29-та неділя після П’ятдесятниці. Одягнутися у нову людину (Кол 3:4–11)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Коли ж Христос, ваше життя, з’явиться, тоді й ви з Ним з’явитесь у славі. 5. Умертвлюйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху пожадливість, зажерливість, що є ідолопоклонство. 6. За все це падає гнів Божий на неслухняних. 7. Ви самі нещодавно поводилися так само, коли жили в тому. 8. Тепер же відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лютість, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст! 9. Не говоріть неправди одне одному, бо ви із себе скинули стару людину з її ділами 10. й одягнулися в нову, що відновлюється до досконалого спізнання відповідно до образу свого Творця. 11. Тим-то немає грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невольника, ні вільного, а все й у всьому – Христос».

Коментар до тексту

У Кол 2:12–13 св. Павло запевняє, що колосяни завдяки єдності з Христом уже воскресли до нового життя, а далі пояснює, у чому ж полягає це нове життя. Отож головна тема уривку − контраст між старим і новим способами життя. Перелік різних пороків у в. 5 перегукується з «ділами плоті», про які згадує апостол Павло в Гал 5:19–21. Такий спосіб життя він називає ідолопоклонством, яке полягає в постійному намаганні мати чогось більше, ніж насправді потрібно. Натомість учні Ісуса покликані до нового життя, яке відображає первісний задум Творця. Основою такого нового життя є Христос: через єдність із Ним перестають бути важливими всі стандартні категорії раси чи соціального статусу, які зазвичай ділять людей, а панує рівність, за допомогою якої кожна людина віднаходить свою гідність (в. 11). Це не означає, що християни втрачають певну етнічну чи соціальну ідентичність, а радше вказує на те, що люди не позбавлені нового життя у Христі через такі відмінності. І навіть більше, ці відмінності не можуть бути причиною поділів у спільноті[1].

Meditatio (розважання)

«Не говоріть неправди одне одному, бо ви із себе скинули стару людину з її ділами 10. й одягнулися в нову, що відновлюється до досконалого спізнання відповідно до образу свого Творця». Перелічивши різні пороки у віршах 5 і 7, у в. 9 апостол закликає колосян не говорити неправди та скинути із себе стару людину. Жити за своїми похотями та пристрастями означає жити в неправді, тобто всупереч Божому задумові стосовно людини. Особа, яка живе лише своїми інстинктами, може говорити неправду, бо сама не живе у правді, тобто істинним способом життя, гідним людини. Ми не створені для того, щоб нищити своє життя різними пороками, але щоб жити у правді, радіти життям, бути Божими представниками у світі, який Він нам доручив.

Звільнитися самим із пут неправди неможливо. Навіть якщо ми знаємо, що треба робити, бо пізнали Божий Закон, усе ж нашого знання і добрих бажань замало. Потрібно Божої благодаті: через Тайну Хрещення зодягнутися у Христа – відректися сатани (усіх діл, усіх ангелів його і всього служіння його) і з’єднатися з Христом, щоб довірити Йому своє життя як Цареві і Богові. Апостол Павло каже: «Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у Смерть Його хрестилися? 4. Ми поховані з Ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям. 5. Бо якщо ми з’єднані з Ним подобою Його Смерти, то будемо і подобою Воскресіння. 6. Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп’ятий із Ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більше не служити, 7. бо хто вмер, той від гріха звільнився. 8. Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Ним, 9. знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над Ним більше не панує. 10. Умираючи бо, Він умер для гріха раз назавжди, а живучи, живе для Бога. 11. Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, у Христі Ісусі» (Рим 6:3–10).

У Христі ми стаємо новими людьми: «Тому коли хтось у Христі, той – нове створіння. Старе минуло, настало нове» (2 Кор 5:17). Наскільки сильний наш зв’язок із Христом, настільки очевидне наше звільнення від звичок і способу життя старої людини. Відновлення у нас нового життя, тобто відновлення Божого образу, затьмареного гріхом, можна порівняти до поступового одужання хворої людини або реставрації ікони. І одужання, і реставрація вимагають терпеливості, часу та виконання дуже чіткого протоколу, і для цього є великий духовний досвід Церкви, а також особи, яких ми називаємо духівниками: черпаючи з досвіду Церкви, духівник покликаний допомагати кожній особі, яка має бажання відновлюватись у Христі.

Oratio (молитва)

«Навчи мене творити Твою волю, бо Ти − Бог мій. Хай Дух Твій добрий мене веде по землі рівній» (Пс 143:10).

Contemplatio (споглядання)

Унаслідок щораз швидшого темпу життя у всіх сферах сучасна людина часто буває дуже напружена й нетерпелива. Щоб зберегти своє фізичне, психічне та духовне здоров’я, треба навчитися зупинятися і знаходити час для себе – час на духовне читання та молитву. Щоденна присвята часу читанню Божого Слова та розважання над ним сприятиме гармонізації нашого життя та поступового духовного росту. Щоб це стало можливим, варто почати присвячувати йому бодай 15 хв. щодня впродовж року, а далі людина уже не потребуватиме заохочень, бо сама зрозуміє, для чого це потрібно, і буде спонукати інших до такої практики…


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Col 3:4–11.

6 коментарів до “29-та неділя після П’ятдесятниці. Одягнутися у нову людину (Кол 3:4–11)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *