29-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Краща надія (Євр 7:18–25)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Так перша заповідь скасована через її неміч і безкорисність: 19. Закон бо не зробив нічого досконалим – уведено ж кращу надію, яка зближає нас до Бога. 20. Тим більше, що це не сталося без клятви, бо коли інші настановлялися священниками без клятви, 21. то Цей мав клятву Того, Який сказав до Нього: Господь поклявсь, і каятись не буде: Ти – священник повіки”. 22. Ось чому Ісус став запорукою кращого Союзу. 23. Крім того, отих священників було більше, бо смерть не дозволяла їм зоставатися; 24. Цей же, тому що перебуває повіки, має священство непроминальне, 25. і тому може спасти повіки тих, які через Нього до Бога приступають, бо Він завжди живий, щоб за них заступатися».

Коментар до тексту[1]

Св. Павло пояснює, що завдяки священичій діяльності Ісуса вже немає потреби в установах левітського священства, яке могло очистити людину тільки ззовні, але не від гріхів (вв. 18–19; пор. Євр 9:9–10, 13, 23; 10:14). Так само, як колись із обіцянкою Авраамові (Євр 6:13), але не в ситуації з левітським священством, вічне священство за чином Мелхіседека було потверджене Божою клятвою (вв. 20–21; пор. Пс 110:4). Отож Ісус стає запорукою постійного Завіту (в. 22), який не вимагає спадкоємства священників, як це відбувалося з левітським священством (в. 23), позаяк Його первосвященство вічне й незмінне (в. 24). Ісус здатний сам спасти всіх тих, які наближаються до Бога, тому що Він − їхній постійний заступник (в. 25).

Meditatio (розважання)

«Закон бо не зробив нічого досконалим – уведено ж кращу надію, яка зближає нас до Бога». Бог дарував Ізраїлеві Закон, щоб пояснити людям, що означає жити згідно з Божим порядком. Закон у своїй суті відображає світ, у якому присутня гармонія і краса. Порушення Закону означає вихід поза межі нормального життя і сходження у світ хаосу та смерті.

Переступ та порушення Божого Закону Біблія означує поняттям «гріх», хоча цю страшну дійсність неможливо окреслити одним словом чи навіть реченням. Різні єврейські та грецькі терміни, вжиті у Святому Письмі, вказують на весь драматизм жахливої реальності гріха: «гріх» (חָטָא / chata) «не влучити в ціль», «не досягнути мети»; «переступ» (פֶּשַׁע / pesha)стосується найбільших гріхів, зокрема означає серйозний розрив стосунків, навмисну атаку на міцні та стабільні взаємини; «несправедливість, беззаконня, провина, кара»(עָוֹן / awon) зображує зігнутий, скручений предмет поряд зі стандартом; ἁμαρτία / hamartia – «промах», «відхід від цілі»; παράπτωμα / paraptoma – «прогрішення», «сковзання». Апостол Йоан каже: «Кожен, хто чинить гріх, чинить також беззаконня, бо гріх є беззаконня» (1 Йо 3:4).

Та проблема полягає в тому, що знання Божих заповідей чи розуміння Закону не дають нам сили їх виконувати. Це добре пояснює св. Павло у Рим 7. У цьому ж Посланні до Римлян апостол навчає: «Ми ж знаємо, що все, що Закон говорить, тим, які під Законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом, 20. бо ніхто не оправдається перед Ним ділами Закону: Законом бо гріх пізнається. 21. Тепер же без Закону з’явилася Божа справедливість, засвідчена Законом і Пророками; 22. справедливість Божа через віру в Ісуса Христа для всіх, хто вірує, бо нема різниці. 23. Усі бо згрішили й позбавлені слави Божої, 24. і оправдуються даром Його ласкою, що через відкуплення в Ісусі Христі, 25. Якого видав Бог як жертву примирення, у Його Крові, через віру, щоби виявити Свою справедливість відпущенням гріхів колишніх, 26. за час довготерпіння Божого, щоби виявити Свою справедливість за нинішнього часу, щоб Він був справедливий і усправедливлював того, хто вірує в Ісуса» (Рим 3:19–26).

Отже, «краща надія» – це надія, яка покладається на жертву Ісуса Христа – Божого Сина, завдяки Якому можемо з довір’ям приступати «до престолу благодаті, щоб отримати милість і знайти благодать на своєчасну поміч» (Євр 4:16).

Oratio (молитва)

«Бо Ти моя надія, Господи, Господь моє уповання від юности моєї» (Пс 71:5).

Contemplatio (споглядання)

Християни − люди надії. Навіть якщо втрачаємо наших рідних чи близьких, ми не повинні сумувати, «як інші, що не мають надії» (1 Сол 4:13). Нашою надією є Христос – «надія слави» (Кол 1:27). Св. Павло навчає: «Оправдані ж вірою, ми маємо мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, 2. через Якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу. 3. Та й не тільки це, але ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість, 4. терпеливість – досвід, а досвід – надію. 5. Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рим 5:1–5).


[1] Коментар до тексту та деякі думки в розважанні основані на L. T. Johnson, The General Letters and Revelations, In The Catholic Study Bible. Oxford University Press. Third. Ed. 2016, P. 1709.

3 коментарі до “29-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Краща надія (Євр 7:18–25)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.