28-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Акція у Храмі (Лк 19:45–48)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Увійшовши у Храм, Ісус заходився виганяти продавців, 46. кажучи до них: “Написано: Дім Мій – Дім Молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак”. 47. І Він щодня навчав їх у Храмі. Первосвященники ж і книжники, а й старшина народу шукали Його вбити, 48. та не знаходили, що б Йому зробити, бо весь народ, слухаючи Його, горнувся до Нього».

Коментар до тексту

Після урочистого в’їзду в Єрусалим акція очищення Храму стала другою безпосередньою причиною розп’яття Ісуса. Суть дій Ісуса така: Храм перестав виконувати свою місію, і за це були відповідальні релігійні провідники. «Спочатку Ісус наводить слова з пророцтва Ісаї (56:7) про те, що настане день, коли всі люди, юдеї та язичники, які живуть у далеких краях, прийдуть у Єрусалим, де їм будуть раді. Усі народи поклоняться Богові Ізраїлю, їхні дари будуть прийняті, а молитви − почуті. Це пророцтво не було чимось нечуваним для тодішнього юдея, воно відповідало первинному призначенню Храму і було відображене в стародавній молитві Соломона в день освячення Храму (1 Цар 8:41–43). Дії Ісуса та згадані слова Ісаї вказували на те, що володарі Храмуне живуть згідно зі своїм покликанням. Храм не став місцем молитви для всіх народів, а«печерою розбійників». Цей вислів відсилає до слів Єремії (Єр 7:11), якими пророк їдко критикував тодішню храмову еліту й попереджав, що Бог зруйнує Храм. Тому впливові священники, книжники та старійшини у суворих критичних словах Ісуса могли почути образу. Якщо хто-небудь виголошував такі різкі проповіді, основані на 7-й главі книги пророка Єремії, це тягнуло за собою великі неприємності»[1].

Meditatio (розважання)

«Написано: Дім Мій – Дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак».«Храм у Єрусалимі спланував Давид (близько 1000 р до Хр.) і збудував його син Соломон як основне святилище всього Ізраїлю. Реформований царями Єзекією та Йосією у VII столітті до Хр., Храм був знищений вавилонянами 587 р. до Хр. Повернувшись 538 р., вигнанці почали відбудовувати Храм і завершили його відновлення близько 516 р. до Хр. З того часу починається відлік періоду Другого Храму. У 164 р. до Хр. Юда Макавей очистив Храм (у 167 р. до Хр. його оскверненив Антіох IV Епіфан). У 19 р. до Хр. Ірод Великий розпочав перебудову і покращення Храму, цю роботу завершили 63 р. по Хр., а вже 70 р. Храм знищили римляни. Чимало євреїв вірили, що Храм відбудують заново, деякі вірять у це й дотепер. Храм був не тільки місцем жертвоприношень, але й особливим місцем присутності Господа на землі, місцем зустрічі неба і землі»[2].

Храм − це місце зустрічі неба і землі, маленький мікрокосмос, який відображав світ у Божому задумі. Він був одним із головних символів ідентичності Ізраїлю – місцем, куди мали прийти язичники, щоби віддати хвалу єдиному Богові. Однак у часи, коли жив Ісус, у відновлених Іродом дворах Храму була чітка межа – кам’яна балюстрада, яка відгороджувала двір, у якому могли стояти представники Ізраїлю, від двору язичників. На цій балюстраді було написано трьома мовами, що якщо хтось із язичників перейде цю межу, то буде скараний на смерть. Крім того, у дворах Храму сиділи міняйли, які за дуже завищеним курсом обмінювали гроші, які були в обігу в країні (із зображенням імператора), на прийнятні для Храму «кошерні», тобто чисті гроші (переважно тирські шеклі з великим вмістом срібла). У часи Ісуса у дворах Храму були так звані базари Анни (первосвященника), на яких паломники, знову ж таки за дуже завищеними цінами, могли купити тварин для жертвоприношення.

Коли Ісус перекинув столи міняйлів і вигнав продавців, то зупинив звичайний ритм життя у Храмі для того, щоби показати, що він не відповідає Божому задумові[3]. Отже, уся історія загалом є драмою, яка вказує на деградацію духовних провідників та жахливу трагедію неналежного використання Божих дарів загалом. Не треба бути дуже кмітливим, аби зрозуміти, що ця подія − це дуже серйозна пересторога для нашого церковного та особистого духовного життя і свідчення…

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені пам’ять, що я особисто і як член Церкви є храмом Святого Духа…

Contemplatio (споглядання)

З приводу сказаного виникає декілька сучасних асоціацій та дуже серйозних запитань. Як сьогодні ті, які відповідальні за наші місця молитви – храми та каплиці, сповняють свою роль? Як ми як Церква / спільнота (1 Кор 3:16–17) та кожен особисто (1 Кор 6:19), будучи храмом Святого Духа, реалізуємо своє покликання? Наскільки наше церковне та особисте духовне життя привабливе для нехристиян? Що ми робимо для того, щоб невцерковлені або нехристияни захотіли наблизитися до Христа саме через якість та атмосферу нашого літургійного життя та особистого щоденного свідчення?


[1] Пояснення безпосередніх причин розп’яття Ісуса взято з N. T. Wright, C. A. Evans. Jesus, The Final Days: What Really Happened. Westminster John Knox Press. Louisville Kentucky.– Kindle ed., Kindle location 87−133.

[2] T. Wright. Luck for Everyone. Westminster John Knox Press, Louisville, Kentucky 2004, P. 317–318.

[3] Детальніше про роль Храму та акцію Ісуса в Храмі можна прочитати у N. T. Wright, Jesus and the Victory of God. London: Society for Promoting Christian Knowledge 1996. P. 405–427.

5 коментарів до “28-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Акція у Храмі (Лк 19:45–48)”

  1. Слава Ісусу Христу!
    Мій чоловік ще злиться, що я ходжу зранку в неділю на Службу Божу

  2. Людмила

    Слава Ісусу Христу!
    Надзвичайно цінне дослідження історії Єрусалимського Храму на основі Святого Письма! Дуже актуальна наука…
    Ісус Христос перед Своїм Вознесінням наголосив саме на місійній природі Церкви, на відповідальності усіх її членів (як Богопосвячених осіб, так і мирян) у звіщанні Євангеліі, свідченні про Христа не тільки у стінах церков, але і за їх межами. Поки є ще цей благодатний час Спасіння, треба йти до людей, які живуть грішним, світським життям (а їх дуже багато) і допомагати їм стати учнями Христа через пояснення Божого Слова, через розмову про важливість Храму і Церковних Таїнств.
    Кожен з нас має також задуматися, наскільки чистим є храм власного серця, чи завжди ми є добрим прикладом у повсякденному житті для людей, які ще не ходять у Церкву, чи охоче ділимося з ними особистими свідченнями про дію Бога в житті, духовними знаннями…
    Остерігатися також неуважності, розсіяності в Церкві під час Св. Літургії, бо в думках можемо мандрувати, і так само «купувати» і «продавати».., занечищуючи Храм і своє сумління.

    — Господи, очищай храм мого серця, наповни любов’ю, мудрістю і добротою, вчини його чистим і світлим. Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *