28-й тиждень після П’ятидесятниці. Субота. Жити – означає чувати… (Лк 12:32–40)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Не бійсь, маленьке стадо, бо вашому Отцеві вподобалося дати вам Царство. 33. Продайте ваше майно й дайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіються; невичерпаний скарб на небі, де злодій приступу не має, ні міль не точить. 34. Бо де скарб ваш, там буде й ваше серце. 35. Нехай ваш стан буде підперезаний, і світла засвічені. 36. Будьте подібні до людей, що чекають на пана свого, коли він повернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде й застукає. 37. Щасливі ті слуги, що їх він, прийшовши, застане невсипущими! Істинно кажу вам: Він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити. 38. І як прийде о другій чи о третій сторожі й так усе знайде, щасливі вони. 39. Збагніть це добре: коли б господар знав, о котрій годині прийде злодій, пильнував би й не дав би проламати стіни у своїм домі. 40. І ви також будьте готові, бо не знаєте, о котрій годині Син Чоловічий прийде

Коментар до тексту

      Уривок цього Євангелія містить заклик до повсякчасної готовності на повернення Господа й відтак заохочує учнів до пильності. Текст можна поділити на кілька частин. У 32 вірші словами «маленьке стадо» Ісус звертається до віруючих, які належать до Божого царства і живуть під люб’язною опікою Бога (Лк 12:22–31) – цей  образ нагадує слова Старого Завіту про Господа як дбайливого пастиря Свого народу (Пс 77:20; Єр 13:17; Міх 4:8). У Лк 12:33  під «скарбом на небі» йдеться вічне багатство, яке не втрачається, коли людина помирає. Ця ідея відповідає вислову «багатіти у Бога» (пор. Лука 12:21). Словами у Лк 12:34 «там ваше серце буде» Ісус коротко підсумовує навчання, яке розпочалося у Лк 12:13 – замість того, щоб концентруватися на накопиченні земних багатств (Лк 12:16–21), послідовники Ісуса повинні шукати небесних нагород, шукаючи Божого Царства і щедро жертвуючи убогим (Лк 12:31–33). У центрі уваги кожного, заможного чи ні, повинно бути Царство Боже (пор. Мт 6:21). Далі Ісус розповідає притчу про те, що слід завжди бути готовим на прихід Пана (Лк 12:35–36) та про благословення для тих, які будуть знайдені несипущими (Лк 12:37–38). Завершує читання дня ще одна притча про потребу готовності на прихід Сина Чоловічого (Лк 12:39–40).

Meditatio (розважання)

«Щасливі ті слуги, що їх він, прийшовши, застане невсипущими!» Заснути можна не тільки фізично, але і духовно. Від духовної сплячки, відтак, збудитися набагато важче, оскільки вона являє собою поступову внутрішню деградацію. Якщо фізичний сон, зазвичай, приносить покріплення, то духовний сон, навпаки, послаблює людину.

Коли людина спить духовно – вона не розвивається і стає несприйнятлива до голосу Бога та ближнього. Духовний сон не дозволяє адекватно сприймати реальність навколо. В такому стані людина керується тільки інстинктами та імпульсами власного его, які потрохи штовхають її у протилежному від життя напрямку. Тому чувати – означає бачити, слухати, чути, відчувати,  співпереживати, служити, прощати, служити, любити…

Ісус називає щасливими тих, які не впадають у духовну сплячку. Однак це має свою ціну. Однією з ключових тем першого (хронологічно) написаного твору Нового Завіту – Першого послання до Солунян – є заклик до чування: «А про часи та пори не маєте, брати, потреби, щоб до вас писати. 2. Самі бо знаєте, що день Господній прийде, як злодій уночі. 3. Саме, як говоритимуть: Мир і безпечність, – тоді зненацька злетить на них погибель, як біль на вагітну лоном, і не уникнуть. 4. Та ви, брати, не в темряві, щоб вас той день зненацька захопив, як злодій: 5. бо всі ви – сини світла й сини дня. Ми не належимо ні ночі, ані темряві. 6. Не спімо, отже, як інші, а чуваймо та будьмо тверезі! 7. Ті бо, що сплять, сплять уночі, і ті, що впиваються, впиваються вночі. 8. Ми ж, які належимо дневі, будьмо тверезі, надягнувши броню віри та любови й шолом надії на спасіння. 9. Бо ж призначив нас Бог не на гнів, а на те, щоб ми одержали спасіння через Господа нашого Ісуса Христа, 10. який умер за нас, щоб ми, чи чуваємо, чи спимо, разом з ним жили. 11. Тому втішайте один одного і будуйте один одного, як то ви й робите.» (1 Сол 5:1–11).

Останній твір Нового Завіту – книга Одкровення – також містить заклик до чування. Конкретно це означає три важливі речі: «не затратити першу любов» (під впливом переслідувань не охолонути у ревності служіння Богові та людям – Од 2:4), «не бути літепними» (не стати інертними та  байдужими – Од 3:15–16), «перемагати» (повторити у своєму житті подвиг Ісуса Христа – тобто любити навіть до смерті і не дати втягнути себе у життя за логікою цього світу – Од 2:7, 11, 17, 26; 3:5, 12, 21).

Oratio (молитва)

Ісусе, навчи моє серце чувати…

Contemplatio (споглядання)

Чувати – означає бути святими – тобто любити Бога і ближніх. Це і є радість, повнота і справжня динаміка життя…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *