28-й тиждень після П’ятидесятниці. Середа. Бути відкритими на Бога (Лк 20:1–8)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами 2. і сказали так до Нього: «Скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто Тобі дав владу цю?» 3. Він у відповідь сказав: «Я теж спитаю вас одне. Скажіть Мені: 4. Йоанове хрищення було з неба чи від людей?» 5. А вони так міркували в собі: Якщо ми скажемо: З неба, – Він спитає: Чому ж ви йому не повірили? 6. А як ми скажемо: Від людей, – увесь народ нас поб’є камінням, бо був певний, що Йоан пророк. 7. І відповіли: «Не знаємо, звідки (воно було).» 8. А Ісус сказав їм: «То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню

Коментар до тексту

Ісус потрохи наближається до Своїх Страстей. Підчас навчання у Храмі релігійні провідники народу запитують Його звідки Він має владу навчати. Це перший зі серії кількох випадків, коли Ісуса намагаються публічно дискредитувати (пор. Мт 21:23–27; Мк 11:27–33).

«Ісус відповів їм зустрічним питанням. Нехай вони самі спочатку скажуть, чи отримав Йоан Хреститель свою владу з небес, тобто від Бога, чи від людей? Якби вони відповіли: «З небес», Ісус запитав би, чому ж тоді вони не прийняли його (Мт 21:32); це також вказувало б на те, що Він Сам володіє Божественною владою. Але якби вони стали заперечувати владу Йоана, це накликало б на них гнів тих людей, які шанували Йоана як пророка. Їх відповідь (​​«Не знаємо») звучала жалюгідно і непереконливо, і тому Ісус залишився переможцем у суперечці. Однак ця історія не про те, як Ісус своєю мудрістю перемагав в суперечках з людьми. Швидше за все, вона демонструє небажання тих хто запитував, визнати божественну владу навіть тоді, коли вони її бачать, а також нездатність прийняти рішення, що робити в такій ситуації.»[1]

Meditatio (розважання)

«І відповіли: «Не знаємо, звідки (воно було).» 8. А Ісус сказав їм: «То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню». Ісуса запитували тільки для того, щоб висловити своє обурення, але не хотіли чути відповіді. Трагедія людина починається тоді, коли вона закривається на Бога. Так починається духовний параліч, який може закінчитися повним духовним відпадінням від Бога, яке книга Одкровення називає «другою смертю» (Од 20:6,14; 21:8) – тобто вічною смертю, на противагу смерті тілесній.

Ми не можемо почути волю Божу, якщо ми не готові її прийняти. Тільки коли ми відкриваємося на Бога і приймаємо Його таким яким Він є, а не таким яким ми Його собі уявляємо ми живемо – рухаємося уперед. Божа воля – це наше добро, або як каже Павло «святість наша» (1 Сол 4:3). Тому в іншому місці великий апостол закликає: «І не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале.» (Рим 12:2).

Не бажання змін, намагання зберегти власне статус-кво, а насамперед – відсутність справжнього досвіду живого Бога – є головними причинами закриття на Бога. Проте Євангеліє – не Добра порада, а Добра Новина про те, що Бог уже зробив у Христі для усього світу. Він, за словами св. апостола Петра «покликав нас з темряви у дивне своє світло» (1 Пт 2:9). Покликав, щоб ми мали повноту життя – мали його подостатком (Йо 10:10). І навіть якщо ми втратили будь-яку надію, Ісус запевняє, що це ще не кінець: «Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.» (Лк 19:10). Бог чекає на кожну особу так само, як батько виглядає свого сина, щоб коли ми ще будемо далеко – побігти і кинутися нам на шию (Лк 15:20). Тому Господь пригадує: «От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною. 21. Переможному дам сісти зо мною при престолі моїм, як і я переміг і сів з Отцем моїм на престолі його. 22. Хто має вухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам.» (Од 3:20–22).

Oratio (молитва)

Ісусе, дай мені мудрість та благодать бути завжди відкритим на Твою волю…

Contemplatio (споглядання)

Одним зі способів засвідчити нашу віру у Бога, є абсолютна довіра до Нього та відкритість на Його волю…


[1] D. A. Carson. New Bible Commentary: 21st Century Edition. 4th ed. Leicester, England; Downers Grove, Ill., USA: Inter-Varsity Press 1994 (Logos electronic edition), S. Lk 20:1–8

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *