28-й тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Покликані до великої надії (Еф 1:15–23)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Тому і я, почувши про вашу віру в Господа Ісуса і про любов до всіх святих, 16. не перестаю дякувати за вас і згадувати вас у моїх молитвах, 17. щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Дух мудрости та об’явлення, щоб Його добре спізнати; 18. щоб Він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії Він вас кличе, яке то багатство славної спадщини між святими, 19. і яка безмірна велич Його сили для нас, що повірили, за діянням могутности Його сили, 20. яку Він здійснив у Христі, коли воскресив Його з мертвих і посадовив на небі праворуч Себе, 21. вище від усякого начала, власти, сили й володарства та всякого імени, яке б воно не було, не тільки на цьому світі, але й на тому, що буде. 22. І Він усе підкорив під Його ноги й вивищив Його понад усе, як Голову Церкви, 23. яка є Його Тілом, повнотою того, що виповнює все в усіх».

Коментар до тексту

Сьогоднішній уривок містить подячну молитву св. Павла за віруючих місцевих Церков, розташованих навколо Ефеса. Ця молитва є першою із двох молитов у цьому листі (друга − в Еф 3:14–21), які обрамлюють розповідь апостола про Боже діло примирення (Еф 2:1–22), а також роль Павла в реалізації цього задуму (Еф 3:1–13). Отож ця перша молитва складається із трьох частин: подяки Богові за зрілість ефесян у вірі (вв. 15–16); заступницької молитви за ефесян, у якій апостол просить Бога дарувати їм мудрість та знання для того, щоб осягнути багатство Його благословінь (вв. 17–19); певний відступ про Божу силу, яка провадила планом спасіння, воскресила з мертвих Ісуса та посадила Його праворуч Себе, щоб Він управляв усіма силами (в. 20–23)[1].

Meditatio (розважання)

«Щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Дух мудрости та об’явлення, щоб Його добре спізнати; 18. щоб Він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії Він вас кличе, яке то багатство славної спадщини між святими». В Еф 1:13–14 Павло каже, що ефесяни були запечатані Святим Духом у Христі: «У Ньому й ви, почувши слово правди, благовість вашого спасіння, у яке ви повірили, були запечатані обіцяним Святим Духом, 14. що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу Його величі». Отже, ефесяни (і ми також) уже мають Духа як такого. Тож те, про що тут молиться Павло, – це дарування цієї «функції» Духа, яка забезпечує мудрість і одкровення на додаток до функції запечатування (пор. Еф 3:3–5; Кол 1:9–10; 1 Кор 2:6–16)[2].

Бога можна пізнати завдяки Духові мудрості та одкровення. Під пізнанням Бога мається на увазі досвід Бога, який випливає зі стосунків із Ним. Заглиблюючись у Бога, явленого нам у Христі Ісусі, і в такий спосіб поступово просвічуючи своє серце, ми відкриваємо для себе горизонти вражаючої надії, до якої Він нас кличе, – тут ідеться про повноту спасіння, яку ми досвідчимо у часі Христової Парусії, тобто Його Другого славного приходу.

Павло підкреслює, що через єдність із Христом та завдяки діянню Святого Духа ми сподіваємося на три великі благословення: надію на певне майбутнє – повноту спасіння у часі повернення Христа, спадкоємство у Божому Царстві та велику силу самого Бога, Який діє у віруючих і заради віруючих[3]. Ці благословення завдяки жертовній Смерті та Воскресінню Ісуса стосуються не тільки народу Ізраїлю, але й усіх людей, які через віру в Христа та єдність із Ним у Тайні Хрещення уже не є віддаленими від Бога, але стали Його домашніми та цілком іншими, тобто святими людьми.

Oratio (молитва)

«Бо Ти моя надія, Господи, Господь моє уповання від юности моєї» (Пс 71:5).

Contemplatio (споглядання)

Людина не може жити без надії, адже тоді життя втрачає смак і сенс. Християни є людьми надії, якою покликані ділитися з іншими. Св. Павло навчає: «Оправдані ж вірою, ми маємо мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, 2. через Якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу. 3. Та й не тільки це, але ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість, 4. терпеливість – досвід, а досвід – надію. 5. Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рим 5:1–5).


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Eph 1:15–23.

[2] R. H. Gundry. Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Hendrickson Publishers 2010, P. 760.

[3] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Eph 1:18.

2 коментарі до “28-й тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Покликані до великої надії (Еф 1:15–23)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.