27-й тиждень після П’ятидесятниці. Вівторок. Як спасти своє життя (Лк 17:26–37)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого: 27. їли, пили, женилися, виходили заміж, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу; і надійшов потоп, і вигубив усіх їх. 28. Так само сталось і за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; 29. та того дня, коли Лот вийшов з Содому, линуло вогнем і сіркою з неба, і всіх вигубило. 30. Так само буде й того дня, як об’явиться Син Чоловічий. 31. Хто буде того дня на крівлі, а речі його в хаті, нехай не злізає їх узяти. А хто на полі, так само нехай не повертається назад. 32. Згадайте собі жінку Лота. 33. Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим. 34. Кажу вам, тієї ночі двоє буде на однім ліжку: одного візьмуть, а другого зоставлять. 35. Дві жінки молотимуть укупі: одну з них візьмуть, другу ж зоставлять. (36. Двоє будуть на полі: одного візьмуть, а другий лишиться).» 37. Тоді вони Його спитали: «Де, Господи?» Він відповів їм: «Де труп, там й орли зберуться

Коментар до тексту

Уривок розповідає про прихід Божого Царства. З одного боку Царство вже присутнє (Лк 17:20–21), а з іншого ще ні (Лк 17:22–37). Тобто, ми живемо в «есхатологічній напрузі» – інтенсивному очікуванні сповнення започаткованого спасіння (йдеться про час між воскресінням Ісуса Христа та Його славним другим приходом – Парусією). В цьому тексті Лука описує, що, за словами Ісуса, буде відбуватися до Його повернення на землю. Нам же ж важливо чувати – бути завжди готовими на прихід Господа.

«Коли Син Людський дійсно прийде, Його славне пришестя стане достатньо очевидним для усіх, щоб зрозуміти, що відбувається, оскільки воно буде разючо відрізнятися від страждань і принижень, які Він переніс перед цим як необхідну ступінь на шляху до Своєї славної перемоги. Це буде цілковита несподіванка для усього світу, тому усім людям слід приготуватися до цього дня. Подібно як потоп, який знищив увесь світ, і вогонь, який несподівано охопив Содом, не дивлячись на свідчення Ноя і Лота (2 Пт 2:5–8), Син Людський прийде як Суддя. І тоді буде занадто пізно намагатися врятуватися втечею, тому людям слід уникати надмірного прив’язання до земних речей, пам’ятаючи про жахливу долю дружини Лота. Спасуться тільки ті, які перестали жити заради самих себе. Цей поділ торкнеться навіть членів однієї сім’ї, або працівників одного колективу. Коли Ісуса запитали, де ж це станеться, Він не став поступатися бажанням тих, кому була потрібна точна карта або розклад; коли прийде час, буде абсолютно очевидно, де знаходиться Син Людський, подібно до того, як місце знаходження трупа в пустелі є очевидним для зграї хижих птахів, що кружляють над ним.»[1]

Meditatio (розважання)

«Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим». Це Парадоксальне твердження Ісуса вимагає розуміння двох різних значень слова «життя»: хто живе життям зосередженим на самому собі та цьому теперішньому світі (намагається спасти своє життя), той не знайде вічного життя з Богом (втратить його); той, хто відмовиться від життя зосередженого на самому собі, а також від бунту проти Бога (погубить своє життя) заради Христа та Євангелія, знайде вічне спілкування (сопричастя) з Богом (пор. Лк 17:38).[2]

Ісус пояснює, що Його учні повинні бути готовими страждати за свої стосунки з Богом. Той, хто прагне здобути життя, втратить його, а той, хто втрачає життя, збереже його. Перша половина вірша підкреслює фізичне збереження, друга половина – духовне збереження. Дві половинки цього вірша творять контрастний (протилежний) паралелізм таким чином, що друга чітко говорить про те, що стосунки з Богом якраз і визначають наше життя. Той, хто ототожнює себе з Богом – прагне Бога, буде за це страждати. З іншого боку, прагнення уникнути переслідування призведе до недостатньої відданості Богові. Загалом тут ідеться про вибір способу, який коштує. Бог не обіцяє імунітету від смерті та страждань, але Він обіцяє вічне життя з Ним тому, хто пережив цей суд Сина Чоловічого. «Яка ж користь людині, що ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або пошкодить? 26. Хто б соромився Мене та Моєї науки, того й Син Чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі своїй і Отця, і святих ангелів» (Лк 9:25–26).[3] Усе, врешті, залежить від нашої духовної зрілості…    

Oratio (молитва)

Господи, даруй мені мудрість завжди вибирати та чинити тільки те, що має вічне значення…

Contemplatio (споглядання)

Євангеліє дня запрошує нас до вибору, який зумовлюватиме напрям та вимір нашого життя…


[1] D. A. Carson. New Bible Commentary: 21st Century Edition. 4th ed. Leicester, England; Downers Grove, Ill., USA: Inter-Varsity Press 1994 (Logos electronic edition), S. Lk 17:20–37

[2] The ESV Study Bible. Crossway Bibles 2008. Bible Works 10 electronic edition. (Lk 17:33)

[3] Darell L. Bock. Luke. Volume 2:9:51-24:5. Baker Exegetical Commentary on The New Testament. Grand Rapids, Mich.: Baker Books 1996, P. – 1435

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *