27-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Благовісник обітниці життя (2 Тим 1:1–2, 8–18)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, щоб звістувати обітницю життя, що в Христі Ісусі, 2. Тимотеєві, любому синові: благодать, милосердя і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого. 8. Тож не соромся свідоцтва Господа нашого, ні мене, Його в’язня, але перенось труди зо мною для Євангелії, за допомогою Бога, 9. Який спас нас і покликав святим покликом, не за наші діла, а за власним рішенням та благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі перед відвічними часами; 10. об’явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, Який знищив смерть і освітлив життя і нетління Євангелією, 11. що для неї встановлений я проповідником, апостолом та вчителем. 12. Власне, тому й терплю я оце, але не соромлюся, бо знаю, у Кого я увірував, і я певен, що Він спроможний зберегти моє передання на той день. 13. За правило візьми слова здорові, що їх ти чув від мене у вірі та любові, яка у Христі Ісусі. 14. Бережи добре передання за допомогою Духа Святого, Який живе в нас. 15. Ти знаєш, що всі ті, які в Азії, між ними Фігел і Гермоген, від мене відвернулися. 16. Нехай Господь дасть милосердя домові Онисифора, бо він часто мене підкріплював, не соромивсь і моїх кайданів, 17. а бувши в Римі, шукав мене запопадливо і знайшов. 18. Хай Господь дасть йому знайти милосердя в той день. А скільки послуг він зробив мені в Ефесі, ти знаєш ліпше від мене».

Коментар до тексту

Другий лист до Тимотея − це останній лист св. Павла, який він написав зі свого другого римського ув’язнення в середині 60-х років, після якого, імовірно, був страчений. Цей текст є своєрідним духовним заповітом апостола. Тимотей мав маму єврейку на ім’я Евніка, а його батько був греком (Ді 16:1–3; 2 Тим 1:5). Павло зустрів Тимотея у часі своєї Другої місійної подорожі (між 49 і 53 роками) в Лістрі, і той приєднався до його місії в Малій Азії (сучасна Туреччина). Пізніше апостол призначив Тимотея єпископом Ефеса. У своїх листах Павло часто згадує Тимотея, і це вказує на те, що той входив до вузького, довіреного кола послідовників апостола (2 Кор 1:1, 19; Флп 1:1; Кол 1:1; 1 Сол 1:1; 2 Сол 1:1; Флм 1; пор. Ді 20:4–5). На початку листа Павло вітає Тимотея приблизно так само, як і в першому листі: з одного боку, наслідуючи стиль, характерний для того часу, а з другого − привносячи у зміст християнські акценти (вв. 1–2). У вв. 8–18 Павло, як і в попередньому листі, дає вказівки Тимотеєві стосовно його єпископського служіння. Головна мета цього уривку − підбадьорити Тимотея у сповненні його обов’язків: апостол закликає свого молодшого товариша не соромитися ні ув’язнення Павла, ні звістки про Хрест Ісуса (в. 8, 12). Тимотей, на відміну від Фігела і Гермогена, повинен залишатися вірним дорученому йому навчанню (зберігаючи депозит віри), а отже і Богові, і не залишати Павла серед випробувань (в. 13–14). Тимотей має наслідувати Онисифора, який шукав Павла і прибув, щоб послужити йому в ув’язненнях в Ефесі і в Римі. Видається, апостол потребував присутності Тимотея, навіть якщо це було доволі небезпечно[1].

Meditatio (розважання)

«Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, щоб звістувати обітницю життя, що в Христі Ісусі, 2. Тимотеєві, любому синові: благодать, милосердя і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого». Життя Павла було унікальним і парадоксальним водночас. Цей молодий чоловік виріс у превалюючій язичницькій культурі в кілікійському Тарсі (сучасна Туреччина), але вдома отримав релігійне виховання як ревний сповідник юдаїзму. Якщо світ навколо закликав жити без жодних обмежень, Павло формувався в рамках доволі строгого фарисейського руху, який був найчисельнішим та найригористичнішим у юдаїзмі того часу. На вулиці, у побуті він спілкувався грецькою, а вдома з батьками – єврейською. Хоча батьки, дбаючи про його духовну формацію, віддали його до школи аж до Єрусалима, де він формувався під проводом відомого учителя Гамалиїла (Ді 22:3), він усе ж навчився грецької риторики та філософії у Тарсі, де народився.

Спочатку, маючи хибні уявлення про християн, Савло (ім’я апостола до навернення) переслідував їх усіма своїми силами, а потім, зустрівшись з Ісусом, присвятив Йому на служіння усе своє життя. Якщо до зустрічі з Ісусом юдаїзм був для нього всім, то після неї Павло зрозумів, що юдаїзм був тільки дорогою до Ісуса і саме в Ньому знаходить своє справжнє значення та сповнення.

До навернення Павло, як і інші євреї, очікував на Месію-переможця, який мав прогнати усіх ворогів Ізраїлю (зокрема римлян) і покарати усіх відступників з-поміж свого народу. Після зустрічі з Воскреслим Павло писав: «Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, 23. ми проповідуємо Христа Розп’ятого – ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, 24. а для тих, що покликані, чи юдеїв, чи греків, − Христа, Божу могутність і Божу мудрість. 25. Бо нібито немудре Боже – мудріше від людської мудрости, і немічне Боже міцніше від людської сили» (1 Кор 1:22–25).

Павло благовістував обітницю життя у Тому, Який помер, щоб ми жили. Його життям став Той, Хто не пошкодував віддати Своє життя задля нього та всіх людей. Якщо в юдаїзмі було нормою, щоб чоловік мав родину, Павло через усецілу посвяту служінню Євангелія назавжди залишився неодруженим. І хоч власних дітей у Павла не було, він мав надзвичайно багато духовних дітей, серед яких одним із найбільш близьких і любих був Тимотей…

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за свідчення життя та приклад духовної свободи Твого апостола Павла…

Contemplatio (споглядання)

Читаючи цей лист – духовний заповіт апостола до кінця, зауважимо, що хоча Павло й просить Тимотея прийти до нього, та все ж, навіть перебуваючи у в’язниці, підбадьорює свого молодшого товариша. Ув’язнення завжди є обмеженням, але Павло через єдність із Христом почувається вільним і сповненим миру. Як життя і духовна постава св. Павла промовляють до мене?


[1] N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK 2019, P. 546; J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016, 2 Tim 1:1–2, 8–18.

3 коментарі до “27-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Благовісник обітниці життя (2 Тим 1:1–2, 8–18)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.