26-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Свідчення християнських жінок (1 Тим 1:18–20; 2:8–15)

Час прочитання: 8 хвилин

Lectio (читання)

«Такий наказ тобі я доручаю, сину Тимотею, згідно з пророцтвами, що раніше були виголошені про тебе, щоб ти завдяки їм боровся доброю боротьбою, 19. мавши віру й добре сумління, що його деякі відкинувши, відпали від віри, 20. між ними Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчилися не хулити… 2:8. Я хочу, отже, щоб мужі молилися на всякому місці, зводивши до неба чисті руки, без гніву й суперечки. 9. Так само й жінки в убранні пристойнім хай себе прикрашають сором’язливістю і скромністю, не заплітуванням волосся, не золотом чи перлами, чи шатами дорогоцінними, 10. але ділами добрими, як це годиться жінкам, що визнають благочестя. 11. Жінка нехай учиться мовчки, у повній покорі. 12. Навчати жінці я не дозволяю, ані коверзувати чоловіком їй бути тихомирною! 13. Адам бо спершу був створений, а Єва потім. 14. І Адам не був зведений, жінка ж, зведена, завинила. 15. Однак вона спасеться, народжувавши дітей, якщо перебуватиме у вірі, любові та святості зо скромністю».

Коментар до тексту[1]

У трьох останніх віршах першої глави (вв. 18–20) Павло дає вказівки Тимотеєві щодо того, як поводитися із лжевчителями. Насамперед апостол пригадує Тимотеєві, що у складних обставинах той повинен пам’ятати, що Святий Дух стоїть за його служінням і скеровує його через пророцтва, а також дає силу для боротьби за справжню віру (в. 18). Далі св. Павло наводить два приклади людей, які поширювали хибне вчення про Ісуса і, зрештою, самі відпали від віри: Гіменей (разом з Філетом) розповсюджував єресь про те, що воскресіння вже відбулося тоді, коли віруючі прийняли хрещення, і тому тілесного воскресіння в майбутньому не буде (2 Тим 2:17–18); Олександер – це, ймовірно, коваль, про якого згадано також у 2 Тим 4:14–15, що він «накоїв Павлові силу лиха». Обох єретиків апостол виключив зі спільноти вірних і продемонстрував, де через своє навчання вони насправді перебувають, − у царстві сатани, Божого ворога й противника (в. 20; пор. 1 Кор 5:5). Метою такої дисципліни екскомуніки була спонука винуватців до переосмислення поведінки та віднови віри, а не просто засудження.

Навчання Павла про жінок у другій частині читання (1 Тим 2:8–15) звернене до наявного тоді тренду в римському суспільстві, який поширював руйнівні погляди на родину. Багаті та впливові жінки відкрито насміхалися з греко-римських цінностей і звичаїв стосовно одягу та стандартів сексуальної поведінки. Тому апостол торкається теми одягу та прикрашання, які, на його думку, мали б відображати внутрішні цінності християн і ніяк не перешкоджати свідченню Євангелія. Жінки мають бути впізнавані через добрі діла та життя, яке віддзеркалює Божі стандарти, вони не повинні жити так, щоб їх ідентифікували з невіруючими (в. 10). Вказівки Павла у вв. 11–15 стають зрозумілішими в ширшому контексті розмови про самоконтроль, про який ідеться у вв. 9–10. Головне питання, яке турбує Павла в цьому уривку, – публічне сприйняття нехристиянами осіб, зокрема жінок, які належать до Церкви.

Meditatio (розважання)

«Так само й жінки в убранні пристойнім хай себе прикрашають сором’язливістю і скромністю, не заплітуванням волосся, не золотом чи перлами, чи шатами дорогоцінними, 10. але ділами добрими, як це годиться жінкам, що визнають благочестя». Павло закликає жінок, щоби під час літургійних зібрань вони були одягнені в пристойний одяг, відзначалися сором’язливістю і благочестям, натомість забороняє їм навчати в тому часі (в. 12). У Посланні до Коринтян Павло дає подібні вказівки: «Жінки ж, як у всіх Церквах святих, 34. нехай мовчать, їм бо не дозволено говорити; нехай будуть у покорі, як і Закон говорить. 35. Коли хочуть чогось навчитися, хай спитають удома своїх чоловіків, бо непристойно в Церкві жінці говорити» (1 Кор 14:33–35).

У в. 11 Павло каже: «Жінка нехай учиться мовчки, у повній покорі». Видається, що як і решта вказівок Павла щодо жінок у цьому уривку та у 1 Кор 14:33–35, ці накази зумовлені ситуацією, яка склалася громадах з огляду на певні тенденції, про які згадано в коментарі до тексту. Павло просить, щоб жінки навчалися у «тиші» – так можна перекласти вжитий апостолом термін «ἡσυχία / hesychia» (це поняття може позначувати як цілковиту тишу, так і стан шанобливої / ввічливої тиші). Цілком можливо, що під намовою лжевчителів деякі жінки в Ефесі намагалися узурпувати владу у спільноті, а також відхилилися від істини Євангелія, і це призводило до безладу й неспокою та не сприяло гарному свідченню для тих, які перебували зовні, – невіруючих. Через заборону жінкам навчати Павло хотів застерегти їх від увічнення фальшивого навчання в Церкві. Треба пам’ятати, що однією з головних цілей листа є потреба здорового / істинного вчення супроти науки фальшивих учителів (1 Тим 1:3; 2:7; 4:11–16). Павло згадує події з книги Буття не для того, щоб сказати, що жінки більше, ніж чоловіки, схильні до гріха, але щоб загострити увагу на розповіді про те, як змій обманув Єву, бо цілком можливо, що те саме пробували зробити в Ефесі лжевчителі, коли використовували певні тогочасні тренди.

Варто відзначити, що дехто вважає, що в такий спосіб Павло представив парадигму ролей чоловіків і жінок у Церкві, а також вказав на різні ролі та завдання, які вони повинні сповнювати.

Oratio (молитва)

«Дай мені, Боже, мудрість мого стану, щоб я все сповняв, чого бажаєш, дай мені розуміти мої обов’язки, дай мені мудрість моїх обов’язків і дай мені їх виконати так, як треба і як належить на славу Твою і хосен моєї душі» (Молитва Митр. Андрея Шептицького про Божу мудрість).

Contemplatio (споглядання)[2]

Для правильного розуміння цього тексту важливо пам’ятати, що жінки були першими свідками Воскресіння Ісуса. У Рим 16 Павло перелічує служіння жінок поряд з апостолами та дияконами. У 1 Кор 11 згадується, що жінки моляться і пророкують у спільноті з покритою головою. Павло також каже: «Усі бо ви, що в Христа хрестилися, у Христа одягнулися. 28. Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка, ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі» (Гал 3:27–28). Лука розповідає, що Марія з Витанії (сестра Лазаря і Марти), сівши у ногах Господа, слухала Його Слово як справжня учениця (Лк 10:38–42). Тому коли Павло говорить про послух жінок, то тут ідеться не лише про послух чоловікам у родині, але також про послух Богові. В Ефесі був храм Артеміди, де служительками були тільки жінки, і тому Павло, зважаючи на різноманітні суспільні тенденції, які накладалися на цю ситуацію, не хоче, щоб жінки під впливом єретиків узурпували владу у християнській спільноті. Натомість апостол закликає жінок до навчання і добрих діл, а також згадує про материнство, яке треба розглядати як велике благословення. Цей текст запрошує нас до слухання та контекстуального мислення. Ми повинні навчитися читати Боже Слово в його історичному контексті, щоби згодом творчо застосовувати до наших викликів, обставин та реалій життя.


[1] Коментар до тексту та розважання основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016, 1 Tim 1:18–20; 2:8–15.

[2] Запрошення до споглядання тексту основане на T. Wright, Paul for Everyone. The Pastoral Letters. 1 and 2 Timothy and Titus. SPCK 2004, P. 24–27.

6 коментарів до “26-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Свідчення християнських жінок (1 Тим 1:18–20; 2:8–15)”

  1. Людмила

    Слава Ісусу Христу!
    Також щиро вдячна за пояснення Слова, на основі історичного контексту!
    Поділюся своїми роздумами – 1 Тим.1:18,19. Життя християнина – це безперервна духовна боротьба з трьома ворогами: дияволом, світом і власними гріховними пристрастями. Тому неминучі спокуси, різного роду випробування… Виконуючи повеління Ісуса, треба багато молитися і чувати, щоб берегти свою совість чистою, бо тільки тоді зможемо жити вірою. Це дуже важливо, бо саме благодаттю через віру спасаємося! (Еф.2:8-10).
    Ще промовив до мене цей вірш: 1Тим.2:12. Нагадав мені, що ще маю над чим працювати, у чому виправлятися…
    Згідно з Еф.5:22-24 у сім‘і, як і в Церкві, має бути ієрархія, – Богом встановлений порядок. У сім‘і чоловік має владу над жінкою, тому треба його слухати і ні в якому разі не повчати, хоч, можливо, є більше духовних знань, бо раніше Бог дав ласку навернутися.
    Отже, маю бути покірною і слухняною своєму чоловіку, більше «проповідувати» своїм поводженням і відношенням, аніж словами.

    — Господи, прошу,- дай мені лагідного і мовчазного духа, дай ласку жити вірою у кожне Твоє Слово! Амінь.

  2. Світлана

    Дякую,Отче,за щоденне роз’яснення Слова!
    В цьому тексті,мабуть,помилка друку(про Марту і Марію)?
    Господи,дай мені мудрість виконувати в своєму стані все на Твою славу!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.