26-й тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок. Любов із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри (1 Тим 1:1–7)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Павло, апостол Христа Ісуса, за повелінням Бога, Спаса нашого і Христа Ісуса, нашої надії, 2. Тимотеєві, правдивому синові у вірі: благодать, милосердя, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого! 3. Як я просив тебе зостатися в Ефесі, йдучи в Македонію, так прошу, щоб ти наказав деяким не вчити іншого навчання 4. і не зважати на байки та безконечні родоводи, що більше викликають суперечки, ніж служать Божому задумові спасіння через віру. 5. Ціль же того веління – любов із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри. 6. Деякі від цього відхилились і потрапили в пустословство: 7. вони хочуть бути законовчителями, не розуміючи ні того, що говорять, ані того, про що твердять із такою певністю».

Коментар до тексту

Перше і Друге послання до Тимотея разом із Посланням до Тита умовно називають «Пастирськими». У цих листах головною метою Павла були дві важливі речі: застерегти від неортодоксального вчення та дати вказівки, як керувати місцевими Церквами. Павло обрав Тимотея на місійне служіння в Лістрі, і той зайняв місце Йоана Марка під час Другої місійної подорожі (Дії 16:1–3). З того часу Павло й Тимотей були тісно пов’язані. Судячи із внутрішніх вказівок у посланні, Павло залишив Тимотея керувати Церквою в Ефесі (1 Тим 1:3) – пост важкий і відповідальний, особливо для людини ще молодої (1 Тим 4:12). Хоча Павло має надію швидко побачити Тимотея в Ефесі, він усе ж пише йому листа, адже не виключено, що подорож може бути відкладена (1 Тим 3:14; 4:13). Текст послання містить доволі вільну композицію. На самому початку апостол пригадує відповідальність, покладену на Тимотея, і закликає його захищати істину (чистоту віри) від єретиків, які поширювали супротивне до Божого плану навчання та поводилися у спосіб, негідний Євангелія (1:1–20)[1].

Meditatio (розважання)[2]

«Ціль же того веління – любов із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри». Любов Павла спонукала його написати цього листа. Ціль його вказівок Тимотеєві – відновити любов у громаді, головно у серцях тих осіб, які хочуть наставляти та провадити спільноту. Любов творить виразний контраст до заздрості та суперечок, які були наслідками словесних контроверсій та диспутів, до яких вдавалися окремі члени християнської спільноти в Ефесі. Видається, що деякі люди любили самих себе у Церкві, а не саму Церкву, тобто Христа і своїх ближніх. Як наслідок, уся активність таких осіб зводилася до безконечних дебатів, мудрувань та конфліктів, які ці особи плутали з духовних життям.

Якщо ми занедбуємо найважливіше – любов, яка може жити в нашому серці тільки через нашу відкритість на Бога – на все добре й прекрасне, а в християнському розумінні це стається завдяки справжнім стосункам із Христом, тоді наше життя наповнюється усім протилежним до любові. У кінці послання св. Павло дає духовну характеристику таких осіб: «А коли хтось навчає інакше й не притримується здорових слів, слів Господа нашого Ісуса Христа та побожної науки, 4. той засліплений гордістю, нічого не розуміє, хворий на пусті змагання та словесні суперечки. З цього виникають заздрість, сварка, зневаги, лукаві підозри, 5. постійні спори людей із зіпсованим розумом та позбавлених правди; гадають бо, що побожність − то засіб зиску» (1 Тим 6:1–5).

Любов може жити у серці людини, яка має добре / здорове сумління. Чеснота доброго сумління разом із вірою та любов’ю для євреїв, греків та християн, які жили у греко-римському світі, вважалася основоположною. Сумління – це коли людина відчуває правильність або помилковість своєї поведінки. Павло згадує чесноти любові, доброго сумління та невдаваної віри, щоб наголосити Тимотеєві, що його пастирське служіння як молодого єпископа, у рамках якого він має давати вказівки для правильного життя та засуджувати фальшиве навчання, кероване саме моральною відповідальністю та обов’язком виправляти помилки та відновлювати віру тих, які відійшли на манівці.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені ласку любові із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри…

Contemplatio (споглядання)

Хоча цей лист адресований Тимотеєві, його читали для всієї спільноти, позаяк певні теми, зокрема доброго сумління, були вкрай важливі для нормального функціонування громади. Сумління, без перебільшення, є ключовим терміном у Пастирських листах ап. Павла: «Такий наказ тобі я доручаю, сину Тимотею, згідно з пророцтвами, що раніше були виголошені про тебе, щоб ти завдяки їм боровся доброю боротьбою, 19. мавши віру й добре сумління, що його деякі відкинувши, відпали від віри» (1 Тим 1:18–19); «Диякони так само треба, щоб були поважні, не двоязичні, вина багато щоб не вживали, не були віддані брудному зискові; 9. щоб тайну віри берегли в чистім сумлінні» (1 Тим 3:8–9); «Дух виразно каже, що за останніх часів деякі відступлять від віри і пристануть до духів обманних і навчань бісівських, 2. зведені лицемірними брехунами з таврованим сумлінням» (1 Тим 4:1–2); «Дякую Богові, Якому я служу, як і мої предки, чистим сумлінням і згадую тебе безперестанно, уночі й удень у моїх молитвах» (2 Тим 1:3); «Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого; у них же забруднені і розум, і сумління. 16. Заявляють, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла непридатні» (Тит 1:15−16).


[1] B. M. Metzger. The New Testament. Its Background, Growth, and Content. Third Edition. Abingdon Press Nashville 2003, P. 273–274.

[2] Деякі думки в розважанні та запрошенні до споглядання тексту основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016, 1 Tim 1:5.

3 коментарі до “26-й тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок. Любов із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри (1 Тим 1:1–7)”

  1. Людмила

    Слава Ісусу Христу!
    Дуже дякую Вам за науку, о. Юрій!
    Хай Господь благословляє Вас і додає сил і наснаги у служінні!
    Ще як слухала Літургійне читання в Церкві, торкнули слова: «… любов із щирого серця, з доброго сумління та невдаваноі віри.»(1Тим.1:5)
    Господь дав почути, – моя праведність і остаточне Спасіння буде залежати від міри Божої Любові в серці…
    Отже, головне, – вчитися любити Божою Любов‘ю!
    Прочитавши Коментар і Ваші розважання, краще усвідомила, що основою наповнення Божою Любов‘ю є щире серце, чиста совість і справжня віра. А завдяки наведеним паралельним місцям зробила також висновок, що від цих важливих речей залежить і добре, вірне служіння Богу.
    Все це стає можливим, коли жити Таїнствами і Божим Словом!

    — Господи, дякую Тобі за Твоє живе Слово!
    Наповняй мене щораз більше Любов‘ю, миром і радістю Спасіння! Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.