25-та неділя після П’ятидесятниці. Чинити милосердя (Лк 10:25–37)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«І ось якийсь законовчитель устав, щоб Його випробувати, та й каже: «Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?» 26. А Ісус мовив до нього: «В законі що написано? Як там читаєш?» 27. Озвався той і каже: «Люби Господа, Бога Твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого.» 28. «Ти добре відповів», сказав (Ісус), «роби це й будеш жити.» 29. Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса: «А хто мій ближній?» 30. Мовив тоді Ісус, кажучи: «Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й потрапив розбійникам, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши півмертвого. 31. Випадком ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його й, збочивши, пройшов мимо. 32. Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо. 33. Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька надійшов (на нього) й, побачивши його, змилосердився. 34. Він приступив до нього, перев’язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув за ним. 35. На другий день він вийняв два динари, дав їх господареві й мовив: Доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся. 36. Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?» 37. Він відповів: «Той, хто вчинив над ним милосердя.» Тоді Ісус сказав до нього: «Іди і ти роби так само

Коментар до тексту

Притча про Милосердного самарянина є відповіддю Ісуса на запитання законовчителя. Кожний з основних персонажів, представляє більш широку групу чи клас людей, до яких вони належать. Хоч самарянин надає тільки матеріальну допомогу, притча не виключає тлумачення і на духовному рівні. Ціль подорожі робить ще більш огидною поведінку священика та левіта: якщо по дорозі до Єрусалиму вони мусіли зберігати ритуальну чистоту, й це бодай трохи могло служити їм оправданням (оскільки подорожній виглядав мертвий, тобто нечистий з ритуальної точки зору), вони не мали подібної причини, після того як виконали всі обряди, та верталися з Єрусалиму. Таким чином священик та левіт відіграють роль негативного прикладу, а самарянин перетворюється в шокуючий контр приклад. В сучасній культурі слово «самарянин» стало синонімом гуманіста, й тому вже не так легко собі уявити, наскільки драматичний переворот традиційних очікувань був здійснений у цій притчі.

Meditatio (розважання)

«Він відповів: «Той, хто вчинив над ним милосердя.» Тоді Ісус сказав до нього: «Іди і ти роби так само.»» Той від кого найменше сподівалися – змилосердився (Лк 10:33). Дієслово σπλαγχνιζομαι/ splanhnidzomai / милосердитися – в Луки, окрім цього уривку, вживається тільки в розповіді про воскресіння єдиного сина вдови з Наїну (Лк 7:13) та в притчі про Милосердного батька (та двох Його блудних синів: Лк 15:20). Цим словом Лука передає найвищий ступінь співпереживання, солідарності та милосердя Ісуса.

Притчею про Милосердного самарянина Ісус недвозначно заявляє, що для Бога всі люди є однаковими. Для сучасників Ісуса таке розширене розуміння «ближнього» було певним викликом, оскільки під ближнім, насамперед, малося на увазі одноплемінників ізраїльтян. Книга Левіт (19:34) поширює значення цього терміну на іноземців, котрі постійно жили в Ізраїлі. Однак, зазвичай, цей термін не включав самарян та язичників. Подібно і члени спільноти в Кумрані (поселення монашого типу на берегах Мертвого моря) закликали до любові «синів світла» (членів спільноти) та ненависті до «синів темряви» – язичників та навіть інших ізраїльтян. Подібне навчання знаходимо і в старозавітній літературі Мудрості, зокрема в книзі Сираха (12:1–7). Своїм закликом Ісус ламає усталені звичаї та розширює горизонти.

В кінці притчі Ісус закликає чинити милосердя кожній людині. Цей заклик є запрошенням до справжнього життя, для якого сотворена людина. Жоден інший варіант та спосіб життя не зробить людину щасливою та не принесе гармонії у світ. Людина, або живе Божим життям – вічним життям – або вона перетворюється у звіра. Не має нейтрального стану. Інертний, нейтральний стан – це не мовби стан людини у духовній комі. Чинити милосердя – означає духовно рости і дарувати іншим те, чого вони потребують. Саме потребують, а не заслуговують. Бо і ми самі мало на що заслуговуємо, але дуже багато отримуємо даром. Чинити милосердя – означає лікувати рани людей, які завдані гріхом і таким чином відновлювати Божий порядок у світі. Хтось скаже: «Звідки взяти сили на всіх потребуючих, а головно тих, які нам не милі, або завдають нам терпінь?». На Тайній вечері Ісус пояснює учням: «Без Мене ж ви нічого чинити не можете.» (Йо 15:5). Ще в іншому місці Ісус каже: «Неможливе в людей, можливе є в Бога.» (Лк 18:26). Це дуже добре зрозумів апостол Павло: «Я можу все в Тому, хто укріплює мене.» (Флп 4:13).

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість розуміння, що любити Тебе неможливо без любові до ближнього…

Contemplatio (споглядання)

Притчею про милосердного самарянина (10:25–37), Ісус показує, що для Бога всі люди є однаково дорогі, та закликає усіх, які хочуть жити Божим життям (життям вічним), до любові ближнього без жодних обмежень та кордонів…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *