25-й тиждень після П’ятидесятниці. Середа. Справжній мир (Лк 12:48–59)

Час прочитання: 5 хвилин

«А той, що її не знав і зробив каригідне, буде мало битий. Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають. 49. Вогонь прийшов Я кинути на землю – і як Я прагну, щоб він вже розгорівся! 50. Хрищення маю Я прийняти й як Мені важко, докіль воно не здійсниться. 51. Гадаєте, що Я прийшов мир дати на землі? Ні бо, кажу вам, – але розділ. 52. Віднині бо в одній хаті, де п’ятеро, і ті будуть розділені: троє проти двох і двоє проти трьох. 53. Будуть розділені: батько проти сина й син проти батька; мати проти дочки й дочка проти матері, свекруха проти невістки й невістка проти свекрухи.» 54. А промовив Він ще до народу: «Коли ви бачите хмару, що виступає на заході, ви зараз кажете: Дощ буде, – і так воно буває. 55. І коли дме південний вітер, ви кажете: Спека буде, – і так буває. 56. Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати; як же воно, що не розпізнаєте часу цього? 57. Чому самі з себе ви не судите, що справедливе? 58. Бо коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду, намагайся визволитися від нього в дорозі, щоб не потяг тебе до судді, і суддя не видав тебе возному, а возний щоб не кинув тебе до в’язниці. 59. Кажу тобі: Не вийдеш звідти, аж поки не віддаси останнього шага

Коментар до тексту

В Лк 12:49–53 Ісус стверджує, що проголошення  Божого царства призводить до конфлікту, оскільки спонукає тих, які чують, приймати рішення стосовно Нього (пор. Мт 10:34–36). Образ вогню (Лк 12:49) часто вживається як символ Божественного суду, і тому Ісус каже, що Його місія містить у собі також і суд на усяке нечестя. Говорячи про хрещення Ісус має на увазі Свою смерть (Лк 12:50). При народженні Ісуса, ангели сповіщали прихід миру (Лк 2:14), однак Його смерть та Воскресіння спонукатиме людей вибирати сторону. Хоча наслідування Ісуса провадить до миру у Божому Царстві, не кожен відважиться піти за Ним (пор. Лк 19:42). Відтак, цитуючи пророка Міхея (7:6), Ісус підкреслює «відокремлюючу» (divisive) природу Його місії (Лк 12:53).[1]

У Лк 12:54–59 йдеться про знаки часу. Багато людей не стають справжніми учнями Ісуса, оскільки не хочуть розпізнати ким насправді є Учитель з Назарету. Ісус вказує на дві перешкоди, які унеможливлюють визнання у Ньому Бога і Спасителя. Перша є облудою, яка полягає в тому, що людина вживає свій розум для розпізнання тільки того, що їй потрібно, або вигідно. Люди, які оточували Ісуса, бачили Його божественні діла, але коли Ісус закликав їх до навернення, вдавали, що нічого не розуміли. Другою перешкодою є брак розторопності, який полягає в тому, що людина може бачити якесь мале зло й ігнорувати його чи не втручатися доти, доки це зло не розповсюдиться. Знаючи нутро людини та нашу податливість до зла, Ісус об’являє Своє милосердя і запрошує нас, щоб ми у Ньому лікували усі наші недуги. Якщо ми відкидаємо Його благодать і шукаємо допомоги поза Ним, то вкінці пожнемо плоди своєї нерозторопності.[2]

Meditatio (розважання)

«Гадаєте, що я прийшов мир дати на землі? Ні бо, кажу вам, – але розділ.» Ці слова не можуть не бентежити. При народженні Ісуса ангели сповіщали для землі мир (Лк 2:14). Ісус не прийняв роль воюючого Месії – часто навіть не хотів, щоб говорили забагато про Його чудесні діяння й таким чином не живили хибних сподівань стосовно Його ролі як політичного та військового революціонера супроти Римської імперії. Він не дав Себе втягнути у коло ненависті і смерті. Просив у Отця прощення для Своїх розпинателів. Після Воскресіння не мстив тим, які Його ненавиділи та розіп’яли.

На Тайній Вечері Ісус двічі говорив про мир до Своїх учнів. Перший раз – після обіцянки Святого Духа: «Мир залишаю вам, Мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!» (Йо 14:27). Другий раз після провіщення зради учнів: «Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ.» (Йо 16:33). Після Свого Воскресіння, з’явившись апостолам, найперше, що Ісус сказав: «Мир вам» (Лк 24:36; Йо 20:19). Ісус був людиною миру. Іменник «мир» згадується у Новому Завіті 92 рази – у кожній книзі, за винятком Першого Соборного Послання Йоана.

Чому ж тоді Ісус говорить про поділ? Відповідь дуже проста. Мир є наслідком Божого порядку. Вже література Мудрості Старого Завіту навчає, що в світі існує споконвічний порядок речей – צְדָקָה (tsedaka). Мистецтво життя – розпізнати протягом життя цей всеохопний порядок і скріплювати його творячи праведність. Праведність – правильні стосунки з Богом і ближніми. Праведність творить שָׁלוֹם (shalom) – дослівно «щастя, cпасіння, свобода, невимушеність, мир».[3] Мир – не відсутність війни, але позитивне поняття з власним змістом. Акадське слово salāmū – найбільш близьке за значенням до кореня, який властивий для багатьох семітських мов і перекладаються на сучасні мови як «мир»,означає«бути здоровим, сильним, міцним, цілісним, довершеним, досконалим». Божий мир не сумісний зі злом! Не можна толерувати гріх і говорити про Божий мир. Божий мир завжди є плодом відречення від зла і поєднання з Богом. Саме до цього чіткого вибору закликає Ісус словами про поділ. Або ми на стороні Бога, або ми втбрали сторону зла…

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість бути дитиною Твого миру…

Contemplatio (споглядання)

Мир від Бога не толерує зло. Божий мир є наслідком вибору Божого порядку речей…


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016 (Lk 12:49–53)

[2] Pismo Święte Starego i Nowego Testamentu. Najnowszy przekład z języków oryginalnych z komentarzem. Edycja Świętego Pawła 2009, s. 2295

[3] Э. Ценгер (Ред). Введение в Ветхий Завет. (пер. с нем.) М.: ББИ 2008, С. 431–433

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *