25-й тиждень після П’ятидесятниці. Понеділок. Що варто шукати (Лк 12:13–15; 22–32)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Відізвався до Нього хтось із народу: “Скажи братові моєму, щоб поділився зо мною спадщиною”. 14. Ісус промовив до нього: “Чоловіче, хто настановив мене суддею або подільником над вами?”. 15. Далі промовив до них: “Глядіть і бережіться всякої зажерливости, бо не від надміру того, що хто має, залежить його життя”. 22. Далі сказав до Своїх учнів: “Тому кажу вам: Не журіться про життя ваше, що їстимете, ані про тіло, у що вдягнетеся, 23. бо життя більше від їжі й тіло від одежі. 24. Гляньте на круків, що не сіють, ні жнуть, нема в них ні комори, ні стодоли, а проте Бог їх годує. Оскільки більше варті ви від птахів! 25. Хто з вас, трудившись, може додати до віку свого хоча б один лікоть? 26. Коли, отже, і це найменше понад вашу силу, чому клопочетесь про інше? 27. Погляньте на лілеї, як ростуть: не працюють і не прядуть, а, кажу вам, що навіть Соломон у своїй славі не вдягався так, як одна з них. 28. Коли, отже, траву на полі, що сьогодні стоїть, а завтра буде кинута до печі, Бог отак одягає, то скільки більше вас, маловіри! 29. І не побивайтесь, що вам їсти та що пити, і не клопочіться! 30. Бо того всього шукають народи цього світу; Отець же ваш знає, що вам воно потрібне. 31. Отож, шукайте Його Царства, а це вам додасться. 32. Не бійся, маленьке стадо, бо вашому Отцеві вподобалося дати вам Царство”».

Коментар до тексту

Текст Євангелія дня є частиною ширшого повчання про потребу пильності та чування (Лк 12:1–13:9). «У в. 29 Ісус вчить своїх послідовників не перейматися тимчасовими речами, якими зазвичай журяться погани (в. 30а), – Отець Небесний знає всі наші потреби (30 бв). Далі (в. 31) Господь закликає найперше шукати Царства, а все інше він уже передбачив. У наступному вірші звучить заклик до малої спільноти відкинути страх, тому що Отець бажає подарувати їм Царство. Більшого увиразнення та актуальності висловлюванням у 12:29–32 Лука надає через майстерне поєднання доволі контрастних перикоп, що обрамлюють цей уривок. Притчею про багатого безумця (12:16–21) євангелист передає Ісусове застереження стосовно покладання надії на земні багатства та прив’язаності до них – Господь може покликати людину на суд кожної миті, і тоді багатство, у яке людина вкладала всю активність свого життя, не матиме жодного значення. Серія притч про повсякчасну потребу готовності до приходу Господа (12:35–48) підсилює наголос, поставлений у 12:16–21, і водночас чітко підкреслює актуальність заохот і заборон, викладених у 12:29–32. У такий спосіб Лука показує, що бути учнем Ісуса означає уникати життя, яким живуть язичники (12:29–30а), та всім серцем віддатися для справи Божого Царства (12:31). Тому якщо хтось буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим (Лк 17:33)»[1].

Meditatio (розважання)

«І не побивайтесь, що вам їсти та що пити, і не клопочіться! 30. Бо того всього шукають народи цього світу; Отець же ваш знає, що вам воно потрібне. 31. Отож, шукайте його Царства, а це вам додасться». «Дуже важливо збагнути, що наративЛк 12:29–32 – не якесь теоретичне богослов’я, яке не бере до уваги звичайні людські потреби. Серед усіх євангельських текстів саме цей є одним з найбільш безпосередньо релевантних для всіх часів і народів. Турбота про дочасне (виражене тут метафорами їжі й пиття) та пов’язані з нею печалі й переживання універсальні для людства. У цьому немає нічого дивного, адже їжа, пиття, одежа, домівка належать до природних вимог людського існування у світі. Тому сенс цього вислову не може бути негативним щодо самих потреб людини та намагання їх задовольнити. Проблемою є радше протиставлення пошуку задоволення цих потреб шуканню Царства. І обітниця, яку Ісус дає нам у цих словах, така, що тим, хто шукатиме не «їжі та пиття», а Царства, Бог, Який є нашим Отцем, дасть не лише потрібне для земного життя, але й саме Царство.

У Лк 12:29–32 Ісус, мабуть, послуговується відомим єврейським аргументом «наскільки ж більше» (якщо Бог дає вам Царство, то тим паче Він забезпечить усі ваші інші потреби); проте, можливо, Він також має на увазі, що благословення прийдешнього Царства охоплює й нинішнє піклування вірного Бога про Своїх дітей[2].

Ми живемо в такий час, коли людство, як ніколи досі в історії, утішається добробутом і ситістю. У такі періоди перспектива Царства Божого стає значно віддаленіша, ніж у часи труднощів і злиднів. Не даремно апокаліптичний світогляд пробуджується саме тоді, коли починаються біди й нещастя. У дні добробуту ми воліємо думати про «Царство Небесне на землі», забезпечене потугами економіки, соціальних механізмів чи політичних устроїв. Це додає нам відчуття безпеки, передбачуваності й щастя у нашому житті тут і тепер, без потреби заглядати в далеке й непевне майбутнє. Такий спосіб мислення далекий від євангельського. Аналізований уривок говорить про непримиренне протиріччя між цінностями, що обмежуються горизонтом цього світу, та цінностями вічними, есхатологічними. І шлях до осягнення цих справжніх вартостей завжди лежить через вихід поза себе, поза свій теперішній горизонт, свою теперішню систему координат. Господь не обов’язково закликає нас бути матеріально убогими, позбутися власності чи цілком її занедбати. Він закликає нас побудувати в житті належну ієрархію цінностей і залишатися їй вірним. Така ієрархія передбачає первинність Бога і Його вимог до нашого життя та прийняття з подякою усіх Його дарів[3].

Oratio (молитва)

«Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь».

Contemplatio (споглядання)

«Очевидно, Сам Ісус розумів, що відповісти на Його заклик не є легко. Покоління Луки також відчувало сильні труднощі з реалізацією заклику «шукати царства». Проте євангелист, наводячи слова Господа, стверджує, що це можливо, хоч і вимагає значних зусиль, бо часу обмаль: Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться увійти, але не зможуть (в. 13:24). Тому треба зберігати духовні сили й зосередитися на основному: “тільки шукайте Його царства, і все це буде додано вам” (в. 12:31)»[4].


[1] о. Юрій Щурко. Термін ζητέω в Євангелії Св. Луки: лінгвістично-екзегетичні студії. Opole, Opolska Biblioteka Teologiczna 2016, С. 272 – 273.

[2] Craig. S. Keener. The IVP Bible Background Commentary. New Testament. 2ndEdition. IVP Academic Downers Grove Ill. 2014, P. 224.

[3] о. Юрій Щурко. Термін ζητέω в Євангелії Св. Луки: лінгвістично-екзегетичні студії. Opole, Opolska Biblioteka Teologiczna 2016, С. 276–277.

[4] Там само. – С. 273.

6 коментарів до “25-й тиждень після П’ятидесятниці. Понеділок. Що варто шукати (Лк 12:13–15; 22–32)”

  1. Слава Ісусу Христу. Господи дай мені розум завжди чути голос Твій і розрізпізнати волю Твою. Нехай благословить Господь Вас, отче Юрію, для праці на Його ниві

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.