25-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Жити для Божої слави (2 Сол 1:10–2:2)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Коли Він прийде прославитися у Своїх святих і появити Себе того дня на подив усім, які увірували, бо ви увірували нашому свідченню для вас. 11. Тому молимося за вас повсякчас, щоби Бог наш учинив вас гідними покликання і щоб силою наповнив усю вашу відданість доброті та ділу віри; 12. щоб ім’я Господа нашого Ісуса звеличувалось у вас, а ви в Ньому, за благодаттю Бога нашого і Господа Ісуса Христа. 2:1. Благаємо вас, брати, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа, коли ми зберемось до Нього: 2. не дайте легко вивести себе з рівноваги, ані щоб вас тривожили харизмом, словом чи листом, який нібито від нас, що День Господній уже настає».

Коментар до тексту

Божа слава особливо виявилася у преображуючій силі Воскресіння Ісуса Христа. Прийняття багатьма вірними апостольського свідчення увінчається їхньою прославою разом із Христом на подив усім противникам Євангелія (в. 10). З цієї причини у вв. 11–12 Павло підсумовує усе сказане у 2 Сол 1:4–10 та молиться за солунян, аби вони були гідні свого покликання і зберегли віру, і щоб у такий спосіб Бог прославився їхнім життям, а вони були прославлені в Бозі. Перші два вірші другої глави впроваджують нас у головну тему 2 Сол − час Другого приходу Господа нашого Ісуса Христа. Деякі солуняни були стривожені чутками, які ширилися у спільноті, що нібито День Господній, тобто День Парусії та Останнього суду, уже настав. Видається, Павло не знає точного джерела цих чуток, але з його слів випливає, що хтось поширював фальшивого листа (або казав, що отримав такого листа), нібито написаного Павлом, у якому стверджувалося, що цей день уже настав. Знову ж інша особа в якомусь екстазі стверджувала, що мала одкровення від Бога, ніби цей день справді настав. Із цієї причини апостол просить солунян не дати себе звести, а в наступних віршах (2 Сол 2:3–12) він говоритиме про дві події, які матимуть місце перед Господнім приходом. У кінці листа (2 Сол 3:17) Павло власноруч його підписує (зазвичай він диктував листи секретареві), щоби підкреслити його автентичність (пор. 1 Кор 16:21; Кол 4:18)[1].

Meditatio (розважання)

«Щоб ім’я Господа нашого Ісуса звеличувалось у вас, а ви в Ньому, за благодаттю Бога нашого і Господа Ісуса Христа». Цими словами Павло розвиває сказане на початку цієї глави: «Павло, Сильван та Тимотей Солунській Церкві, що в Бозі, Отці нашім, і Господі Ісусі Христі. 2. Благодать вам і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа!» (2 Сол 1:1–2). Джерелом життя Церкви є Бог Отець і Господь наш Ісус Христос. Від Отця і Його Сина солунська громада отримує благодать і мир. У грецькому оригіналі перед згадкою Бога (Отця) і Господа нашого Ісуса Христа (Сина Отця) стоїть один означений артикль, який вказує на те, що дві особи функціонують як одне буття. Благодать і мир описують прекрасний дар Отця і Сина для всіх віруючих[2].

Благодать і мир дають змогу солунянам зростати у святості, і в такий спосіб прославляється Бог – уся Пресвята Трійця (Отець, Син і Святий Дух), а солуняни приходять «до міри повного зросту повноти Христа» (Еф 4:13) і прославляються згідно з первісним Божим задумом щодо людини.

Ми сотворені на образ і подобу Божу й покликані відображати його мудре і справедливе правління в цьому світі. Якщо ми це робимо, тоді Христос прославляється у нашому житті, яке стає життям на Божу славу. Живучи для Божої слави, ми автоматично найповнішою мірою реалізуємо себе як особистості та найкраще виявляємо свою людськість. Вчитуючись у життя Ісуса в розповідях чотирьох євангелистів, ми відкриваємо для себе, що насправді означає бути людиною згідно з Божим задумом – жити у єдності з Богом, прославляючи Його в цьому світі, і в такий спосіб реалізувати своє покликання бути людиною. Східні Отці Церкви називали таку динаміку життя людини «теозисом», тобто обожествленням. Отці Церкви часто повторювали, що Бог став людиною, щоб людина стала богом.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені благодать і мир, щоби прославляти Тебе у своєму житті…

Contemplatio (споглядання)

Сьогодні багато людей шукає різні способи реалізації себе. Одні роблять це вдало, інші, натомість, часто марнують своє життя. Слово Боже пропонує нам найкращий спосіб реалізації себе та розвитку особи – уподібнення до самого Бога, цей спосіб дає результати, які мають вічну вартість. Апостол Йоан каже: «Любі! Ми тепер – діти Божі, і ще не виявилося, чим будемо. Та знаємо, що коли виявиться, ми будемо до Нього подібні, бо ми побачимо Його, як є. 3. І кожен, хто має на Нього цю надію, себе очищує так само, як і Він чистий» (1 Йо 3:2–3). Яка ціль мого життя? На що я витрачаю свої зусилля і час? Що потрібно для того, щоби Христос став сенсом усього мого життя?


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016, 2 Thess 1:10–2:2.

[2] C. H. Giblin, S. J., The Second Letter to the Thessalonians, in The New Jerome Biblical Commentary (R. E. Brown, J. A. Fitzmyer, R. E. Murphy. Eds.) – Bangalore: Theological Publications in India, 2002. P. 873.

5 коментарів до “25-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Жити для Божої слави (2 Сол 1:10–2:2)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.