25-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Жити у духовній рівновазі в очікуванні Парусії (2 Сол 2:1–12)

Час прочитання: 8 хвилин

Lectio (читання)

«Благаємо вас, брати, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа, коли ми зберемось до Нього: 2. не дайте легко вивести себе з рівноваги, ані щоб вас тривожили харизмом, словом чи листом, який нібито від нас, що День Господній уже настає. 3. Нехай ніхто жодним способом не бентежить вас! Бо спершу настане відступство й виявиться чоловік безбожний, син погибелі, 4. той супротивник, який зноситься понад усе, що зветься Богом чи святощами, так що сяде сам у Храмі Божім і видаватиме себе за Бога. 5. Хіба не пам’ятаєте, що коли я був між вами, я говорив вам про це? 6. І тепер знаєте, що саме стримує його з’явитись у часі своєму. 7. Так, тайна беззаконня орудує вже тепер. Лише тепер є той, хто його стримує, аж поки не буде усунений. 8. І тоді й з’явиться беззаконний, якого Господь Ісус умертвить духом уст Своїх і знищить сяйвом приходу Свого. 9. Поява бо того буде під діянням сатани з усякого роду силою, із знаками і з неправдивими чудами 10. та всяким брехливим обманом для тих, які гинуть, бо вони не прийняли любови правди, щоб їм спастися. 11. І тому Бог посилає їм силу, яка зводить їх вірити неправді, 12. щоб засуджені були всі ті, які не увірували в правду, а милуються з неправедности».

Коментар до тексту

Звертаючись до головної теми листа, св. Павло благає читачів не думати, що Христос прийде з хвилини на хвилину. Апостол нагадує: перед кінцем відбудеться відступництво, яке увінчається появою «чоловіка безбожного». Цей «безбожний чоловік» нечестиво жадатиме для себе божеських почестей (вв. 1–4). Тепер, каже Павло, щось і хтось стримує відступництво, та в кінці часів «беззаконний» (антихрист) виявить свою сатанинську силу «із знаками і з неправдивими чудами» і зверне з дороги тих, які «гинуть». Проте Христос переможе його у часі Своєї Парусії, тобто Другого славного приходу (вв. 5–12)[1].

Meditatio (розважання)[2]

«Так, тайна беззаконня орудує вже тепер. Лише тепер є той, хто його стримує, аж поки не буде усунений. 8. І тоді й з’явиться беззаконний, якого Господь Ісус умертвить духом уст Своїх і знищить сяйвом приходу Свого». Кого Павло має на увазі, говорячи про «беззаконного»? У цьому ж листі апостол також називає його «чоловік безбожний, син погибелі, 4. той супротивник, який зноситься понад усе, що зветься Богом чи святощами, так що сяде сам у Храмі Божім і видаватиме себе за Бога» (в. 3–4). Видається, що тут ідеться про антихриста, образ якого увібрав у себе риси багатьох людей, які впродовж історії зухвало виступали проти Бога (пор. Ез 28:2): у ІІ ст. до Хр. Антіох IV Епіфан осквернив Єрусалимський Храм, тому цілком імовірно, що саме його описував пророк Даниїл у своєму видінні (1 Мак 1; Дан 7:8, 11; 11:31, 36); римський імператор Помпей увійшов аж у Святеє Святих у Єрусалиському Храмі; імператор Калігула хотів, щоб його статую розмістили у Храмі в Єрусалимі. Пізніше деякі християни вбачали в імператорі Нероні прототип антихриста, який мав з’явитися пізніше. Цілком можливо, що тут Павло звертається до цієї теми і вказує на якусь нову особу, яка з’явиться і діятиме в дусі своїх безбожних та зухвалих попередників, стягуючи на себе суд Божий. Апостол пригадує солунянам, що про все це він їх уже попереджав.

Проте новим мотивом є згадка про щось та когось, які стримують появу та прихід злого. У в. 6 Павло каже: «І тепер знаєте, що саме стримує його з’явитись у часі своєму», а у в. 7 продовжує: «тепер є той, хто його стримує, аж поки не буде усунений». Висувалися численні теорії пояснення цих двох віршів, тому що солуняни знали, про кого йдеться, а ми сьогодні − ні. Традиційно під «що» у в. 6 мали на увазі Римську імперію (так, наприклад, думав Тертуліян), а під «хто» у в. 7 розуміли римського імператора, які стримували хаос (пор. Рим 13:1–7). Дехто вважав, що космічні чи ангельські сили зв’язують сатану (в. 9) і таким чином його стримують. Інші припускали, що тут ідеться про архистратига Михаїла (Од 12:7–9; 20:1–3). Серед останніх запропонованих поглядів є думка, що саме проповідь Євангелія стримує кінець, який не може настати, поки Євангеліє не буде проповідуватися усім народам (Мк 13:10), і тому св. Павло є тим, «хто стримує», а його усунення (через мученицьку смерть) призведе до початку кінця (в. 7). Та ми не можемо стверджувати щось остаточно, навіть св. Августин казав, що не знає, що Павло мав на увазі.

Проте цілком певним є те, що беззаконний з’явиться, але зазнає поразки, а разом із ним загинуть і всі ті, які вибрали брехню, вірили в неї і нею жили. У всякому разі, Бог є Вседержитель, і тільки Він ставить останню крапку. У часі Парусії Господь направить усе, а всі людські імперії та утворення, які, власне, і не мали в собі нічого людського, а отже, і Божого, а керувалися беззаконням сатани, будуть піддані судові спасенного Царства Божого. Для нас, учнів Ісуса у XXI ст., важливо не дати себе звести оманливими теоріями та фальшивими пророками, але плекати єдність із Христом, пізнавати Його навчання через апостольську науку Церкви, а відтак перебувати в духовній рівновазі. На практиці це означає не витрачати час на безплідні дискусії та аналіз різних чудернацьких теорій (по суті, байдикувати), але чувати, живучи у святості, яка виявляється практичною любов’ю.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість жити найважливішим – Твоїм Євангелієм на щодень, щоб не розсіюватися на другорядні речі, очікуючи Твоєї Парусії…

Contemplatio (споглядання)

Сяйвом Господнього приходу (Парусії) та духом Його уст (Божим Словом) буде знищений антихрист і всі діла темряви (в. 8 ). Пророк Ісая каже: «Він буде по справедливості судити вбогих, по правді оголошувати присуд для бідних у країні. Гнобителя вдарить палицею – Своїм Словом, безбожного погубить духом Своїх уст» (Іс 11:4). У Листі до Филип’ян св. Павло пише: «Наостанку, брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи що-будь похвальне, − про те думайте!» (Флп 4:8). Наш розум повинен бути перейнятий саме такими речами. Пізнаючи Боже Слово, ми відкриваємося на нове мислення, про яке говорить апостол Павло, а відтак і на нове життя. Коли ж ми живемо «всяким брехливим обманом… і не приймаємо любови правди, щоб спастися» (в. 10), тоді вислід нашого життя бути дуже сумним, а прихід Господа для нас стане, як казав пророк Амос, темрявою і пітьмою без просвітку, а не світлом (пор. Ам 5:18–20).


[1] B. M. Metzger. The New Testament. Its Background, Growth, and Content. Third Edition. Abingdon Press Nashville 2003, P. 255.

[2] Думки у розважанні основані на N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK 2019, P. 428–429; С. Osiek. The Second Letter to the Tessalonians, in The Catholic Study Bible. Oxford University Press. Third. Ed. 2016, P. 1682.

4 коментарі до “25-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Жити у духовній рівновазі в очікуванні Парусії (2 Сол 2:1–12)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.