25-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Не втомлюймося чинити добро (2 Сол 3:6–18)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«А вам, брати, наказуємо в ім’я Господа нашого Ісуса Христа сторонитися кожного брата, який живе в ледарстві, а не за переданням, що ви його прийняли. 7. Самі бо знаєте, як треба нас наслідувати. Ми ж безладдя поміж вами не коїли, 8. ані не їли ні в кого дармо хліба, а вдень і вночі тяжко та гірко працювали, щоб не утруднювати з вас нікого. 9. Не тому, що не маємо на це права, а тому, щоб дати себе вам за зразок, щоб ви нас наслідували. 10. Бо коли ми були у вас, ми вам це наказали: Як хтось не хоче працювати, хай і не їсть. 11. Та проте чуємо, що деякі у вас живуть у ледарстві й не роблять нічого, тільки байдикують. 12. Таким то наказуємо і велимо Господом нашим Ісусом Христом спокійно працювати і споживати хліб, що самі заробили. 13. А ви, брати, не втомлюйтеся добро чинити. 14. Коли ж хтось не послухається нашого слова, що в цім листі, затавруйте такого й не приставайте з ним йому на застидження. 15. Однак за ворога його не вважайте, лише напоумте як брата. 16. Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завжди й усяким робом. Господь з усіма вами! 17. Привіт моєю Павловою рукою. Це знак у кожнім моїм посланні: так пишу. 18. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами!».

Коментар до тексту

У заключній частині листа вв. 6–15 присвячені темі, на якій св. Павло наголошував у 1 Сол: окремі віруючі, нібито очікуючи Парусії, відмовлялися працювати, а тому жили за рахунок праці інших членів спільноти (1 Сол 5:14). Оскільки ці люди відверто ігнорували попередні роз’яснення та вказівки апостола, то він наказує решті спільноти уникати спілкування з такими особами (в. 6, 14–15). Після цього Павло покликається на етику праці, яку він спільно зі своїми співробітниками продемонcтрував солунянам під час візиту до них (вв. 7–10). Апостол також прямо звертається до осіб, які відмовлялися працювати, і закликає їх, щоб вони утримували самі себе і не чинили шкоди репутації Церкви в суспільстві (в. 12). Павло закінчує лист благословенням (в. 16) та згадкою про власний підпис у кінці листа (в. 17)[1].

Meditatio (розважання)

«А ви, брати, не втомлюйтеся добро чинити». Покликання християн – свідчити про Божу любов, явлену найповнішою мірою через Страсті та Воскресіння Ісуса Христа. Божа любов – це не якась абстрактна теорія чи ідея, це безконечний ряд конкретних фактів, засвідчених сотворенням світу та постійною діяльністю в Історії спасіння. Тому християнська віра є чинна любов’ю, сповнена конкретних актів щодо Бога та ближніх. Таке життя відповідає Божому задумові стосовно людини, і тоді така життєва постава означується як «праведна».

Бог постійно обдаровує Своє творіння усім потрібним. Ми ж, будучи образом і подобою Божою в цьому світі, покликані реалізувати мудре та справедливе Боже правління / служіння в ньому. Це не завжди легко, особливо тоді, коли чинимо добро тим, які нас не люблять або навіть переслідують. Уже перше покоління християн зіштовхнулося з дилемою свідчення та служіння серед вороже налаштованого світу. Намагаючись підтримати переслідуваних християн Римської імперії і зміцнити їхню надію та впевненість, що не кесар, але Він, Ісус, є Господом і Вседержителем (Од 1:8; 4:8; 11:17; 15:3; 16:7; 16:14; 19:6; 19:15; 21:22) і саме Він ставить останню крапку в історії, Христос через Йоана звертається в листі до Церкви в Ефесі: «Знаю діла твої і труд твій, і терпеливість твою, і що не можеш переносити злих; і ти випробував тих, які звуть себе апостолами, а не є ними, і знайшов їх ложними; 3. і терпеливість маєш, і переносив ради імени Мого, і не знемагав. 4. Але ж маю проти тебе, що любов свою першу покинув. 5. То згадай, звідки ти впав, і покайся, і перші діла роби, а якщо ні, приходжу до тебе і здвигну світильник твій з місця його, якщо не покаєшся» (Од 2:2–5).

Покинути першу любов може означати не тільки охолонути у вірі і любові до Бога, але й утратити ревність у служінні людям, які тебе не люблять чи переслідують. Та саме ця риса християн – здатність любити людей любов’ю Христа, чинити добро тим, які на це не заслуговують, але цього потребують, – робить Церкву світильником у світі, затьмареному егоїзмом, зажерливістю та амбіціями.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені здатність розпізнавати Твою волю та силу, щоб витримувати темп, у якому Святий Дух скеровує моє життя…

Contemplatio (споглядання)

Справжнє християнське життя ніколи не може бути нудне або нецікаве, адже його плоди мають вічне значення. З цієї причини апостол Павло каже: «Робімо добро без утоми: своєчасно, як не ослабнемо, жатимемо. 10. Отож, поки маємо час, робімо добро всім, а зокрема рідним у вірі» (Гал 6:9–10).


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. 2 Thess 3:6–18.

5 коментарів до “25-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Не втомлюймося чинити добро (2 Сол 3:6–18)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.