25-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Віддати серце Богові (2 Сол 2:13–3:5)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«А щодо нас, то ми за вас, брати, улюблені Господом, повинні завжди дякувати Богові, що Бог вибрав вас від початку, щоб ви спаслися освяченням Духа і вірою в правду, 14. до чого Він вас і покликав благовістуванням нашим, щоб ви придбали славу Господа нашого Ісуса Христа. 15. Тож стійте, брати, і тримайтеся передань, яких від нас навчилися чи то усно, а чи листовно. 16. Нехай же сам Господь наш Ісус Христос і Бог, Отець наш, що полюбив нас і дав нам у Своїй благодаті втіху вічну й добру надію, 17. врадує серця ваші та зміцнить у всякім ділі й добрім слові. 3:1. А втім, молітеся, брати, за нас, щоб Господнє Слово ширилося та звеличувалося, як і у вас, 2. і щоб ми визволилися від безпутніх та поганих людей, бо не в усіх віра! 3. Господь же вірний, і Він вас зміцнить і збереже від злого. 4. Ми певні в Господі щодо вас, що те, що ми наказуємо вам, ви чините й далі будете чинити. 5. Господь же нехай направить серця ваші на любов Божу й на Христову терпеливість».

Коментар до тексту

Уривок містить теми, які висвітлюють питання Божої вірності, любові та опіки над усіма християнами, а також молитви, яка має обопільний характер. У вв. 13–17 св. Павло знову в цьому листі підносить молитву за солунян та підбадьорює їх до витривалості перед загрозою випробувань. Своєю молитвою апостол заохочує вірних, щоб вони далі витривали у своїй духовній поставі перед Богом (залишались вірними Євангелії і не були зведені фальшивим навчанням) та були свідомі, що Святий Дух діє в їхньому житті для їхнього освячення. У вв. 3–5 уже третьої глави послання Павло після молитви за солунян просить їх про молитовну підтримку для свого служіння у поширенні Євангелії та висловлює впевненість у Божій вірності, завдяки якій солуняни будуть визволені від злого та збережені у часи переслідувань.

Meditatio (розважання)

«Господь же нехай направить серця ваші на любов Божу й на Христову терпеливість». Грецьке поняття «καρδία / kardia» – дослівно «серце», яким послуговується у цьому вірші св. Павло, є перекладом єврейського терміна «לֵבָב / lebab». У єврейській культурі цей іменник означає не тільки центральний орган тіла, але і внутрішній світ особи – місце емоцій, думок, бажань та волі. Це слово у Біблії вживається здебільшого саме у цьому значенні – ідеться про центральну життєву, мисленнєву та емоційну сутність людини. Позначаючи внутрішній світ людини, поняття «серце» може бути використане для підкреслення контрасту із зовнішньою, фізичною частиною особи – плоттю (Пс 73:26). Отже, серце включене у моральну діяльність людини (1 Хр 29:17). Заповідь любити Бога усім серцем, душею та розумом є закликом любити повнотою усієї своєї особи (пор. Втор 6:5; Мк 12:30)[1].

Апостол Павло молиться, щоби Господь направив серця солунян на «любов Христову». На означення любові апостол послуговується терміном «ἀγάπη / agape», який, крім значення «любов», передає ідею доброзичливості, добросердя та доброї волі. Хоча agape вживається у різноманітних контекстах, та коли мова йде про Божу жертовну любов до людей та світу загалом, використовується саме цей іменник або його дієслівна форма, як ось у цьому найбільш цитованому вірші Нового Завіту: «Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йо 3:16).

Апостол Павло каже: «Бог же показує Свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим 5:8). Коли ми через гріх стали Божими ворогами, Він смиренно й терпеливо продовжував (і продовжує) нас любити. Ця Божа терпеливість, народжена вічною любов’ю (Єр 31:3), дозволила Христові перетерпіти заради нас Страсті і прийняти Смерть на Хресті.

Тільки Божа любов, якою живе людина, та терпеливість, за прикладом Господа нашого Ісуса Христа, може зберегти її вірною Богові під натиском випробувань та різноманітних викликів життя. Тільки нашої любові та чисто людської терпеливості не вистачить ніколи. Великі святі та мученики не були якимись супергероями з надлюдськими рисами – вони мали глибокий зв’язок із Господом, Який робив неможливе можливим.

Oratio (молитва)

Ісусе, скеровуй моє серце і наповнюй його Своєю терпеливою любов’ю…

Contemplatio (споглядання)

Апостол Павло неодноразово просив Бога, щоб Він провадив серцями солунян: «А вас нехай Господь примножить і наповнить любов’ю один до одного й до всіх такою самою, яку й ми маємо до вас, 13. щоб Він зміцнив ваші серця бездоганними у святості перед Богом і Отцем нашим за Дня приходу Господа нашого Ісуса з усіма Його святими» (1 Сол 3:12–13). У книзі Приповідок Господь каже: «Дай Мені, сину, твоє серце, і твої очі нехай доріг Моїх пильнують» (Прип 23:26). Щоб віддати серце Богові, дозволити Йому керувати ним, потрібно усвідомити Бога як особу, яка нас безмежно любить, а тому є нашим найбільшим скарбом. Сам Ісус у Нагірній проповіді каже: «Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт 6:21). Хто і що скеровує моє серце?


[1] D. Mangum, D. R. Brown, R. Klippenstein, & R. Hurst (Eds.), Lexham Theological Wordbook. Bellingham, WA: Lexham Press 2014 (Electronic edition Logos 8). Body.

7 коментарів до “25-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Віддати серце Богові (2 Сол 2:13–3:5)”

  1. Світлана

    Ісусе очисти моє серце,щоб я досягла істинного смирення,щоб твій мир духовний наповнив мою душу.Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.