24-та неділя після П’ятидесятниці. (Лк 8:41–56). Ісус – Господь над хворобами і смертю.

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«По повороті Ісус був прийнятий народом, бо всі Його чекали. 41. Аж ось прийшов чоловік, Яір на ім’я, який був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він почав Його просити зайти до нього в хату, 42. бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як Він ішов туди, люди тиснулися до Нього. 43. Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити, 44. підійшовши ззаду, доторкнулась краю Його одежі й умить стала здоровою – спинилась її кровотеча. 45. Ісус спитав: «Хто доторкнувся Мене?» А що всі відпекувались, Петро мовив: «Наставниче, то люди коло Тебе юрмляться і тиснуться.» 46. Ісус же сказав: «Хтось доторкнувся до Мене, бо Я чув, як сила вийшла з Мене.» 47. Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши Йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до Нього доторкнулась і як негайно одужала. 48. Сказав їй Ісус: «Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!» 49. Він говорив ще, як приходить хтось від голови синагоги і каже: «Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя.» 50. Ісус почувши це, озвався до нього: «Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.» 51. Прийшовши до хати, Він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Йоана та Якова з батьком та матір’ю дитини. 52. Всі плакали за нею і голосили. Він же мовив: «Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить.» 53. І ті сміялися з Нього, бо знали, що вмерла. 54. А Він узяв її за руку й голосно промовив: «Дівчино, пробудися!» 55. І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала. Тоді Він звелів дати їй їсти. 56. Батьки ж її були здивовані вельми, та Він наказав їм нікому не говорити, що сталося.»  

Коментар до тексту

Два переплетені чуда, – зцілення кровоточивої жінки після дванадцятирічної недуги та воскресіння дванадцятилітньої дочки начальника синагоги, – представляють наступний рівень розвитку теми про надзвичайну силу Ісуса. Попередньо Лука вже засвідчив про владу Ісуса над природою (втихомирення бурі на морі: Лк 8:22–25) та демонами (зцілення Гергесинського біснуватого: Лк 8:26–39). Тепер ми бачимо демонстрацію влади над хворобами та смертю (Лк 8:40–56).

В історії про зцілення гергесинського біснуватого, та в обох історіях в Лк 8:40–56,  Ісус не дотримується старозавітного закону ритуальної чистоти: біснуватий, який жив серед гробів та свиней, жінка хвора на кровотечу, мертва дочка Яіра, – всі вони, відповідно до законів представлених в книзі Левіт, а пізніше й у довжелезних трактатах Мішни, вважалися не чистими, і тому кожен хто торкався таких людей теж ставав нечистим. Однак Ісус показує, що ці вимоги у Старому Завіті мали тільки перехідне виховне значення, завданням котрих було навчити здеградовану через гріхопадіння людину, що Бог є Святий, і щоб наближатися до Нього людина повинна переходити певне приготування. Тепер же ж, сам Бог наблизився до людини в не мислимий спосіб… Він є Той хто завжди приносить зцілення, цілісність та дарує життя усім своїм дочкам і синам, яких ще перед створенням світу полюбив відвічною Любов’ю, та наперед призначив спадкоємцями Свого Царства (пор. Єр 31:3; Еф 1:3–14). Лука хоче показати, що Бог в Ісусі з Назарету прийшов до всіх – язичників та юдеїв, багатих та бідних, а головно до відкинутих і тих, для яких за людськими мірками вже не має  надії.

Meditatio (розважання)

«Ісус спитав: «Хто доторкнувся Мене?»» Це питання є актуальне і сьогодні. Навколо був натовп, велика юрба. Напевно годі було протиснутися крізь цю велику кількість людей, які з різних причин оточували Ісуса та йшли слідом за Ним. Однак, по справжньому, торкнулося Ісуса тільки двоє – згорьований батько та вимучена жінка. Яір – начальник синагоги – напевно мусів упокорити свій гонір, перш ніж прийти й просити допомоги у цього дивного Учителя з Назарету, до якого офіційні представники релігійної влади на той час ще не мали офіційних застережень, але вже мали дуже багато претензій. Жінка, яка хворіла на кровотечу, й через те вважалася ритуально нечистою, теж наважилася переступити формальну заборону будь-якого контакту (в такому стані) з іншими людьми, й торкнулася краю одежі Ісуса. Обоє, в результаті, завдяки вірі отримали бажане.

Кожен з них до зустрічі з Ісусом та перед довершенням чуда, пройшов свій шлях. Шлях болю, страху, очікування, може навіть відчаю та безнадії. Але, в Ісусі було щось таке, що спонукало їх прийти до Нього з надією та довірою. І вони не були посоромлені.

Все це сталося на очах учнів. Щоправда, у випадку воскресіння дочки Яіра присутні були тільки троє. Однак, ми, теперішні учні, читаємо розповідь про ці обидва чуда й водночас живемо у дуже подібному світі – посеред таких же ж зажурених та зранених людей. Відтак, якщо ми, коли не будь, торкнулися Ісуса так само як оці двоє, про яких сьогодні розповідає Лука, тоді ми неодмінно знайдемо спосіб та докладемо усіх зусиль, щоб так засвідчити про Нього, що навіть ті, які вже втратили надію – захочуть також з Ним зустрітися і пережити цей дотик.

Oratio (молитва)

Ісусе, вчини мене здатним ділитися досвідом зустрічі з Тобою…

Contemplatio (споглядання)

Євангеліє цієї неділі показує дуже виразно коли Ісус діє. Можна фізично торкатися Христа і ніколи не пережити це внутрішньо. Можна приймати Євхаристію та читати чи слухати Слово, і ніколи не пережити зміни. Євангелист каже: «Всі Його чекали» (Лк 8:40). Це усвідомлено чи не усвідомлено відбувається і сьогодні. Віра Яіра та вистраждалої жінки вказують нам, що потрібно робити для того, щоб будувати справжні взаємини з Господом, а потім свідчити про Нього тим, які Його чекають.

3 коментарі до “24-та неділя після П’ятидесятниці. (Лк 8:41–56). Ісус – Господь над хворобами і смертю.”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *