24-й тиждень після П’ятидесятниці. Субота. Місія тоді і тепер. (Лк 9:1–6)

Час прочитання: 4 хвилин

Lectio (читання)

«Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги, 2. і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати. 3. Він до них промовив: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте. 4. В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу. 5. А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.» 6. І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди

Коментар до тексту

Поширення вчення Христа викликало необхідність наставляти дванадцять апостолів для проповідницької діяльності. Щоб місія була успішна, учні мали навчитися повністю довіряти Ісусові – саме це означають слова, якими Господь закликає їх нічого не брати з собою в дорогу. Ісус дав Своїм учням владу проповідувати та зціляти хворих. Щоб уникнути звинувачення в меркантильних та корисливих інтересах, учні повинні були провадити скромне життя, – відтак вони не могли  вибирати зручні місця і гостинних господарів. Якщо їх відмовлялися прийняти в будь-якому місті, їм слід було обтрясти порох зі своїх ніг – це був звичай юдеїв, які залишали язичницькі поселення. Така дія символізувала, що жителі міста через неприйняття послідовників Ісуса, самі відокремилися від істинного Ізраїлю, – тобто Ізраїлю за духом, а не за плоттю (йдеться про людей, котрі наслідують віру праотця Авраама, а не просто є його фізичними нащадками).

Meditatio (розважання)

«І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди.» Почувши настанови Христа, учні не сказали: «Ну так цікаво. Треба буде якось цим зайнятися». Ні, вони відразу пішли. Учні також не чекали, що люди прийдуть до них – вони вийшли самі, хоча цілком могли сказати: «Вони ж чули про Ісуса, тому як захочуть прийдуть самі. Врешті  знають де нас знайти». Цікаво, що апостоли пішли до сіл – там тоді не було мощених доріг і загалом люди жили у нужді та боргах, які тягнули за собою скептицизм та інші прикрі настрої. Сам Ісус у часі Свого служіння, за малими винятками, майже не заходив у великі міста. Так, ідучи до Єрусалиму (святого міста), Він проходив через Єрихон, але ми не читаємо, що Він відвідував, скажімо, Сепфоріс (саме тоді розбудовувався і був дуже розкішний), який був близько Назарету і про який взагалі не згадано в Євангеліях. А коли ми читаємо, що Ісус був у якомусь місті (напр. Лк 5:12), або ж думаємо про Назарет чи Капернаум – то мусимо розуміти, що ці поселення містами можна назвати дуже умовно, оскільки там не було ні відповідних викладених доріг ні дорогих будинків і жило дуже мало людей. Апостоли у таких містах могли обтрусити порох – тут окрім символічного жесту маються на увазі також і фізичні побутові реалії. Лука також наголошує, що учні діяли «всюди» – це вказує на масштаб та всеохопність місії.

Саме у цих обставинах відчаю та нужди апостоли проголошували Добру Новину про наближення Божого Царства – особливого часу, в якому Бог з новою силою служитиме Своїм людям у Своєму Єдинородному Сині. Вони з впевненістю свідчили про Бога, тайну та силу присутності Якого, самі тільки почали досвідчувати. Апостоли ще самі мали зрозуміти дуже багато, але слова Христа спонукали їх до дії. Радість та новий довід життя, яке вони відкрили у Христі, спонукав їх до абсолютно не звичного для них заняття.

І це приносило плоди – люди оздоровлялися. На означення зцілень Лука використовує грецьке слово «θεραπεύω / terapevo», яке у класичній світській грецькій мові, а також і у юдаїзмі мало значення «служіння», а Філон розумів під цим терміном «оздоровлення душі і тіла». Новий Завіт використовує це слово, щоб показати, що в Ісусі Боже Царство входить у пошкоджений гріхом світ і все приводить до ладу та гармонії.[1] Відбувалися, отже, зцілення фізичні та духовні,  бо саме слово Ісуса – Боже Слово – є Словом живим і діяльним (Євр 4:12), Словом життя вічного (Йо 6:68), яке очищає тих, які Його слухають (Йо 15:3).

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені ласку завжди іти зі Словом туди – куди хочеш Ти, а не де подобається мені…

Contemplatio (споглядання)

Радісне і наснажене свідчення апостолів, у найменш очікуваних і, здавалося б, відповідних місцях усього світу, з новою силою продовжилося після Воскресіння Ісуса Христа. Наше покоління не повинно стати поколінням, в якому сила, географія та масштаб цього проголошення мають звужуватися чи завмирати…


[1] G. Kittel, G. Friedrich,  G. W. Bromiley, Theological Dictionary of the New Testament. Grand Rapids, Mich. W. B. Eerdmans 1995, S. – 331 – 332

1 коментар до “24-й тиждень після П’ятидесятниці. Субота. Місія тоді і тепер. (Лк 9:1–6)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *