24-й тиждень після П’ятидесятниці. Понеділок. Пошук знаків (Лк 11:29–33)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Коли народ згромадився, Ісус почав промовляти: “Рід цей – рід лукавий; він шукає знаку, але знаку йому не дасться, окрім знаку Йони, 30. бо як Йона був знаком для ніневитян, так і Син Чоловічий буде знаком для цього роду. 31. Цариця півдня встане під час суду з людьми оцього роду і його засудить, бо прийшла з кінців світу послухати мудрости Соломона, а ось тут більше від Соломона! 32. Ніневитяни встануть із цим родом під час суду і його засудять, бо вони покаялись на проповіді Йони, та ось тут більше від Йони. 33. Ніхто не світить світла й не кладе його у сховок, ані під посудину, але на свічник, щоб ті, що входять, бачили ясність”».

Коментар до тексту

Уривок в Лк 11:29–33 – частина ширшого дискурсу про контроверсії між Ісусом та Його противниками (11:14–54), це розгорнута відповідь на вимогу знаку в Лк 11:16. У вв. 29–30, звертаючись до зібраного народу, Ісус говорить, що цей лукавий рід, який шукає знаку від Нього, отримає тільки знак Йони: як Йона був знаком для ніневітян, так Ісус – Син Чоловічий – буде знаком для цього роду. Якщо Матей наголошує на перебуванні Йони в череві кита (образ Христового Воскресіння), то Лука спрямовує увагу на специфічно пророчу функцію Йони – проголошення Божого Слова: як Йона був знаком для ніневітян, так Ісус є знаком для сучасної Йому генерації. Прийняти Його, як ми дізнаємося з Ісусової відповіді жінці в натовпі (Лк 11:28) та Марті (Лк 10:38–42), означає прийняти Його не тільки як особу, але передусім як пророка. Інакше кажучи, у Матея знаком Йони є Смерть та Воскресіння Христа (Мт 12:40), а в Луки – Його навчання[1].

Meditatio (розважання)

«Теофілові та своїм читачам Лука пояснює, що пошук та вимога знаку, притаманні багатьом тогочасним юдеям (Лк 23:8; Йо 2:18; 4:48; 1 Кор 1:22), насправді були відкиненням Божого об’явлення у Христі. Знаки не породжують віри (Лк 16:31). Якщо чиєсь серце не відкрите до правди, тоді знаки можуть бути потрактовані як демонічні (Лк 11:15). Навіть найбільший знак – воскресіння – не зродить віри в упертому та закритому серці. Лука хоче, щоб його читачі зрозуміли, що Життя Ісуса, Його Смерть, воскресіння та вознесіння − цілком достатні підстави для віри…

Під час читання цього тексту спадають на гадку два діаметрально протилежні приклади з Євангелія: багач із притчі про багача й Лазаря (Лк 16:19–31) та історія апостола Томи, який хотів пересвідчитися в реальності воскресіння Ісуса (Йо 24–31).

Перший приклад ідейно близький до аналізованого нами уривку. Його суть полягає в тому, що людині, яка свідомо закрита на голос сумління та Божого Слова, не допоможуть ніякі додаткові свідчення чи «знаки». Домагатися їх – лише надуживати Божим одкровенням і перетворювати свідчення Божого Слова в «метання перел перед свиньми» (Мт 7:6). Тому, як і братам багача, родові цьому не дасться знаку (Лк 11:29), крім уже отриманого.

Другий приклад – Томи – показує, що існує і праведний спосіб домагатися знаку чи доказу Божої сили. Відрізняє їх щирість, справжнє незнання та пошук відповіді. Якщо в першому прикладі маємо справу зі свідомим, егоцентричним відбором того, що нам подобається і прийнятне для нас, та відкиданням неприйнятного і неприємного, то в другому – це щирий, неупереджений пошук і відкритість до Божої сили та дії»[2].

Oratio (молитва)

Ісусе, скріпи мою віру та даруй мудрість завжди бути щирим з Тобою…

Contemplatio (споглядання)

«У житті теперішнього християнина існує безліч ситуацій, які потребують тверезого глузду, обачності, розрізнення духів. Не всі, навіть позірно дуже побожні погляди чи практики, варто приймати – багато з них є оманливими. Це стосується і різних приватних об’явлень, і власних “благочестивих” переконань, і загальноприйнятих у певному середовищі чи суспільстві міркувань. Християнська чеснота тверезості й розсудливості вимагає випробовувати їх, як це робив Тома, ставлячи їх під обґрунтований сумнів. Та якщо ми відчуваємо внутрішню певність і щире свідчення сумління про правильність і Божественне походження певних практик чи думок, то маємо внутрішній обов’язок їх дотримуватися. Маркером розрізнення справжнього й несправжнього в цьому разі стає саме поняття “шукання істини”, “шукання Бога та Божої волі”, а не просто шукання себе і свого. За такої настанови наш “пошук знаку” буде правдивим, бо вестиме до ще глибшого й достеменнішого пізнання істини, яка завжди перевершуватиме наші уявлення та спроможність її осягнути»[3].


[1] о. Юрій Щурко. Термін ζητέω в Євангелії Св. Луки: лінгвістично-екзегетичні студії. Opole, Opolska Biblioteka Teologiczna 2016, С. 207.

[2] Там само. – С. 211–212.

[3] Там само. – С. 213.

10 коментарів до “24-й тиждень після П’ятидесятниці. Понеділок. Пошук знаків (Лк 11:29–33)”

    1. Світлана

      СІХ!
      скажіть, будь ласка, чи можна отримати запрошення бути у спільноті viber Жити Словом?

      1. о. Юрій Щурко

        Слава навіки! На сайті внизу можна підписатися на розсилку у вайбер. Якщо не зможете приєднатися, тоді напишіть мені свій телефон і я Вас приєднаю.

  1. Марина Пайдич

    Слава Ісусу Христу. Сьогодні для мене це Слово, на жаль, закрите. Можливо, потрібно дорости до нього духовно. Більше працювати над собою….

  2. Дуже дякую вам отче за розважання над двома такими схожими але все ж різними випадками в Євангелії- про Лазаря та Тому.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *