24-й тиждень після П’ятидесятниці. Понеділок. Пошук знаків (Лк 11:29–33)

Час прочитання: 4 хвилин

Lectio (читання)

«Коли народ згромадивсь, Ісус почав промовляти: «Рід цей – рід лукавий; він шукає знаку, але знаку йому не дасться, окрім знаку Йони, 30. бо як Йона був знаком для ніневитян, так і Син Чоловічий буде знаком для цього роду. 31. Цариця півдня встане під час суду з людьми оцього роду і його засудить, бо прийшла з кінців світу послухати мудрости Соломона, а ось тут більше від Соломона! 32. Ніневитяни встануть з цим родом під час суду і його засудять, бо вони покаялись на проповіді Йони, та ось тут більше від Йони. 33. Ніхто не світить світла й не кладе його у сховок, ані під посудину, але на свічник, щоб ті, що входять, бачили ясність

Коментар до тексту

Уривок в Лк 11:29–33 – частина ширшого дискурсу про контроверсії між Ісусом та Його противниками (11:14–54) – є розгорнутою відповіддю на вимогу знаку в Лк 11:16. У вв. 29–30, звертаючись до зібраного народу, Ісус говорить, що цей лукавий рід, який шукає знаку від Нього, отримає тільки знак Йони: як Йона був знаком для ніневітян, так і Ісус – Син Чоловічий – буде знаком для цього роду. Якщо Матей наголошує на перебуванні Йони в череві кита (образ Христового Воскресіння), то Лука спрямовує увагу на специфічно пророчу функцію Йони – проголошення Божого слова – в цей спосіб Йона був знаком для ніневітян, і в цей же спосіб Ісус є знаком для сучасної Йому генерації. Прийняти Його, як ми дізнаємося з Ісусової відповіді жінці в натовпі (Лк 11:28) та Марті (Лк 10:38–42), означає прийняти Його не тільки як особу, але насамперед як пророка. Інакше кажучи, в Матея знаком Йони є смерть та Воскресіння Христа (Мт 12:40), а в Луки – Його навчання.[1]

Meditatio (розважання)

«Теофілові та своїм читачам Лука пояснює, що пошук та вимога знаку, характерні для багатьох тогочасних юдеїв (Лк 23:8; Йо 2:18; 4:48; 1 Кор 1:22), насправді були відкиненням Божого об’явлення в Христі. Знаки не породжують віри (Лк 16:31). Якщо чиєсь серце не є відкрите до правди, тоді знаки можуть бути потрактовані як демонічні (Лк 11:15). Навіть найбільший знак – воскресіння – не зродить віри в упертому та закритому серці. Лука хоче, щоб його читачі зрозуміли, що життя Ісуса, Його смерть, воскресіння та вознесіння є цілком достатніми підставами для віри…

При читанні цього тексту на гадку спадають два діаметрально протилежні приклади з Євангелія: багач із притчі про багача й Лазаря (Лк 16:19–31) та історія апостола Томи, який хотів пересвідчитись у реальності воскресіння Ісуса (Йо 24–31).

Перший приклад – ідейно близький до аналізованого нами уривку. Його суть полягає в тому, що людині, котра свідомо закрита на свідчення сумління та Божого Слова, не допоможуть ніякі додаткові свідчення чи «знаки». Домагатися їх – лише надуживати Божим одкровенням і перетворювати свідчення Божого Слова в «метання перел перед свиньми» (Мт 7:6). Тому, як і братам багача, родові цьому не дасться знаку (Лк 11:29), окрім уже отриманого.

Другий приклад – Томи – показує, що існує і праведний спосіб домагатися знаку чи доказу Божої сили. Відрізняє їх щирість,справжнє незнання та пошук відповіді. Якщо в першому випадку маємо справу зі свідомим, егоцентричним відбором того, що нам подобається і прийнятне для нас, та відкиданням неприйнятного і неприємного, то в другому – це щирий, неупереджений пошук і відкритість до Божої сили та дії.»[2]

Oratio (молитва)

Ісусе, скріпи мою віру та даруй мудрість завжди бути щирим з Тобою…

Contemplatio (споглядання)

«У житті теперішнього християнина існує безліч ситуацій, які потребують тверезого глузду, обачності, розрізнення духів. Не всі, навіть позірно дуже побожні, погляди чи практики варто приймати – багато з них є оманливими. Це стосується і різних приватних об’явлень, і власних «благочестивих» переконань, і загальноприйнятих у певному середовищі чи суспільстві міркувань. Християнська чеснота тверезості й розсудливості вимагає випробовувати їх, як це робив Тома, ставлячи їх під обґрунтований сумнів. Та якщо ми відчуваємо внутрішню певність і щире свідчення сумління про правильність і божественне походження певних практик чи думок, то маємо внутрішній обов’язок їх дотримуватися. Маркером розрізнення справжнього й несправжнього в цьому разі стає саме поняття «шукання істини», «шукання Бога та Божої волі», а не просто шукання себе і свого. За такої настанови наш «пошук знаку» буде правдивим, бо вестиме до ще глибшого й достеменнішого пізнання істини, яка завжди перевершуватиме наші уявлення та спроможність її осягнути.»[3]


[1] о. Юрій Щурко. Термін ζητέω в Євангелії Св. Луки: лінгвістично-екзегетичні студії. Opole, Opolska Biblioteka Teologiczna  2016, с. 207

[2] Там же – 211 – 212

[3] Там же – 213

4 коментарі до “24-й тиждень після П’ятидесятниці. Понеділок. Пошук знаків (Лк 11:29–33)”

    1. Світлана

      СІХ!
      скажіть, будь ласка, чи можна отримати запрошення бути у спільноті viber Жити Словом?

      1. о. Юрій Щурко

        Слава навіки! На сайті внизу можна підписатися на розсилку у вайбер. Якщо не зможете приєднатися, тоді напишіть мені свій телефон і я Вас приєднаю.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *