23-й тиждень після П’ятидесятниці. Вівторок. Ісус навчає як молитися (Лк 11:1–10)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Раз якось Він молився в якомусь місці, і як закінчив, сказав до Нього один з Його учнів: “Господи, навчи нас молитися, як і Йоан навчав своїх учнів”. 2. А Він до них промовив: “Коли ви молитеся, кажіть: Отче, нехай святиться Твоє ім’я, нехай прийде Твоє Царство. 3. Дай нам кожного дня наш хліб щоденний. 4. І прости нам гріхи наші, бо й ми прощаємо кожному, хто нам винен; і не введи нас у спокусу”. 5. Далі до них промовив: “Якби хтось із вас мав приятеля, і той прийшов до нього опівночі та й сказав до нього: Друже, позич мені три хліби, 6. бо приятель мій прибув до мене з дороги, і я не маю що йому дати, 7. а той зсередини відповів би йому: Не докучай мені, двері вже замкнені, і діти мої зо мною в ліжку; не можу встати й дати тобі, − 8. кажу вам, що коли й не встане та не дасть тому, що він його приятель, все ж таки з-за його настирливости підведеться і дасть, скільки той потребує. 9. Отож кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять. 10. Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить; і тому, хто стукає, відчиняють”».

Коментар до тексту

«У розлогішому повчанні про молитву (Лк 11:1–13) Ісус навчає, що Бог є Отець, і тому учні з великим довір’ям та відвагою мають звертатися до Нього зі своїми потребами, а передусім з проханням про настання Його Царства… Присутність Святого Духа, отже, є ознакою присутності Божого Царства. Тому, виходячи з контексту Лк 11:1–13, можна з певністю констатувати, що найбільшим плодом ревної молитви (просіть, шукайте, стукайте – в. 9) є дар Святого Духа, якого дає Отець тим, які Його просять…Пригадуючи слова Христа Своїм сучасникам (насамперед ті, які зафіксовані в 11:9−10), Лука спонукає своїх читачів до усвідомлення, що Ісусів учень не може вести формальне духовне життя: усвідомлюючи, що Бог є Отець, який також є нашим Приятелем, християнин повинен мати оту «святу дерзновенність», щоби просити, шукати та стукати в молитві до Бога, наперед знаючи, що Він Благий і відповідає на наші молитви»[1].

Meditatio (розважання)

«Отож кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять. 10. Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить; і тому, хто стукає, відчиняють».

«Молитва і досвід Духа дуже важливі для Ісусових учнів. Тому словами, зафіксованими в Лк 11:9–10, Ісус підбадьорює й обнадіює тих, хто молиться. Він використовує три метафори молитви: просіть – шукайте – стукайте. Зауважимо, що ці три слова виражають дещо інші аспекти молитовного подвигу.

Прохання – найбільш поширена форма молитви, коли ми просимо в Бога потрібних і бажаних нам речей. Прохати означає визнавати свою потребу і той факт, що Господь Бог, і лише Він, може її задовольнити.

Стукання − досить дивна метафора, яка майже фізично, акустично й візуально відображає наполегливість у проханнях, їхню повторюваність, силу та «гучність». Тут спадає на гадку й інша притча, якою Ісус показував дієвість молитви, – оповідь про чоловіка, який пізно вночі будить господаря дому і просить у нього хліба (Лк 11:5–8).

Третя метафора – шукання, невтомний пошук. Вона акцентує на тому, що молитва – не швидкий, одноразовий акт, якась чудодійна формула, промовивши яку, невдовзі отримуємо бажане. Шукання – це тривалий і важкий процес, що передбачає рух, подорож, дорогу, іноді кружляння на одному місці… Він вимагає пильності й уваги, напруження всіх сил, а головне – надії знайти бажане»[2].

Oratio (молитва)

«Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь».

Contemplatio (споглядання)

«Сучасним людям бракує часу, а радше його присвяти духовним речам. Бракує постійності й готовності віддавати значні зусилля чомусь одному, нехай навіть і дуже потрібному чи бажаному. Ми стали цивілізацією «одного кліку», одного поруху, який дає нам те, чого хочемо. Слова Ісуса про постійність і невтомність у досягненні того, що просимо, надзвичайно актуальні сьогодні, насамперед для людей забіганих і зайнятих. Нам треба виділяти на молитву час, сили і внутрішню енергію. А це передбачає зосередженість і посвяту – речі важкі й вимогливі. Водночас основна суть цих слів, як завжди, позитивна й оптимістична – усе буде добре! Наші прохання не залишаться непочутими, стукання не буде безрезультатним, пошук не зостанеться безплідним. Це та сила Ісусових слів, яка завше додавала натхнення й мотивації молитовним людям усіх часів і всіх поколінь»[3].


[1] о. Юрій Щурко. Термін ζητέω в Євангелії Св. Луки: лінгвістично-екзегетичні студії. Opole, Opolska Biblioteka Teologiczna 2016, С. 260–261.

[2] Там само. – С. 262–263.

[3] Там само. – С. 263.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *