23-й тиждень після П’ятидесятниці. Субота. Світло світу (Лк 8:16–21)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«“Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло. 17. Нічого бо нема захованого, що б не стало явним, ані нічого тайного, що б не стало знаним і на яв не вийшло. 18. Уважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, заберуть і те, що йому здається, нібито має”. 19. Мати Його і брати прийшли були до Нього, та через народ не могли до Нього доступитись. 20. Його повідомили: “Мати Твоя і брати Твої стоять надворі, хочуть побачитися з Тобою”. 21. Він же у відповідь сказав їм: “Мати Моя і брати Мої − це ті, що слухають Слово Боже і його виконують”».

Коментар до тексту

Текст Євангелія дня містить два тематичні уривки. У вв. 16–18 Ісус закликає слухачів Слова до відповіді, вживаючи приклад світла й підкреслюючи, що всі речі будуть відкриті. Навчання Ісуса є світлом. Той, хто приймає Слова Ісуса, здобуває більше, а той, хто не приймає, втрачає навіть те, що має. Також під світлом можна розуміти таїнство життя та служіння людини.

У вв. 19–21, як і в попередніх, наголошено на важливості Слова, також сказано, що ті, які відповідають на Боже Слово, стають Його найближчою родиною.

Meditatio (розважання)

«Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло». Для слухачів Ісуса ці слова були добре зрозумілі – тут ішлося про очевидні речі. У будинках через відсутність електрики, а інколи й вікон, світильник мав просто незамінне значення. Проте Ісус вживає цей приклад, щоб підкреслити три дуже важливі речі: Своє навчання, цінність людського життя та унікальність християнського покликання.

Людина створена на образ Божий (בְּצֶלֶם / betselem – Бут 1:7–27; 5:1–3; 9:6). Це визначає нашу найвищу гідність і підносить людину над усіма земними сотворіннями для того, щоб здійснювати доброзичливе, етичне та відповідальне лідерство серед творіння. Через образ людство певним чином подібне до Бога. Немає жодного натяку на те, що людство доростає / виростає до образу чи розвиває образ. Не існує потенційного образу Божого. Що б не означав образ Божий, він невіддільний від людської природи. Ніщо не вказує на те, що образ був чи може бути подарований поступово або частково. Не існує часткового образу. Людство сотворене як управитель / розпорядник творіння; реверс неможливий. Том Райт часто наголошує, що людина схожа до кутового дзеркала: віддзеркалює мудре та справедливе Боже правління у світі та підносить хвалу усього творіння до Творця. Цю концепцію можна передати зрозуміліше, якщо мислити про «образ» як дієслово: люди сотворені як носії Божого образу, «образоносці» – ми виконуємо своє призначення як Божі представники. Образ Божий − це не просто певна «якість / властивість» усередині нас, це те, ким ми є[1].

Через гріхопадіння наших прародичів образ Божий в людині був пошкоджений. Для того, щоб ми могли жити як образ Божий, Бог в Ісусі Христі став людиною і показав нам, що означає бути людиною – бути образом. Крім того, Ісус багато розповів нам, тому навчання Ісуса є також світлом, яке відкриває для нас тайну Бога та сенс людського життя. Жити у світлі навчання Ісуса означає реалізувати своє справжнє покликання – бути людиною. Християнське життя та покликання – це наслідування Христа, це найкращий спосіб реалізувати Божий задум стосовно людини.

Oratio (молитва)

Ісусе – Ти світло світу. Даруй мені мудрість та силу наслідувати Тебе у щоденному житті…

Contemplatio (споглядання)

Образ не просто означає схожість, але присутність зображуваного там, де його немає. «У Месопотамії вірили, що царі сотворені на образ (צֶלֶם/ tselem) богів і вважалися їхніми синами. Єврейське слово (צֶלֶם/ tselem) також вживалося на означення статуї або висіченого з каменю зображення. Царі часто ставили свій образ в різних місцях царства як нагадування про своє панування. Розповідь про сотворення говорить, що тільки Бог є Царем, і Він, створивши чоловіка та жінку на Свій образ, послав їх у світ як служителів Своєї царської влади. Гідність бути синами і дочками Господа дається не правителям світу, але усім людям (усі чоловіки і жінки беруть участь у владі Бога Царя)»[2]. Як реалізувати цю гідність – вчимося на прикладі життя Ісуса Христа.


[1] M. S. Heiser. Image of God. In J. D. Barry, D. Bomar, D. R. Brown, R. Klippenstein, D. Mangum, C. Sinclair Wolcott, … W. Widder (Eds.), The Lexham Bible Dictionary. Bellingham, WA: Lexham Press 2016 (Electronic edition Logos 8).

[2] Т. Грей, Д. Кевінс. Ходити з Богом. Стежками Святого Письма. (Пер. з англ.). Львів. Свічадо 2015, С. 14–15.

3 коментарі до “23-й тиждень після П’ятидесятниці. Субота. Світло світу (Лк 8:16–21)”

  1. Мирослав Маринович

    Слава Ісусу Христу, отче! Я би просив детальнішого роз’яснення одного місця. Я згоден, що “Ніщо не вказує на те, що образ був чи може бути подарований поступово, або частково”. Бог передає людині всю повноту образу. Але, з іншого боку, спотворений образ через гріх не може відображати його, образу, повноту. І тоді людина повинна доростати до неї – як казав Блаженніший Любомир, “дайте людям вирости у свободі”, тобто вирости зі спотвореного стану раба до вільної людини, яка повною мірою відображає образ Божий. Здається, я розумію, в якому сенсі Ви сказали: “Немає жодного нятяку на те, що людство доростає/ виростає до образу чи розвиває образ”, бо нема сумніву в повноті і завершеності дару богосинівства людини. Але, впавши у гріх, людина мусить ПІДНЯТИСЯ до свого призначення, тобто ДОРОСТИ до нього. Чи я десь помиляюся?

    1. о. Юрій Щурко

      Слава навіки! Пане Мирославе. Дякую за коментар. Цілком погоджуюся з Вашими міркуваннями.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *