23-й тиждень після П’ятидесятниці. Середа. Дар Духа (Лк 11:9–13)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Отож кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять. 10. Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. 11. Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку? 12. Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона? 13. Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у Нього просять!»

Коментар до тексту

«Особа Св. Духа дуже важлива для розуміння Ісуса в Євангелії від Луки… Лука показує Ісуса як Раба Господнього з пророцтва Ісаї, який облачений Св. Духом. Саме зачаття Сина Божого відбувається завдяки дії Св. Духа. Після спокус у пустині Ісус повертається в «силі Духа» в Галилею й суботнього дня приходить до синагоги, де проголошує слова Ісаї: «Господній Дух на Мені, бо Він Мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий». А згорнувши книгу, Він віддав її слузі та й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на Нього. І Він почав до них говорити: “Сьогодні збулось це писання у вухах ваших“» (Лк 4:16–21)».[1] Лука пригадує нам, що Бог бажає, щоб кожна особа жила під проводом Святого Духа.

«Євреї в добу Ісуса вважали, що Св. Дух або покинув цей світ, або доступний тільки найсвятішим праведникам, або ж належить спільноті вірних. З огляду на це, обітниця в Лк 11:13 звучить досить заманливо. Пам’ятаючи загальні уявлення про Духа в ранньому юдаїзмі, мусимо визнати, що, по суті, це була обітниця про те, що Бог зробить їх пророками, помазаниками, покликаними говорити від Його імені».[2]

Meditatio (розважання)

«Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у Нього просять!» Цей вірш в Євангелії від Луки відіграє подвійну роль – закликає до тверезого розсудку у нашому ставленні до Бога та звертає нашу увагу на те, що для нас є найбільшим Божим даром. Коротко поясню ці два твердження.

Від самого початку історії людства диявол спотворює у нашій голові образ Бога. В книзі Буття читаємо: «З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки: «Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?» 2. Жінка відповіла змієві: «Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді. 3. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: «не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете».» 4. І сказав змій до жінки: «Ні, напевно не помрете! 5. Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло.6. Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував. 7. Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси.» (Бут 3:1–7). Піддавшись спокушуванню диявола, ми втратили довіру до Бога і, таким чином, віддалилися від Його первісного задуму стосовно нас, що в сою чергу призвело до розірвання стосунків з джерелом нашого життя та спотвореного сприйняття реальності. Ми втрачаємо не тільки духовну пам’ять про Божу доброту та любов, а навіть і здоровий глузд. Попри наші немочі, Бог діє в нашому житті і просить нас бути розсудливими – якщо ми можемо бути добрими, то хіба Він, – який привів нас з небуття до буття, а коли ми відпали через гріх – робить усе для нашого спасіння, – не є нашим добродієм? Хіба саме чудо нашого життя та вся Історія Спасіння не є свідченням Його доброти і благости?

Часто в молитві ми просимо про нібито важливі речі, але вони є просто мізерними в порівнянні з тим, що сам Бог хоче нам дати. Апостол Павло каже, що Господь «може зробити куди більше за те, чого ми просимо або що ми розуміємо» (Еф 3:20). Він не просто хоче, щоб ми мали все потрібне до життя у цьому світі – Він хоче дарувати нам Свого Святого Духа, який є джерелом усякого добра і подателем життя над яким смерть і тління не мають влади. Дар Святого Духа відкриває перед нами такі горизонти та перспективи, задля яких ми, властиво, і були сотворені: «І коли Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то Той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, що живе у вас.» (Рим 8:11).

Oratio (молитва)

«Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші».

Contemplatio (споглядання)

Щодня розважаючи над Святим Письмом – тобто роблячи Lectio Divina – ми відкриваємо для себе силу та мудрість Божого Слова та вчимося просити про те, що хоче Бог, а не ми…


[1] R. B. Hays. The Moral Vision of the New Testament. San Francisco 1996, P. – 114 – 115

[2] C. S. Keener. The IVP Bible Background Commentary: New Testament. Downers Grove, Ill. 1993, P. – 219 – 220

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *