23-й тиждень після П’ятидесятниці. Четвер. Якості учнів Ісуса (Лк 10:16–21)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«“Хто слухає вас, Мене слухає, а хто гордує вами, Мною гордує; а хто гордує Мною, гордує Тим, Хто послав Мене”. 17. Повернулись сімдесят два з радістю, кажучи: “Господи, навіть і біси коряться нам з-за Твого імени”. 18. Він же сказав їм: “Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба. 19. Ось Я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – і ніщо вам не пошкодить. 20. Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі”. 21. Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив: “Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так Тобі подобалося”».

Коментар до тексту

«Текст читання дня є частиною ширшої розповіді про місію 72-х учнів: ідучи до Єрусалима, Ісус посилає їх перед Собою з проповіддю. Лука єдиний з євангелистів зауважує, що Ісус їх послав перед Собою (10:1). Після того, як учні повертаються, вони з радістю розповідають про успіх місії, на що Ісус зауважує: «Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба». Можливо, Ісус мав видіння про кінцеву поразку сатани (пор. Одкр 20:1–10), або ж Він говорив про відпадіння сатани від Бога та його поразку в Іс 14:12, чи тут ідеться про поразку сатани в часі земного служіння Ісуса.

Вислів Ісуса «радійте тому, що ваші імена записані на небі», означає те саме, що й вислів «імена записані в книзі життя» в Одкр 20:12 (пор. також Вих 32:32–34; Дан 12:1), тобто йдеться про віруючих, які успадкують вічне життя»[1].

У ранній Церкві апостолами називали декілька категорій осіб: 12, яких вибрав Сам Ісус для того, щоби постійно були при Ньому; ширше число учнів – 72, яких Ісус часто посилав на проповідь; апостол Павло у своїх листах називає апостолами тих осіб, які бачили Воскреслого Ісуса і після цього свідчили про Нього.

Meditatio (розважання)

«Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив: “Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так Тобі подобалося”». Ці слова можна краще зрозуміти у світлі схожого вислову в Мт 10:42: «Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди». Отож під «немовлятками» в Луки чи «малими» у Матея маються на увазі апостоли та учні Ісуса Христа. Апостоли у простоті серця пішли на місію, як «ягнята серед вовків» (Лк 10:3; пор. Мт 10:16). Вони не проповідували ані себе, ані своєї мудрості (пор. 2 Кор 4:5), але в повній довірі до Христа (пор. Лк 10:4) благовістували Божий мир – наближення Божого Царства, знаками присутності якого були численні зцілення та оздоровлення (пор. Лк 10:9,17). Місія оцих смиренних людей за останні 2 000 років невимовно змінила обличчя світу.

Мудрі та розумні не були здатні ані прийняти Христа, ані не залишити все і йти чи їхати в найдальші закутки, щоб Його проголошувати. У різний період історії ця категорія людей приймала різну поставу. У часі земного життя Ісуса представники мудрих та розумних (тоді це були книжники, фарисеї, садукеї – одним словом, «інтелігенція») сперечалися з Ісусом, опонували Йому, а вкінці видали на розп’яття. З плином часу деякі представники оцих «мудрих та розумних» навіть почали себе видавати за учнів Ісуса, але найчастіше тільки безчестили Його ім’я жорстокістю та іншими проявами свого обмеженого розуміння християнства. Ще інші «мудрі та розумні» були хитріші (бо й справді були талановиті та ерудовані): вони здебільшого вправлялися (-ються) у гарних дискусіях, деколи щось трохи писали (-шуть), але водночас постійно пильнували (-ють) за отими простодушними «малими» і скрушно хитали (-ють) головами– самі ж, щоправда, не хотіли (-чуть) вийти чи виїхати поза свій усталений комфорт (разом зі своїми родинами) навіть на якийсь рік…

Для нас, сучасних учнів, є декілька можливостей. Можна бути сторонніми спостерігачами і здалека пильнувати, що в Церкві не так, або ж тільки вправлятися у безконечних мудрих та розумних розмовах. Можемо також у простоті серця піти за Христом і вчитися бачити світ Божими очима: бачити можливості там, де інші бачать тільки занепад, засвічувати світло у темряві… І це буде чудове рішення. Однак, мені видається, що зважаючи на всю нашу 2000-літню історію та складнощі постпостмодерного світу, в якому ми живемо сьогодні, було б ще краще якби ми, сучасні учні, навчилися поєднувати в собі якості відкритих серцем, тобто «найменших і малих», та «мудрих і розумних». Думаю, що саме через таке служіння Бог зможе робити набагато більше в сучасному світі.

Oratio (молитва)

«Великий і всемогутній Боже! Зішли на мене з високих і святих Своїх небес і від престолу Своєї святої слави Твою святу Мудрість, що сидить праворуч Тебе.

Дай мені мудрість Твого уподобання, щоб я в житті умів те, що Тобі миле, гаряче бажати, мудро шукати, у правді признавати і досконало виповняти на славу й честь Твого святого імени, “на хвалу слави Твоєї ласки”.

Дай мені, Боже, мудрість мого стану, щоб я все сповняв, чого бажаєш, дай мені розуміти мої обов’язки, дай мені мудрість моїх обов’язків і дай мені їх виконати так, як треба і як належить на славу Твою і хосен моєї душі…» (Молитва праведного Митрополита Андрея Шептицького про Божу Мудрість).

Contemplatio (споглядання)

На початку 10-ї глави в Євангелії від Луки читаємо: «Господь призначив сімдесят двох інших і послав їх перед Собою в кожне місто й місце, куди Сам мав прийти» (10:1). Кожна охрещена особа є «предтечею» Господа. Для того, щоб Господь міг увійти в життя інших людей, ми повинні внести свою лепту. Наша абсолютна довіра до Господа, щира готовність до служіння, а також мудрість і розум можуть неабияк сприяти поширенню Доброї Новини у світі…


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016 (Lk 10:1–20).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *