23-й тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Дар давати (2 Кор 8:1–5)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Повідомляємо вас, брати, про ту ласку, що її Бог дав Церквам Македонським. 2. Серед численних турбот, яких вони зазнали, їхня надмірна радість та їхня глибока бідність вилилась без краю на їхню багату щедрість; 3. вони мірою сили, я про це свідчу, і понад силу, добровільно, 4. вельми наполягаючи, просили нас, щоб ми дали їм ласку брати участь у службі на користь святих. 5. Вони ж, понад надію нашу, самих себе віддали перше Господеві, а потім нам, з Божої волі».

Коментар до тексту

Цей уривок упроваджує тему збірок для Церкви в Єрусалимі, якій присвячено 2 Кор 8–9. Павло подає приклад щедрості македонських церков (включають щонайменше Филиппи, Солунь та Верію [Ді 16:11–17:14] – сьогодні це північна Греція, де перебував Павло у часі написання 2 Кор [2:13; 7:5–7]), щоб заохотити коринтян до подібної поведінки. Апостол вважає, що через щедрість македонських церков виявляється благодать та ласкавість, яку Господь дарував їм (в. 1). Парадокс та унікальність прикладу македонських церков полягає в тому, що вони, самі переживаючи переслідування та прикрості, потрафили бути великодушними та щедрими зі своїх власних дуже обмежених ресурсів (в. 2). Вірні цих спільнот добровільно жертвували (в. 3) на потреби зубожілих християн у Єрусалимі, яких Павло називає святими (в. 4). Тут повною мірою виявилася християнська солідарність і справжня природа Церкви як єдиного Тіла, у якому подолано расові, етнічні та соціальні бар’єри, – християни з-поміж язичників допомагали християнам єврейського походження, саме про це просили Павла апостоли Петро, Яків та Йоан, коли той відвідував Єрусалим (Гал 2:9–10). У такій поставі македонських церков Павло бачить реалізацію Божої волі (в. 5)[1].

Meditatio (розважання)

«Вони ж, понад надію нашу, самих себе віддали перше Господеві, а потім нам, з Божої волі». Павло використовує вислів «з Божої волі», коли говорить про свій апостольський авторитет – сам Бог уповноважив його бути служителем Євангелії: «Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса» (2 Кор 1:1; пор. 2 Кор 1:21; 2:17; 3:5–6; 10:8; 13:10). Тут же ж апостол наголошує, що Македонські Церкви надавали допомогу, тобто були щедрими, відповідно до Божої влади / волі, яка діяла в їхньому житті[2]. Іншими словами, відповіддю на щедру Божу благодать, яку вони досвідчили через навернення до Христа, була їхня посильна допомога зубожілим християнам у Єрусалимі.

Коли апостол Павло перелічує різні духовні дари, якими Святий Дух обдаровує людей, то з-поміж інших згадує також дари «давати» (μεταδίδωμι / metadidomi) та «виявляти милосердя» (ἐλεέω / eleeo): «Хто дає – у простоті; хто головує – дбайливо; хто милосердиться – то з радістю» (Рим 12:8). В одному переліку натрапляємо на згадку про дар «допомагати» (ἀντίλημψις/ antilempsis – тут іменник позначує дію): «І деяких поставив Бог у Церкві: по-перше – апостолів, по-друге – пророків, по-третє – учителів, потім – дари чудес, потім − дари зціляти, допомагати, управляти й говорити різними мовами» (1 Кор 12:28).

Бог – Той, Хто постійно дає, виявляє милосердя і допомагає людині. Коли людина це внутрішньо переживе й усвідомить, тоді вона, завдяки Божій благодаті, починає Його наслідувати. Ісус є найпромовистішим даром Отця, через Якого і в Якому Бог виявив нам Своє милосердя і допоміг вирватися з пут смерті. Тільки Божа благодать (в. 1) була причиною жертовної поведінки македонян, у якій вони наслідували свого Господа. Саме тому, що вірні македонських церков «самих себе віддали перше Господеві», стало можливим служіння іншим. Лише відкриття на Бога і життя у Христі змінює свідомість, цінності та пріоритети людини, і тоді вона стає спроможною навіть із найменшими можливостями послужити ближнім…

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за численні дари, а також за людей, через яких реалізується Твоя любов…

Contemplatio (споглядання)

Служіння убогим і потребуючим є виявом віри, яка є чинна любов’ю (пор. Гал 5:6). Любов у Новому Завіті не окреслює емоцій, але насамперед позначує служіння ближнім. Апостол Йоан каже: «З цього ми спізнали любов, бо Він за нас поклав Свою душу, і ми також повинні за братів душі класти. 17. Коли хтось має достатки цього світу і бачить брата свого в нестачі й замикає перед ним своє серце, то як любов Божа може перебувати в ньому? 18. Дітоньки! Не любімо словом, ані язиком, лише – ділом і правдою» (1 Йо 3:16–18). Приклади активної діяльності як благодійних організацій, так і окремих осіб є свідченням того, що всі ці особи пережили автентичний досвід Бога, який вони просто виявляють щоденними вчинками свого життя…


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016, 2 Cor 8:1–4; R. H. Gundry. Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Hendrickson Publishers 2010, P. 711.

[2] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016, 2 Cor 8:5.

4 коментарі до “23-й тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Дар давати (2 Кор 8:1–5)”

  1. Наталія

    Ваш коментар відкриває серце на правди віри!Хай Господь благословить Вас щедро!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.