23-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Найважливіший інструмент служіння (1 Сол 2:1–8)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Самі ж ви знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремний, 2. але хоч ми перед тим зазнали страждань та зневаг, як вам відомо, у Филиппах, Бог наш дав нам сміливість проповідувати вам Божу Євангелію з великою запопадливістю. 3. Бо наша заохота не має в собі ні облуди, ні нечистоти, ані підступу. 4. Але як Бог, визнавши нас гідними, доручив нам Євангелію, так ми й говоримо, стараючись подобатися не людям, а Богові, Який випробовує серця наші. 5. Та й не було в нас ніколи лестивого слова, як знаєте, ані таємної зажерливої думки. Бог тому свідок! 6. Ми не шукали від людей слави, ні від вас, ані від інших, 7. хоч і могли, як апостоли Христові, бути тягарем вам. Ми, навпаки, були лагідні між вами. Як годувальниця піклується про своїх дітей, 8. так і ми з палкого до вас почуття раді були передати вам не лише Божу Євангелію, а й власні душі − такими дорогими ви нам стали».

Коментар до тексту

У цьому уривку Павло пригадує солунянам, як поводився він та його співпрацівники у служінні Євангелії, перебуваючи в Солуні. Апостол хоче запевнити громаду про пам’ять та піклування, незважаючи на довготривалу відсутність у Солуні (1 Сол 2:17–3:13). Він протиставляє себе та своїх співробітників сучасним філософам (у стародавньому світі було дуже багато мандрівних хитрунів, які шукали заробітків), вказуючи на те, що, на відміну від них, у своєму служінні вони не керуються ні жадібністю, ні потаканням своїм бажанням (вв. 2–6). Апостол пригадує солунянам про своє служіння та служіння своїх помічників для них, сповнене ласкавості та любові (1 Сол 2:7–12)[1].

Meditatio (розважання)

«Як годувальниця піклується про своїх дітей, 8. так і ми з палкого до вас почуття раді були передати вам не лише Божу Євангелію, а й власні душі − такими дорогими ви нам стали». Павло глибоко досвідчив Божу любов, і вона стала суттю його життя. Уся його місіонерська діяльність, як це добре видно з цього уривку, не була продиктована якоюсь користю, бажанням слави чи навіть реалізації власних талантів. Ні! Досвідчивши Божу любов, Павло хотів, щоб її пережили інші й віднайшли у ній усе найважливіше, що потрібне людині у житті.

Коли Павло писав до свого учня Тимотея, якого поставив єпископом в Ефесі – головному місті римської провінції Мала Азія, то прагнув, щоб цей молодий єпископ завоював ці язичницькі терени любов’ю та лагідністю – саме ці чесноти найкраще увиразнюють життєдайність Євангелії: «Утікай від пристрастей юнацьких, шукай справедливости, віри, любови, миру – разом з тими, що прикликають Господа чистим серцем» (2 Тим 2:24). В інших посланнях апостол часто пише про любов, якою керується у ставленні до адресатів своїх листів, навіть якщо вони, як це було в ситуації з коринтянами, цю любов не могли оцінити: «Оце втретє я готовий прийти до вас, і тягарем не буду, бо шукаю не вашого, а вас. Не діти повинні збирати батькам маєтки, а батьки дітям. 15. Я радо витрачусь і сам себе пожертвую за ваші душі; якщо я люблю вас більше, то мав би бути менше люблений?» (2 Кор 12:14–15).

У Євангелії від Йоана Ісус каже: «Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йо 3:16). Кожен з апостолів відчув цю любов на собі, тому жив нею для інших. У своєму Першому соборному посланні апостол Йоан каже: «З цього ми спізнали любов, бо Він за нас поклав Свою душу, і ми також повинні за братів душі класти» (1 Йо 3:16). У Новому Завіті ми не знайдемо прямішого зв’язку між ділами Христа та зразком (прикладом) для християнського життя.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені здатність благовістувати любов’ю…

Contemplatio (споглядання)

Павло умів дивитися на людей очима Христа. Поки ми не почнемо робити так само, не навчимося цього, усяка наша місіонерська діяльність буде будовою на піску та непереконливим стрясанням повітря. Прикладом свого служіння апостол Павло пропонує нам найкращу тактику, стратегію та інструменти – і нею є любов. Апостол Петро каже: «Насамперед майте велику любов один до одного, бо любов силу гріхів покриває!» (1 Пт 4:8).


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. 1 Thess 2:1–8.

6 коментарів до “23-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Найважливіший інструмент служіння (1 Сол 2:1–8)”

  1. Франческа

    Господи, навчи мене щиро любити і ділитися своєю любов’ю. Алилуя,слава Тобі Господи!

  2. Людмила

    Слава Ісусу Христу!
    Дякую, о. Юріє, за пояснення Божого Слова, за Ваше служіння!
    Ваш коментар і розважання спонукають до власних роздумів, до молитви…

    — Господи, дай мені Благодать і відвагу звіщати Євангеліє, і робити це у Любові і силі Святого Духа! На Твою славу! Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.