22-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Виконати свою християнську місію (Кол 4:10–18)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Вітає вас Аристарх, товариш мій у неволі, і Марко, небіж Варнави, про нього маєте вказівки, прийміть його, як до вас прийде, 11. та Ісус, названий Юст. Вони, ті єдині з обрізаних, мої співробітники для Царства Божого, вони стали відрадою для мене. 12. Вітає вас і Епафр, що з-між вас, слуга Ісуса Христа. Він завжди змагається за вас у молитвах, щоб ви стояли непохитно в досконалості й виконували волю Божу в усім. 13. Свідчу за нього, що він багато побивається за вами, а й за тими, хто в Лаодікеї та Гієраполі. 14. Вітає вас Лука, любий лікар, та Димас. 15. Вітайте братів у Лаодікеї і Німфана та його домашню Церкву. 16. І як цей лист буде прочитаний у вас, зробіть так, щоб він був прочитаний і в лаодікійській церкві, а лист Лаодікеї щоб ви також прочитали. 17. Та скажіть Архипові: Вважай на службу, що прийняв від Господа, щоб її виконати. 18. Привіт моєю Павловою рукою. Пам’ятайте про мої кайдани. Благодать хай буде з вами!».

Коментар до тексту

Павло мав звичку підтримувати постійний контакт зі спільнотами, до заснування яких він мав пряме або непряме відношення. З цієї причини наприкінці листа апостол інформує колосян про те, що діється в його оточенні, та надсилає їм поздоровлення. Після Послання до Римлян Лист до Колосян містить найдовший список поздоровлень від осіб, які були з Павлом, і для тих, які були в Колоссах. Однією з причин такого довгого переліку осіб було те, що Павло особисто не засновував церкви в Римі та Колоссах, тому в такий спосіб прагнув нав’язати з ними тісніший контакт. Апостол висловлює визнання Епафрасові за його внесок у євангелізацію церкви в Колоссах (Кол 1:7), а також церков у Лаодікеї та Гієраполісі (в. 13). Це вказує на те, що сам апостол Павло не завжди міг євангелізувати менші та віддалені осередки, і в цьому йому допомагали його співпрацівники. Апостол заохочує, щоб його лист прочитали у сусідній Лаодікеї, що, можливо, вказує на те, що тамтешнім християнам могли загрожувати такі ж духовні небезпеки, які мали місце в Колоссах (Кол 2:1–15 і наст.). Колосяни натомість мали прочитати у себе лист, надісланий Павлом до Лаодікеї. Видається, що в цьому часі апостол написав ще одного листа, який не зберігся, як, врешті, і частина іншої кореспонденції Павла (1 Кор 5:9, 11; 2 Кор 2:4; Флп 3:1). Останні слова поздоровлень Павло не диктує секретареві, а пише особисто, що було тоді доволі поширеною практикою (Рим 16:22; 1 Кор 16:21; Гал 6:11; 2 Сол 3:17; Флм 19)[1].

Meditatio (розважання)[2]

«Та скажіть Архипові: Вважай на службу, що прийняв від Господа, щоб її виконати». Окрім цього вірша у НЗ Архип згадується тільки в листі до Филимона: «Архипові, нашому товаришеві боротьби, і твоїй домашній церкві» (Флм 2). Архип був духовним співвоїном Павла – «товаришем боротьби» і, можливо, належав до церкви, яка збиралася в домі Филимона у Колоссах. Імовірно, Павло доручив Архипові припильнувати за поверненням раба Онисима до його господаря Филимона (Кол 4:9) або ж довершити якісь справи, пов’язані зі збірками пожертв для християн у потребі. Крім того, що найбільш імовірно, Архип міг мати особливе завдання дати духовні настанови колосянам щодо віри і любові (пор. Кол 1:25).

Павло не засновував усі громади особисто, але він мав багато ревних співробітників, які спільно з ним горіли одним духом Євангелія, і відтак Церква постійно зростала. Багато знаних і цілком незнаних осіб внесли свою посильну лепту наснаженого та безстрашного служіння задля поширення Доброї Новини. Це історія різних осіб, які проходили різні етапи особистих піднесень і навіть падінь. Серед них Павло згадує Аристарха – свого співробітника у місійній діяльності, який походив із Солуня (Ді 20:4) і супроводжував Павла в Ефесі, Єрусалимі та навіть подорожі до Рима (Ді 19:29; 20:4; 27:2). Згадується і Марко – племінник Варнави, з яким Павло провів Першу місійну подорож і в якій брав участь сам Марко, але він відлучився від Павла й Варнави посередині місії (Ді 13:13). Проте пізніше Марко не тільки повернувся до Павла, але й щиро допомагав йому в часі його служінь та випробувань, зокрема ув’язнення в Римі (2 Тим 4:11; Флм 24). Марко також був супутником та перекладачем апостола Петра, і той з любов’ю називає його своїм сином (1 Пт 5:13), а потім він написав Євангеліє, яке, по суті, передає проповідь верховного апостола Петра. Про Юста нам нічого не відомо (в. 11), однак про Луку – супутника Павла у багатьох місіях (Ді 16:10; 2 Тим 4:11) та особу, яка підтримувала Павла в ув’язненні, знають майже всі, адже саме він став автором прекрасного Євангелія та першої Історії Церкви, відомої під назвою Діяння апостолів. Про Димаса Павло згадує в декількох різних листах (2 Тим 4:10; Флм 24), зокрема і про те, що той на якомусь етапі служіння залишив апостола задля якихось власних інтересів. Щодо Німфана, то взагалі є цікава історія, тому що залежно від того, який наголос у грецькій мові стоїть в цьому імені, мова йде або про чоловіче, або жіноче ім’я, а в різних манускриптах маємо і той, і інший вжиток, що й відображено різними варіантами в сучасних перекладах.

Поширення Євангелія − це справа Святого Духа, Який співпрацює із живими людьми, покликаними долати власні обмеження і, відкриваючись на дію Божого Духа і проголошуючи Добру Новину, постійно зростати у Христі. У когось це зростання є тривалим і постійним, у когось трапляються зупинки та навіть падіння, але всі мають рівні можливості відкриватися на силу Божу. У Посланні до Филип’ян Павло каже: «Дякую Богові моєму щоразу, коли вас згадаю, 4. завжди в кожній моїй молитві за всіх вас із радістю молившися, 5. за участь вашу в Євангелії від першого дня і досі; 6. я певний того, що Хто розпочав у вас добре діло, Він його й закінчить аж до дня Христа Ісуса» (Флп 1:3–6).

Oratio (молитва)

«Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імени ради Свого» (Пс 23:3).

Contemplatio (споглядання)

Кожна особа має особливу роль у Божому плані спасіння світу. Як християни ми усвідомлюємо, що наша роль повинна бути подвійно активна. Ми не маємо права сидіти край дороги, тобто перебувати на узбіччі історії нашого життя. Як приклад людей, про яких сьогодні згадує Павло, спонукає мене до заглиблення у пізнання особи Христа, а відтак і поширення Доброї Новини?


[1] Pismo Święte Starego i Nowego Testamentu. Najnowszy przekład z języków oryginalnych z komentarzem. Edycja Świętego Pawła 2009, S. 2574–2575.

[2] Деякі думки у розважанні основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Col 4:10–18.

3 коментарі до “22-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Виконати свою християнську місію (Кол 4:10–18)”

  1. Ісусе, допоможи мені бути інструментом в твоїх руках,не стояти на узбіччі,а бути активним працівником у царстві твоїм

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.