21-ша неділя після П’ятдесятниці. Віра християн як відповідь на Божу вірність (Гал 2:16–20)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«А довідавшися, що людина оправдується не ділами Закону, а через віру в Ісуса Христа, ми й увірували в Христа Ісуса, щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами Закону, бо ніхто не оправдається ділами Закону. 17. Коли ж, шукаючи оправдання у Христі, виявилося, що й ми самі грішники, то невже Христос – служитель гріха? Жадним робом! 18. Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував був, то я себе самого оголошую переступником. 19. Я бо через Закон для Закону вмер, щоб для Бога жити: я – розп’ятий із Христом. 20. Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й видав Себе за мене».

Коментар до тексту[1]

Цей короткий уривок відображає навчання св. Павла про те, як людина може спастися. Увесь текст відлунює до сказаного апостолом Петром у часі т. зв. Єрусалимського Собору, що людина спасається Божою благодаттю у Христі завдяки вірі, але не особистим виконанням старозавітного Закону: «А втім, ми благодаттю Господа Ісуса віруємо, що спасемося так само, як ті» (Ді 15:11). Під словом «ті» Петро, звертаючись до всіх присутніх, має на увазі язичників. Під «оправданням» треба розуміти внутрішнє очищення, у якому всі гріхи людини цілковито стираються, і людина стає прийнятною для Бога, набираючи постави віри та любові. Тут ідеться про перехід зі стану ворожнечі з Богом через первородний гріх до стану усиновлення, через який ми посідаємо Божественне життя Ісуса Христа в собі. Таке оправдання й усиновлення є виключно Божим даром в Ісусі Христі, який ми приймаємо з вірою. Христос як представник людського роду помер на хресті за гріхи всіх людей, які ми вчинили як проти природного закону, так і проти Закону Мойсея. Подібно як і Христос, християнин повинен померти для Закону через Закон, щоб жити для Бога (в. 19). Ця містична смерть для всіх імпульсів нижчої природи, яку християнин переживає в Тайні Хрещення, уможливлює для нього життя в новій площині, у якій він ходить у Дусі (Гал 5:25), а тому вже не під Законом (Гал 5:18). Свобода Божих синів і доньок походить від смерті пороків та хтивості плоті; християнин уже є новим творінням (Гал 6:15), і його життя є життям самого Христа, членом і храмом Якого він є (Гал 2:20; 3:6; 1 Кор 6:15, 19); він виявляє плоди праведності (Гал 5:22–23), проти яких немає Закону, але є тільки життя віри, чинної любов’ю.

Meditatio (розважання)

«Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й видав Себе за мене». Ці слова надихнули постання великого багатства містичної література, у якій численні автори намагалися прояснити значення цієї думки великого апостола Павла. Слова апостола, сказані трохи далі у посланні: «І коли ми живемо Духом, то Духом і ходімо» (Гал 5:25), вказують на те, що християнин є «інший Христос» через чесноту його духовної єдності з Ісусом. Після навернення фізичне життя християнина є життям піднесеним та оживленим вірою у Христа.

Повернення до виконування старозавітних приписів Закону Мойсея означало б зухвале відкинення цього незрівнянного дару Божественного життя, яке ми отримали у Христі. Якщо б оправдання (спасіння, відкуплення) можна було осягнути завдяки зусиллям людини, спрямованим на виконання Закону, тоді Відкуплення не потрібне і схоже на якусь пародію.

Та ми самі не могли себе спасти, і тому ми спасенні «вірою Христа». Украй важливо правильно розуміти вислів Павла «πίστις Ἰησοῦ Χριστοῦ / pistis Iesov Hristov» (Гал 2:16; 2:20; 3:22). Вірш у Гал 2:20 можна перекласти так: «Уже не я живу, але живе в мені Христос. А що тепер живу в тілі, то живу вірою Сина Божого, Який полюбив мене і видав Себе за мене». Термін «πίστις / pistis / віра» також перекладається українською як «вірність». Інші вірші Павла ще краще це прояснюють: «Щоб те, що було обіцяно, могло бути дано через вірність Ісуса Христа (тобто Його смерть на хресті за нас, як в Гал 2:20) віруючим» (Гал 3:22). У Посланні до Римлян Павло каже: «Справедливість бо Божа об’являється в ній з віри у віру, як написано: Праведник з віри буде жити» (Рим 1:17). Слова «з віри у віру» можна перекласти «з вірності до віри», тобто від Божої вірності, виявленої нам у Житті, Страстях та Воскресінні Ісуса, до нашої віри, якою ми відповідаємо на Божий дар спасіння. Отже, наша віра завжди є відповіддю на Божу вірність, Божу відповідальність за Своє творіння, Божу любов, незбагненне Боже милосердя та справедливість.

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за Твою вірність. Даруй мені ласку постійно відповідати на неї моєю вдячною вірою…

Contemplatio (споглядання)

Апостол Павло каже: «Тепер же без Закону з’явилася Божа справедливість, засвідчена Законом і Пророками; 22. справедливість Божа через віру в Ісуса Христа для всіх, хто вірує, бо нема різниці. 23. Усі бо згрішили й позбавлені слави Божої, 24. і оправдуються даром Його ласкою, що через відкуплення в Ісусі Христі, 25. Якого видав Бог як жертву примирення, в Його Крові, через віру, щоби виявити Свою справедливість відпущенням гріхів колишніх» (Рим 3:21–25). У світлі сказаного в. 22 має також значення «через вірність Ісуса Христа для всіх віруючих». Для подальших роздумів наведу два висловлювання сучасних богословів, які розкривають цю тему. «Християни оправдуються тією вірою, сутність якої бере свій початок у жертовному послусі Ісуса; тією вірою, яка спочатку була Його, а тепер стала їхньою» (Williams).

«Ось що означає говорити, що праведність Божа відкривається з віри у віру. У жодному разі не можна розуміти це так, ніби християни спасаються своєю геркулесівською вірністю. Навпаки, основний акцент христологічної інтерпретації πίστις Ἰησοῦ Χριστοῦ полягає в тому, що ми спасаємося саме вірністю Ісуса, а не нашою власною свідомою поведінкою чи конфесійною ортодоксією» (Hays).


[1] Коментар до тексту та деякі думки в розважанні основані на D. M. Orchard. Galatians. In B. Orchard, E. F. Sutcliffe (Eds.), A Catholic Commentary on Holy Scripture. Toronto. New York. Edinburgh: Thomas Nelson 1953, P. 1113–1116.

6 коментарів до “21-ша неділя після П’ятдесятниці. Віра християн як відповідь на Божу вірність (Гал 2:16–20)”

  1. Франческа

    Дякую Богові за Його любов, милосердя, справедливість, вірність. Алилуя Господи.

  2. Дякую, Ісусе, за твою вірність,за твою жертву,за твою любов до мене,дякую за твій подарунок вічного життя .Допоможи мені Ісусе бути вірним тобі,довіряти тобі в будь-який обставинах

  3. Дякую,Господи Ісусе Христе,за любов Твою
    безмежну! Даруй мені віри, вірності і
    любові на спасіння і життя вічне у Твоє-му Царстві.Амінь.

  4. Дякую,Господи Ісусе Христе,за любов Твою
    безмежну! Даруй мені віри, вірності і
    любові на спасіння і життя вічне у Твоєму Царстві.Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *