21-й тиждень після П’ятидесятниці. Субота. Життя за буквою чи духом Закону (Лк 6:1–10)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Одного разу в Суботу, коли Ісус проходив засіяними ланами, учні Його зривали колоски і, розтерши їх руками, їли. 2. Деякі з фарисеїв їм сказали: “Чому ви робите те, чого не годиться робити в Суботу?”. 3. Ісус відповів їм: “Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів, він сам і ті, що були з ним? 4. Як він увійшов у Дім Божий, узяв жертовні хліби, їв їх і давав тим, що були з ним, хліби, яких не дозволено їсти, хіба що тільки самим священникам?”. 5. Далі сказав їм: “Син Чоловічий Владика і Суботи”. 6. Раз якось, другої Суботи, увійшов Він у синагогу й почав навчати. А був там чоловік із сухою правою рукою. 7. От книжники та фарисеї почали за Ним назирати, чи Він оздоровить у Суботу, щоб знайти яке-небудь оскарження на Нього. 8. Ісус же знав думки їхні і сказав до чоловіка, який мав суху руку: “Підведись і стань посередині!”. Підвівся той і став. 9. Тоді Ісус до них промовив: “Питаю вас: чи годиться в Суботу добро чинити, чи зло робити? Спасти життя, чи погубити?”. 10. І поглянувши кругом на всіх них, сказав до нього: “Простягни свою руку!”. Той зробив так, і його рука стала здорова».

Коментар до тексту

Текст читання дня містить дві розповіді (вв. 1–5 та 6–10), в обох Ісус стверджує Свій авторитет над різними приписами дотримання Суботи. Суть Його навчання така: потреби людини важливіші, ніж дотримання релігійних приписів (пор. Мт 12:1–8; Мк 2:23–27).

Третя Божа Заповідь: «Пам’ятай на відпочинковий день, щоб святити його» (Вих 20:8–11; Втор 5:12–15) наказує відпочивати. Сумлінні люди, серед яких були фарисеї, ставили собі запитання: «Що є роботою?». Результатом таких рефлексій стало прийняття 39 заборон різних видів роботи, які фарисеї намагалися скрупульозно виконувати.

Дебати про Суботу в Луки торкаються не тільки питання легалізму. Насамперед євангелист хоче, щоб ми відкрили щось для себе стосовно ідентичності Ісуса: Він названий «Владикою Суботи», тобто може щось чинити у Суботу згідно зі Своєю волею. Друге важливе питання, яке порушується у цих двох розповідях про Суботу, – це належна інтерпретація Закону про Суботу. Якщо фарисеї, переймаються виконанням букви Закону, то Ісус більше звертає увагу на дух та ціль Закону[1].

Meditatio (розважання)

«Чому ви робите те, чого не годиться робити в Суботу?» Книжники постійно вивчали Писання. З Тори (перших п’яти книг Старого Завіту) вони виокремили 613 заповідей – 365 заборон та 248 наказів. Фарисеї – дослівно «відокремлені», за іншою версією − «ревнителі» намагалися скрупульозно виконувати усі заповіді, бо вважали, що суть юдаїзму полягає саме в цьому. І книжники, і фарисеї робили усе це на знак вдячності Богові за дар Союзу, як відповідь Богові за Його численні дари. Наміри були благі. Та з часом вони надто захопилися цим і забули про мету Закону, а це шлях до Бога, дорога життя, реалізація Божого задуму щодо людини, освячення.

Виконання Закону не робило їх схожими до Бога. На жаль, вони не ставали чутливішими та уважнішими до потреб інших людей, тому й не зауважили, що учні Ісуса голодні, але побачили, що ті зривають колоски та розтирають їх руками. Формальність припису була порушена, тому вони відразу висловили свій «праведний гнів».

Часто таке ставлення подибуємо у т. зв. духовних середовищах. Ми можемо бачити закон, але не бачити людини. Іноді складається враження, що зловити когось на порушенні чогось, вказати комусь на якісь промахи, продемонструвати свою вищість, пафосно закликати до послуху і тим підкреслити свою перевагу – це приносить окремим людям майже патологічне задоволення.

Господь, натомість, бачить людину – її потреби, терпіння, а також немочі та слабкості. Він єдиний виконав увесь Закон, але знає, що ми цього зробити не можемо. Ісус ніколи не мав забагато претензій до грішників – Він запрошував їх до зміни та росту щедрим даром Своєї любові. Однак самопроголошеним праведникам Він часто вказував на їхні ілюзії. Апостол Петро, якому Ісус пробачив зраду, особливо досвідчив силу прощення та любові Божої, наприкінці свого життя писав: «Насамперед майте велику любов один до одного, бо любов силу гріхів покриває!» (1 Пт 4:8).

Oratio (молитва)

Ісусе, навчи мене жити за духом, а не буквою Закону. Даруй мені ласку бачити найперше людей, а не приписи…

Contemplatio (споглядання)

Євангелія Нового Завіту пояснюють, чому Закону Старого Завіту не вистачало для спасіння, – тільки Ісус міг розв’язати проблему гріха. Лише бажання виконувати Заповіді та докладати зусилля не досить. Апостол Павло так каже про неможливість виконати увесь Закон: «Знаю-бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то – ні; 19. бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. 20. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені» (Рим 7:18–20). Отже, проголошення Євангелія сьогодні − це не тільки розповідь про те, що Бог зробив для нас у Христі Ісусі, це також свідчення цієї пережитої любові…


[1] Mark C. Black. Luke. College Press NIV Commentary. Joplin, Mo.: College Press Pub., 1996 (Logos electronic edition), S. Lk 6:1.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *