21-й тиждень після П’ятидесятниці. П’ятниця. Помноження хлібів (Лк 9:12–17)

Час прочитання: 4 хвилин

Lectio (читання)

«День почав схилятися, і дванадцятеро підійшли до Нього та й кажуть: «Відпусти людей: хай ідуть по хуторах та селах, що навколо, і знайдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці.» 13. А Він їм каже: «Дайте ви їм їсти.» Ті відповіли: «У нас усього п’ять хлібів і дві риби. Хіба що підемо та купимо поживи для всього народу цього.» 14. Було бо їх яких п’ять тисяч чоловік. Ісус сказав до своїх учнів: «Розсадіть їх гуртами по п’ятдесят приблизно.» 15. Вони так зробили й усіх розсадовили. 16. А Він узяв п’ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом. 17. Усі їли до наситу й зібрали ті кусні, що у них зосталися, дванадцять кошів

Коментар до тексту

Текст читання дня містить розповідь про помноження хлібів – єдине чудо, про яке згадують усі чотири євангелисти (пор. Мт 14:13–21; Мк 6:30–44; Йо 6). Чудо на годування п’яти тисяч містить в собі  алюзії на важливі для кожного ізраїльтянина події – подібно, як колись Бог дарував Ізраїлеві манну в пустині, так сьогодні Ісус дає людям їжу в пустинному місті (хліб і риба були основною їжею в Палестині). Дванадцять повних кошів є символом наміру Ісуса відродити дванадцять родів Ізраїлю як Божих дітей.

Meditatio (розважання)

«А Він їм каже: «Дайте ви їм їсти.» Ті відповіли: «У нас усього п’ять хлібів і дві риби. Хіба що підемо та купимо поживи для всього народу цього.» Щоб відбулося чудо – кожен робить свою посильну частину роботи. Ми – свою, а Бог свою. Ісус знав, що учні мають «усього п’ять хлібів і дві риби», тому Він бачив у цьому нагоду для чуда, бачив можливості. Натомість учні бачили тільки перешкоди. Бог, який створив світ з нічого, може створити чудо і без нас, але Він хоче, щоб ми разом з ним брали участь у переображенні світу. Щоб це ставало можливим – нам потрібно навчитися дивитися на світ та виклики життя іншими очима.

Часто, ми не бачимо результатів своєї діяльності через те, що немов би торгуємося з Богом і собою – постійно вагаємося, що і скільки можемо від себе дати, вкласти і т.д. Однак Бог не вимагає багато. Як каже Хосе Флорис: «Бог хоче всього!», – це зумовлює чудо.

Насправді ми здатні на багато більше. Просто потрібно слухати своє серце. Апостол Павло каже: «Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу: Бог любить того, хто дає радо» (2 Кор 9:7). А навіть «коли б нас обвинувачувало серце: Бог більший, ніж наше серце, і він усе знає.» (1 Йо 3:20).

Якщо ми хоч трохи усвідомлюємо, ким є Бог – ми повинні дозволити Богові бути Богом. Коли ми спромагаємося на таку дитячу довіру, тоді не можливе стає можливим. Дрібні крихти, які учні тримали для себе, але  принесли перед Ісуса, Він перемінює в достаток для багатьох: Син Чоловічий підносить все це Своєму Отцеві з молитвою і благословенням, потім ділить їх – щоб ми отримавши їх назад, могли ділитися ними з потребуючими.

Oratio (молитва)

Ісусе, навчи мене бачити можливості там де я бачу тільки перешкоди…

Contemplatio (споглядання)

Чудо помноження хлібів – духовний урок для учнів всіх поколінь. Поруч з нами завжди є голодні та спраглі люди – не завжди їжі, але часто – любові, співчуття, підтримки, уваги, милосердя, прощення, доброго слова, заохочення, посмішки… І сьогодні Господь каже до нас, подібно як колись до своїх апостолів: «Не треба їх відпускати, відсилати до когось, накидати комусь, відмахуватись від них, робити круглі очі, чи в розпачі втікати від них. Ви дайте їм їсти. Не потрібно багато. Тільки те, що маєте: свій час, ідеї, гроші, енергію, таланти, спритність, відвагу, оптимізм, посмішку, смирення, повагу, вірність…». І коли ми спроможемося на цей крок довіри до Його слова – побачимо те, що свого часу досвідчили апостоли – присутність Божого Царства, що надходить в могутності.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *