21-й тиждень після П’ятидесятниці. Четвер. Ірод шукає Ісуса (Лк 9:7–11)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Ірод четверовласник довідався про все, що діялось, і збентежився, бо деякі казали, що то Йоан воскрес із мертвих, 8. інші – що Ілля явився, а ще інші, – що якийсь пророк із давніх устав з мертвих. 9. Ірод сказав: «Йоанові я стяв голову. Хто ж це такий, що я про нього таке чую? » І намагався побачити його. 10. Апостоли ж, повернувшись, розповіли Йому про те, що зробили. Тоді Він узяв їх і пішов осторонь у напрямі міста, що зветься Витсаїда. 11. Люди, довідавшись про те, пішли слідом за Ним. Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того

Коментар до тексту

Читання дня розповідає про різні чутки, які ходили в народі стосовно особи Ісуса. Цар Ірод, який стяв Йоанові Хрестителеві голову, чуючи про Ісуса дуже непокоївся, оскільки боявся, що праведний пророк встав із мертвих. «Вся перикопа cконцентрована на реакції (запитанні) Ірода Антипи (Г. Маршалл): коли він дізнається про діяння апостолів, то ставить запитання: «Хто це такий?».

Це питання виконує щонайменше три важливі функції:

1) готує місце для уривку, в якому Ісус питає учнів, що ті думають про Нього (Лк 9:19–27) (Г. Маршалл);

2) зумовлює те, що ціла дев’ята глава Євангелія від Луки слугує відповіддю на це запитання: Ісус є Божий Месія, але водночас і Син Чоловічий, який буде відкинутий та вбитий релігійною владою (Р. А. Kалпеппер);

3) передбачає подальші стосунки Ірода та Ісуса в Лк 13:31 і наст. та в Лк 23:6–12 (Г. Маршалл).

Відтак, у результаті формулювання такого питання дев’ята глава стає домінантною й центральною в Євангелії від Луки, а сам епізод забезпечує реалізацію христологічних цілей (з’являється підґрунтя для численних відповідей на це вирішальне питання), перетворившись на христологічний клімакс для всього, що йому передувало, готуючи читача до серцевинної частини твору – уривку про подорож до Єрусалима (Дж. Фітцмаєр).».[1]

Meditatio (розважання)

«Ірод сказав: «Йоанові я стяв голову. Хто ж це такий, що я про нього таке чую? » І намагався побачити Його» «Як і в ситуації із Закхеєм, тут мовиться про бажання людини (Ірода) бачити Ісуса. І не просто бажання, а сум’яття, спантеличення й активне намагання та пошук. Однак наскільки докорінно Іродове бажання відрізняється від Закхеєвого, настільки ж відмінною буде й зустріч з Ісусом кожного з них: Закхея – у його власному домі, на навернення і спасіння, Ірода – у час Страстей Христових, де він насміється та зневажить Господа (Лк 23:7–12).

Цей контраст відкриває нам глибину падіння людини, глибину зіпсуття й підлості, на яку здатна людина, що протиставляє себе Богові й занечищує свою совість. Ірод, що вже осквернив сумління численними гріхами (вбивство брата, одруження з його жінкою, обезголовлення Предтечі), тепер шукає Ісуса, бо і з Його боку відчуває загрозу для себе й докори для свого сумління. Яким був би результат такої зустрічі, якби вона сталася ще до арешту Ісуса в Єрусалимі? Про це можемо лишень здогадуватися, пам’ятаючи про долю Йоана Хрестителя. В історії з ним Ірод виявив себе доволі непевною й подвійною особистістю: з одного боку, радо слухав, з іншого – не завагався знищити його, коли справа зайшла про власний гонор і власні інтереси. Швидше за все Іродове трактування Ісуса було б таким самим. У цьому сенсі Ірод близький до Пилата, що у вирішальний момент зробить аналогічно. Не даремно Лука зазначає про те, що Ірод з Пилатом стали друзями після засудження Ісуса, хоча до того ворогували (Лк 23:12).

Ми часто стикаємося в собі і в інших людях із таким поверховим зацікавленням до Господа, поверховою лояльністю. Нам цікаво і приємно слухати Його, питати Його про щось чи говорити з Ним, допоки Його слово не зачіпає наших глибинних прив’язань і не суперечить їм. Коли ж такий конфлікт стається, то досить часто ми чинимо, по суті, так само, як Ірод учинив з Йоаном: переважає не совість і тверде знання істини, а наші інтереси чи слабкості.

Ірод чує дивовижні новини й перебирає цілу низку юдейських есхатологічних образів (Лк 9:7–8), щоб пояснити надприродні дії Ісуса і Його учнів. Вражає те, що образи, які в релігійній традиції Ізраїля були сповнені надії й радості від спасенної зустрічі з Господом у Його остаточному пришесті, для Ірода стають предметом підозр і страху. Подібно багато сьогоднішніх християн розмірковує про «кінець світу», «апокаліпсис», «Страшний суд». Для ранньої Церкви ці поняття були знаками радості й надії, котрих очікували з нетерпінням. Нині ми втратили це відчуття і сприймаємо їх як якийсь страшний майбутній катаклізм. Маємо відновити це щире, дитяче очікування Господа, що приносить Його дітям визволення. А якщо сумління закидає нам серйозні гріхи, то слід очиститися з них, щоб наша совість, як та святкова одежа, відкривала нам шлях у царську світлицю (див. Мт 22:11–12) і щоб ми разом з автором Одкровення могли сказати: Так, прийди, Господи Ісусе! (Од 22:20).»[2]

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені ласку завжди бути щирим з Тобою та боятися тільки гріха, а не Тебе…

Contemplatio (споглядання)

Стосунки з Ісусом Христом у різних людей є різні, але їх можна розділити на дві групи: щирі та нещирі…


[1] о. Юрій Щурко. «Термін ζητέω в Євангелії Св. Луки: лінгвістично-екзегетичні студії»  Opole, Opolska Biblioteka Teologiczna  2016, с. 177 – 178

[2]о. Юрій Щурко. «Термін ζητέω в Євангелії Св. Луки: лінгвістично-екзегетичні студії»  Opole, Opolska Biblioteka Teologiczna  2016, с. 180 – 181

1 коментар до “21-й тиждень після П’ятидесятниці. Четвер. Ірод шукає Ісуса (Лк 9:7–11)”

  1. Щиро дякую!
    Нехай Господь благословить усіх, хто працює над цим проектом, поширення Божого слова!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *