20-й тиждень після П’ятидесятниці. Середа. Завершення Проповіді Ісуса на рівнині (Лк 6:46–7:1)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Чому ви Мене звете: Господи, Господи, а не робите, що Я говорю? 47. Кожний, хто приходить до Мене, слухає Мої слова й виконує їх, покажу вам, на кого він схожий. 48. Він схожий на чоловіка, що, будуючи дім, викопав глибоко й поклав підвалину на камінь. І як настала злива, води наперли на дім той, але не могли його захитати, бо він збудований був добре. 49. Той же, хто слухає й не чинить, схожий на чоловіка, який збудував дім свій на землі, без підвалин. Води наперли на нього, і він відразу завалився, і руїна того дому була велика. 7:1. Коли Ісус скінчив усі слова Свої до народу, який слухав Його, увійшов у Капернаум».

Коментар до тексту

Цей текст завершує Проповідь Ісуса на рівнині (Лк 6:17−49). Ісус наголошує, що «важать дії, а не лише слова (Лк 6:43−49). Він застерігає Своїх нових учнів, що вони не словом, а ділом мають свідчити, що є Його послідовниками. Барвиста оповідь, подана за допомогою ілюстрації, звична для більшості читачів Луки. Влітку земля висихає, і ґрунт твердіє. Недбалий будівник може звести дім з каменю й лози, не поклавши фундаменту на камінь. Коли взимку пройдуть дощі, то потоки води розмиють землю, і дім без фундаменту розвалиться. «Чому ви Мене звете: Господи, Господи, а не робите, що Я говорю?», – запитує Ісус.Бог не дозволить насміхатися із Себе так лицемірно. Ось тому вкінці Ісусової історії руїна є «велика»[1].

Meditatio (розважання)

«Чому ви Мене звете: Господи, Господи, а не робите, що Я говорю?». А тепер трохи історії у максимально стислому викладі. Господь (יהוה / JHWH) – власне ім’я Бога Ізраїлю, яким Він об’явився Мойсеєві на горі Хорив (Вих 3:12−15). Бог у розмові з великим пророком пояснив Своє ім’я так: «Я буду з тобою / אֶהְיֶה עִמָּ֑ךְ / ehyehimmak» (Вих 3:12). Потім Він ще виразніше розтлумачив Мойсеєві значення цього імені: «אֶהְיֶה אֲשֶׁר אֶהְיֶה / ehyehasherehyeh / Я Той, Хто Є» (Вих 3:14а). Далі в тексті (напр., Вих 3:15 і наступні вірші) Боже ім’я передається уже в номінальній формі, яка зазвичай вживається в Біблії, – «יהוה / JHWH», тобто «Я Є». На основі заповідей, даних у Вих 20:7 та Лев 24:11, це ім’я поступово почало вважатися nomenineffabile – «невимовним іменем», яке євреї в побуті заміняли словом «הַשֵּׁם / hashem / ім’я»[2].

У молитвах або при читанні Писання священне ім’я заміняли словом «אֲדֹנָי/ Adonai» – дослівно «Господь». Тому перекладачі Єврейських Писань грецькою мовою (т. зв. Септуагінта – LXX) у всіх випадках, де у єврейському тексті був цей священний тетраграматон (יהוה / JHWH), перекладали його словом «κύριος / kirios» – «Господь».

Чимало сучасних дослідників уважає, що священне ім’я Бога – «יהוה / JHWH/ Господь» –походить від дієслова «חָיָה / haya» – дослівно «бути живим», «зберігати та підтримувати життя». Саме слово «יהוה / JHWH / Господь» розуміють як «Той, Хто приводить до буття», «життя Податель», «Податель існування». Вислів «אֶהְיֶה אֲשֶׁר אֶהְיֶה / ehyehasherehyeh», який перекладаємо українською «Я Той, Хто Є» (Вих 3:14а), дослівно означає «Я (завжди) буду (той самий), Хто Я Є (сьогодні) / I (ever) shall be (the same) that I am (to-day)[3].

Добра Новина полягає в тому, що цей величний Господь не просто привів нас до життя, але коли людина через гріхопадіння відійшла від Нього, Він Сам став людиною і віддав Своє життя, щоб Ти і я могли жити вічно. Щоб мати це життя,треба навернутися і визнати, що Ісус є Господом усього мого життя. Здавалося б, це очевидні речі, але, на жаль, у щоденному житті все є трохи інакше – ми самі хочемо бути господарями свого життя. Понад 700 років до народження Ісуса Христа Господь сказав через пророка Ісаю: «Слухайте, небеса, вважай, земле, бо Господь говорить: “Дітей Я виховав і виростив, а вони збунтувались проти Мене. 3. Віл знає господаря свого, а осел ясла пана свого. Ізраїль нічого не знає, народ Мій не розуміє”. 4. Ой, люде грішний, народе, придавлений беззаконням, кубло лиходіїв, розбещені сини! Покинули Господа, занедбали Ізраїлевого Святого, відступились назад від Нього!» (Іс 1:2−4). Визнати Ісуса Господом усього свого життя цілим своїм серцем означає розділити життя з Тим, Хто Є, Хто Був і Хто завжди Буде…

Oratio (молитва)

Ісусе, проголошую Тебе Господом усього мого життя!

Contemplatio (споглядання)

Св. Августин сказав: «Якщо Бог буде на першому місці, все інше стане на свої місця». Якщо Ісус є Господом мого теперішнього, минулого та майбутнього, тоді життя вийшло на правильну траєкторію…


[1] Міжнародний Біблійний коментар. Том 4. Євангелія та Діяння апостолів. Ред. укр. видання Т. Шманько, Львів, Свічадо 2019, С. 220.

[2] F. Brown, S. R. Driver, C. A. Briggs. Enhanced Brown-Driver-Briggs Hebrew and English Lexicon. Oxford: Clarendon Press 1977, Р. 217.

[3] W. Gesenius, S. P. Tregelles. Gesenius’ Hebrew and Chaldee lexicon to the Old Testament Scriptures. Bellingham, WA: Logos Bible Software 2003, Р. 337.

5 коментарів до “20-й тиждень після П’ятидесятниці. Середа. Завершення Проповіді Ісуса на рівнині (Лк 6:46–7:1)”

  1. Світлана

    Дякую, Господи, за твоє велике милосердя до мене грішної,за твоє терпіння.Я хочу змінити своє життя,хоч це не легко. Допоможи мені в цьому Господи!

  2. Господи,будь господарем мого життя! Я хочу щоб ти був на першому місці в моєму житті.Допоможи мені це практикувати

  3. Світлана

    Якщо Бог буде на першому місці, все інше стане на свої місця. Допоможи, мені, Господи, визнати Ісуса першим у моєму житті!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *