20-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Оправдані у Христі (Флп 3:8–19)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Ба більше: я вважаю за втрату все задля найвищого спізнання Христа Ісуса, Господа мого, заради Якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати 9. й опинитися в Ньому не з праведністю моєю, що від Закону, а з тією, що через віру в Христа, з праведністю, що від Бога – від віри; 10. щоб спізнати Його і силу Його Воскресіння й участь в Його муках, уподібнюючись Йому у смерті, 11. аби якось осягнути воскресіння з мертвих. 12. Не те, щоб я осягнув уже мету чи був уже досконалим, але змагаю далі, чи не здобуду її, бо саме на те Христос Ісус і здобув мене. 13. Брати, я не вважаю, що осягнув уже мету, на одне лиш зважаю: забуваю те, що позаду, і змагаюся до того, що попереду, 14. женусь до мети, по нагороду високого Божого покликання у Христі Ісусі. 15. Ті ж, які досконалі, роздумуймо про це, а коли ви де в чому думаєте інакше, то Бог і в цьому просвітлить вас. 16. Тим часом, що б ми й не осягнули, простуймо завжди тим самим кроком. 17. Наслідуйте мене, брати, і вважайте на тих, що поводяться так згідно із зразком, який ви маєте в нас. 18. Багато ж є тих, що про них я часто говорив вам та й тепер з плачем говорю, які поводяться як вороги Христового хреста. 19. Їхній кінець – погибель, їхній бог – черево, їхня слава – у їхній ганьбі, вони думають тільки про земні речі».

Коментар до тексту[1]

У цьому уривку Павло говорить про себе подібними словами, як і в христологічному гимні про кенозис Христа у Флп 2:6–11. Апостол не хизується своїм єврейським походженням. Тільки у Христі він віднаходить справжній сенс приналежності до Божого народу – у стражданні і смерті та надії воскресіння. Ісус учинив те, що не міг вчинити Ізраїль, – Він є Світлом для світу, Дорогою до спасіння та майбутнього віку. Крім гордості через дар Закону та відстороненість від інших народів Ізраїль не осягнув нічого. Тому єдине, що потрібне Павлові, – «придбати» Христа, пізнати Христа, «перебувати» у Христі, вважатися Христовим, пізнати силу Його Воскресіння, шлях до якого лежить через страждання і смерть. Для цього потрібно сконцентруватися на головній цілі і рухатися до неї. Не можна бути наївними і думати, що якщо ми вже оправдані, то вже досягнули повноти життя і не потрібно чекати майбутнього воскресіння. Необхідно пильнувати, щоб не розслабитися передчасно і не зійти з духовної дистанції. Як приклад для наслідування Павло ставить самого себе (1 Кор 4:16; 11:1; Гал 4:12), а трохи раніше – Тимотея й Епафродита (Флп 2:5, 22, 25, 29).

Meditatio (розважання)

«І опинитися в Ньому не з праведністю моєю, що від Закону, а з тією, що через віру в Христа, з праведністю, що від Бога – від віри». Цей вірш підсумовує те, що Павло детальніше представив у Посланнях до Галатів та Римлян. Тут апостол протиставляє тих, які вважають себе приналежними до народу Завіту через виконання юдейського Закону – Тори, і тих, які вважають себе приналежними до родини Божого Завіту завдяки тому, що вчинив Христос. Раніше Павло описав подвиг Христа як послух Отцеві: «Він понизив Себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж хресної» (Флп 2:8). Тут також апостол описує його як «праведність».

Грецьке поняття «δικαιοσύνη / dikaiosyne», яке тут використовує Павло, може мати низку значень: «етична справедливість», «правильна постава перед Богом», «правильні стосунки з Богом», «вірність Завіту», «оправдання», «звільнення», «відкуплення». Послуговуючись цим терміном, Павло хоче підкреслити, що Божий народ – це ті, які у Христі Ісусі оправдані, а не засуджені перед Богом. Оправдані завдяки Смерті та Воскресінню Ісуса Христа. Оправдані вірністю Ісуса Небесному Отцеві. Ісус був вірний Отцеві аж до смерті на хресті, і тому через віру в Ісуса ми тепер можемо брати участь у Його оправданні. Поєднавшись з Ісусом, можемо користати з Його оправдання / спасіння / відкуплення.

Ті, які покладаються на тіло (через обрізання), щоб бути оправданими, повинні виконати увесь старозавітний Закон. Натомість Павло каже, що ті, які Христові, покладаються на Христа, бо в Ньому ми оправдані: «Я бо їм свідчу, що вони мають ревність Божу, та вона нерозумна. 3. Не розуміючи Божої справедливости й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій. 4. Бо мета Закону – Христос на оправдання кожного, хто вірує» (Рим 10:2–4); «То хіба Закон проти обітниць Божих? Зовсім ні! Було б інакше, якби дано Закон, який міг би оживляти, тоді справді від Закону було б оправдання. 22. Але Письмо все замкнуло під гріхом, щоб віруючим була дана обітниця завдяки вірі в Ісуса Христа» (Гал 3:21–22).

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за те, що через Твої Страсті та Воскресіння я не був засуджений за мої гріхи, але отримав оправдання і нове життя…

Contemplatio (споглядання)

Часто нам може здаватися, що ми повинні якось заслужити наше спасіння. Насправді ж заслужити його неможливо, бо це означало б отримати нагороду за виконання Закону, а його виконати неможливо, і в Рим 7 Павло детально пояснює чому. Спасіння можна прийняти тільки вірою як щедрий Божий дар в Ісусі Христі. На знак вдячності за дар спасіння ми силою Христової благодаті намагаємося жити праведним життям. Отже, усе, що маємо, маємо у Христі, а також через Христа і завдяки Христові…


[1] Деякі думки у коментарі та розважанні основані на: T. Wright. Paul for Everyone. The Prison Letters. Ephesians, Philippians, Colossians, and Philemon. London SPCK, Westminster John Knox Press 2004, P. 119–121; J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Phil 3:9.

6 коментарів до “20-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Оправдані у Христі (Флп 3:8–19)”

  1. Дякую за навчання…Ісусе дякую що ти забрав мої гріхи на хрест,дякую що ти хочеш жити в мені,дякую що ти не перестаєш стукати в моє серце..Господи просвіти всяку темряву,котра ще є в мені,допоможи мені ділитися твоїм світлом з іншими

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.