2-й тиждень після Пасхи. Вівторок. Божа Любов (Йо 3:16−21)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. 17. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним світ спасти. 18. Хто вірує в Нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, той уже засуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого. 19. А той суд такий: Світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж Світло, – лихі бо були їхні діла. 20. Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить Світло, тож і не йде до світла, щоб не виявились діла його. 21. А хто правду чинить – іде до Світла, щоб виявилися діла його, сподіяні бо вони в Бозі».

Коментар до тексту

Текст Євангелія дня містить завершення розмови Ісуса з Никодимом (Йо 3:1−21), над початком якої ми роздумували у четвер Світлого тижня. «Необхідність народитися згори, якщо людина прагне стати дитиною Царства Божого, закорінена в Божій чистій і незаслу­женій любові до світу (вв. 16−17). Глибина цієї любови вимірюється тим, що Бог віддав Єдинородного улюбленого Сина. Господь віддав найцінніше, щоб довести, наскільки сильно любить нас. Вірші Рм 5:8−11, 8:31−39, 1 Йо 4:9−10 говорять нам про цю неймовірну любов Бога до світу. Йоан підкреслює, що Божа воля полягає в тому, аби спасти, а не засудити чи зруйнувати. Ісус прийшов, щоб принести життя в усій повноті (достоту) тим, хто прагне прийняти це (Йо 10:10). Він виявив любов, уособивши Божу любов до людства аж до смерти на хресті (13:1; 15:13). Божа любов – єдине пояснення Ісусової місії як нашого Спасителя.

Відповідь людини на запрошення Ісуса та ставлення до Його місії визначає, чи вона буде засуджена, а чи отримає спасення як дар (вв. 18−21). Ісус – це Світло, яке Господь послав у світ, щоб показати шлях, яким мають іти люди, бо Ісус – це «Путь, Істина і Життя», потрібні для того, щоб прийти до Отця (Йо 14:6). Ті, хто відмовились від Нього, обрали перебування в темряві замість того, щоб прийняти виклик і відмовитися від своїх «лихих» справ (вв. 19−20). Не увірувавши, вони вже проголосили своє засудження і суд (в. 18); і навпаки, ті, хто приймають Ісуса і йдуть за Ним або «йдуть до Світла» (в. 21), не будуть засуджені. Вони доводять своїми вчинками, що дійсно народилися від Бога»[1].

Meditatio (розважання)

«Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним». Цей вірш часто називають найбільш відомим підсумком цілої Біблії, тому це найчастіше цитований Біблійний текст. Сполучник «бо» пов’язує цей вірш із попереднім і пояснює, чому це сталося: «щоб кожен, хто вірує в Нього, жив життям вічним» (Йо 3:15). Слова у Йо 3:16 вражають своїм масштабом: до цього часу більшість старозавітних текстів та інших Єврейських Писань наголошували на Божій любові до Ізраїлю. Через прихід Ісуса Божа любов до цілого світу дає змогу «кожному / кожній», хто вірує у Христа, мати вічне життя[2].

Божа любов до світу – це не лише сентимент, але дуже конкретна дія: «Сина Свого Єдинородного дав». Бог не просто не мириться зі смертю людини, не хоче, щоб ми загинули, – Він хоче, щоб ми жили Його Життям. Пізніше Ісус скаже: «Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали» (Йо 10:10). Грецький термін« περισσός / perissos», який у перекладі о. І. Хоменка передано прикметником «достоту», має широкий ряд значень: «надзвичайний, чудовий, рясний, відмінний, достатній, той, який перевершує звичайні сподівання». Переживши досвід зустрічі із Христом, Павло у Посланні до Коринтян пише: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що Його люблять» (1 Кор 2:9).

Грецький термін «ἀγαπάω / agapao», який Йоан використовує на означення Божої любові, позначає безкорисливу любов, яка виявляється в особистих стосунках. Це любов, яка має інтерес в іншій особі, позначує когось, хто бажає жертвувати собою для добра іншої особи[3]. Апостол Павло каже, що Божа любов (та наше усвідомлення її) дає силу християнам переносити будь-які випробування: «Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас» (Рим 8:37). Павло упевнений, що Бог бажає для нас найвищого добра: «Він власного Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як же разом із Ним не подарує нам усього?» (Рим 8:32). Євангелист Йоан хоче, щоб ми розуміли, що все, що Бог робить, має одну причину – Любов: «Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила Його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця» (Йо 13:1).

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за Твою повсякчасну, незмінну та безкорисливу любов…

Contemplatio (споглядання)

Пишучи до перших християн Малої Азії (західна частина сучасної Туреччини), Йоан буде часто повторювати те, що сказав у Євангелії: «Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога. 8. Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог – Любов. 9. Цим виявилася до нас любов Божа, що Бог Свого Єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через Нього. 10. Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і послав Сина Свого – примирення за гріхи наші. 11. Любі, коли Бог так полюбив нас, то й ми повинні один одного любити. 12. Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і Його любов у нас досконала» (1 Йо 4:7−12).


[1] Т. Окуре. Євангеліє від Йоана (Міжнародний Біблійний Коментар. Т. 4: Євангелія та Діяння апостолів). Пер. з англ. Львів, Свічадо 2019. – С. 321.

[2] The ESV Study Bible. Crossway Bibles 2008. Bible Works 10 electronic edition. (J 3:16).

[3] W. Arndt, F. W. Danker, W. Bauer. A Greek-English lexicon of the New Testament and other early Christian literature. (3rd ed.) Chicago: University of Chicago Press 2000, P. 5.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *