2-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Хто увійде в Царство (Мт 7:21–23)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Не кожний, хто промовляє до Мене: Господи, Господи! – увійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця Мого, що на небі. 22. Багато Мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не Твоїм ім’ям пророкували? Хіба не Твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не Твоїм ім’ям силу чудес творили? 23. І тоді Я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від Мене, ви, що чините беззаконня!».

Коментар до тексту

Як частина Нагірної проповіді Ісуса Христа (Мт 5–7), уривок у Мт 7:21–23 містить продовження навчання про фальшивих пророків (Мт 7:15–20). Тут ідеться про небезпеку самовпевненості, яка може виникнути через офіційну приналежність до християнської спільноти або тільки зовнішнє визнання Ісуса Господом у розмовах чи літургійно. Небесні ворота відкриваються не через настирливий лемент: «Господи! Господи!» (пор. Мт 25:11), але через виконання волі Отця. Також ні проповіді в ім’я Ісуса Христа, ні навіть екзорцизми і творення чудес самі собою не відкривають небесних воріт, а тільки сповнення Божої волі[1]. По суті, вірші 21–23 розповідають про те, що станеться Останнього дня, коли Ісус буде Суддею[2].

Meditatio (розважання)

«І тоді Я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від Мене, ви, що чините беззаконня!». У своєму заповіті, переживаючи чергове ув’язнення, апостол Павло писав: «Однак стоїть міцна Божа основа, що має ось яку печатку: Господь знає Своїх і Нехай відступить від неправди кожен, хто Господнє ім’я визнає» (2 Тим 2:19). Ми маємо особливу єдність із Богом, Біблійною мовою – «знаємо Бога, а Бог знає нас», або ще інакше – «маємо досвід Бога», і щойно тоді, коли виконуємо Його волю, живемо відповідно до Його задуму.

Іменник беззаконня (ἀνομία / anomia) є одним з улюблених термінів Матея (пор. Мт 13:41; 23:28; 24:12), і його не знаходимо в інших Євангеліях. У Старому Завіті беззаконня позначає вчинки, які суперечать Божому Законові, і тому Матей також уживає це поняття у цьому ж сенсі. Однак для євангелиста воно має дуже конкретне уточнення, що виражається у нездатності виявляти любов до ближнього, позаяк любов є справжнім виконанням Закону[3].

Поняття «беззаконня» протилежне до праведності (δικαιοσύνη / dikaiosyne), у Новому Завіті воно також означає опозицію до планів та намірів Бога. Апостол Павло каже: «Я говорю по-людському, через неміч вашого тіла. Бо так, як ви колись віддавали ваші члени на служіння нечистоті і беззаконню, щоб жити беззаконно, так тепер віддайте ваші члени на служіння праведності, на освячення» (Рим 6:19); «Не спрягайтеся з невірними в чуже ярмо! Яка бо спільність праведности з беззаконням? Що спільного між світлом та темрявою?» (2 Кор 6:14)[4].

Гострі слова Ісуса «Відійдіте від Мене, ви, що чините беззаконня!» у Мт 7:23 є цитатою з покаянного псалма: «Відступіте від мене, всі, що чините беззаконня, бо почув Господь голос плачу мого; 10. почув Господь благання моє, Господь молитву мою прийняв» (Пс 6:9–10). Цей псалом є одним із семи покаянних псалмів (Пс 32, 38, 51, 102, 130, 143), популярних у християнських Богослужіннях ще з часів ранньої Церкви. Тут псалмопівець докоряє своїм ворогам, які хоч і не були причиною його страждань, усе ж загострювали його відчай[5]. У притчі про Страшний Суд Ісус каже: «Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з Моїх братів найменших, Мені також ви того не зробили» (Мт 25:45). Беззаконня може виявлятися не тільки через наші добровільні гріхи, але й через нашу байдужість до долі інших людей, а також через нашу егоїстичну відстороненість від потреб людей навколо нас.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість і силу жити за Законом Любові…

Contemplatio (споглядання)

Наше наснажене служіння ближнім, чутливість до потреб незнайомих людей та щоденні вияви уваги й милосердя до тих, які не зможуть відплатити нам взаємністю, і є тим автентичним життям, у якому вчимося жити в унісон з Божою волею. Саме такі речі, а не наш пафос та надуманий віртуальний світ нібито «духовного життя», є справжньою реальністю. У цьому короткому повчанні Ісус застерігає нас перед грою у християнство або суто теоретичним богословствуванням, яке не змінює нашого життя і не наснажує людей навколо…


[1] A. Jones. The Gospel of Jesus Christ according to St. Matthew. In B. Orchard, E. F. Sutcliffe (Eds.), A Catholic Commentary on Holy Scripture. Toronto. New York. Edinburgh: Thomas Nelson 1953, P. 865.

[2] B. M. Newman, P. C. Stine. A Handbook on the Gospel of Matthew. New York: United Bible Societies 1992, P. 210.

[3] B. M. Newman, P. C. Stine. A Handbook on the Gospel of Matthew. New York: United Bible Societies 1992, P. 213.

[4] W. Arndt, F. W. Danker, W. Bauer. A Greek-English lexicon of the New Testament and other early Christian literature. (3rd ed.) Chicago: University of Chicago Press 2000, P. 85.

[5] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Ps 6.

2 коментарі до “2-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Хто увійде в Царство (Мт 7:21–23)”

  1. Людмила

    Слава Ісусу Христу!
    Дякую, о. Юрій, за повчальні і глибокі розважання!
    Завжди, коли читаю щось духовне, душа наче оживає, з‘являються добрі думки, – приходить Світло.
    З Вашого дозволу теж поділюся враженнями на основі прочитаного.
    Також звернула увагу, що сьогоднішнє Євангельське читання тісно пов’язане з попереднім фрагментом (Мт.7:15-20). Це Слово звернене і до нас, бо кожний, хто у Христі, має Святого Духа, а, отже, здібність пророкувати, – говорити Слово від Бога. Господь може і хоче промовляти і діяти через кожного з нас. Ми молимося, звіщаємо Євангеліє, ділимося свідченнями про Божу дію в нашому житті, служимо дарами… Отже, неодноразово, навіть на протязі одного дня, взиваємо до Господа, часто кличемо Його Ім’я… Проте, Ісус суворо застерігає, що не зовнішня побожність, навіть не Божі слова з наших уст вирішать нашу вічну долю. Більше того, якщо навіть маємо дари Святого Духа і успішно служимо ними, – це також не допоможе, якщо чинимо беззаконня, коли недбалі у виконанні Божого Слова.
    Написано: «… дари й покликання Божі невідмінні.»(Рим.11:29) Ісус якийсь час буде зціляти, звільняти чи робити інші чудеса через такого лжеслужителя заради слави Свого Імені, заради милості Своєї до потребуючих, але така людина буде осуджена, якщо не покається.
    Головне – це непорочне ходіння перед Божим лицем, життя згідно Божої волі, яка записана в Божому Слові, і яку Бог відкриває, коли просимо про це в молитві.
    Ісус закликає нас до цілісності, – щоб ми жили так, як говоримо; щоб наші думки, слова і вчинки були однозгідні між собою. Ісус застерігає нас від лицемірства, роздвоєності, – цієі фарисейськоі розчини, що здатна заквасити усе тісто.
    «Я – Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.»(Ів.10:15)
    Знати, пізнати взаємно один одного в подружжі – це коли чоловік і дружина стають одним тілом.
    Пізнати Бога, бути знаним Ним- це коли стаємо з Господом одним духом.
    «А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним.»(1Кор.6:17)
    Отже, тільки святість, чистота життя, перебування в Божій волі через єдність з Богом у Святому Дусі – запорука нашого входу в Царство Небесне.

    — Господи, утверди страхом Божим моє серце, щоб мені не грішити проти Тебе.
    «Навчи мене волю чинити Твою,
    бо Ти Бог мій, – добрий Дух Твій нехай попровадить мене по рівній землі!» (Пс.143:10)
    Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.