2-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Мета посту (Мт 9:14−17)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Тоді приступили до Нього учні Йоана і кажуть: Чому ми й фарисеї постимо (багато), а Твої учні не постять? 15. Ісус відповів їм: Чи ж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити. 16. Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка в одежині збіжиться, і діра стане гірша. 17. І не вливають вина нового в старі бурдюки, а то бурдюки розтріснуться і вино розіллється, та й бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде в нові бурдюки, тож одне й друге збережеться».

Коментар до тексту[1]

Матей розповідає, що фарисеї були стурбовані тим, що Ісус їсть із грішниками (Мт 9:11). У цьому уривку Євангелія читаємо, що учні Йоана Хрестителя хвилюються, що Ісус узагалі їсть, тобто не постить, як представники інших релігійних груп, і те саме роблять Його учні (хоча закид доволі делікатно спрямований нібито до учнів Ісуса). Для деяких релігійних спільнот святість означала утримання від трапези з грішниками, для декого це були практики самодисципліни, як-от піст. Для обох груп Ісус видавався особою, яка керувалася виключно власними бажаннями. Саме тому Він відповідає на ці закиди, використовуючи декілька ілюстрацій, які вказують на доречність посту: під час весільного святкування гості не можуть постити, але навпаки − вони радіють разом із молодим, однак після того, як молодого заберуть (коли Ісус буде розп’ятий), прийде час на смуток і піст. Так само новий одяг і вино є добрими, але вони не пасують там, де вони не доречні. Тому й святкування, спричинене поверненням грішників до Бога через служіння Ісуса, не є відповідним часом для посту.

Meditatio (розважання)

«Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити». У Мт 4:1−11 читаємо про сорокаденний піст Ісуса. У Нагірній проповіді Господь так навчає про піст: «Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. 17. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, 18. щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, й Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт 6:16−18). Отже, Ісус сам постив на самоті в пустелі і цього навчав Своїх учнів. Така поведінка могла створити враження, що ні Ісус, ні Його учні взагалі не постять.

Для Ісуса важлива внутрішня мотивація посту. З цього випливають і відповідний час, і місце для посту. Піст не є самоціллю чи практикою, які мають підживлювати наше еґо, власну самооцінку чи ефектно справляти враження на людей навколо. Піст − це інструмент, який відсікає непотріб з нашого життя і спонукає людину відкриватися на дію Святого Духа, а не керуватися власними інстинктами та емоціями. Головна мета посту – наблизити нас до Бога, а відтак більше любити та служити нашим ближнім.

Матей хоче, щоб читачі Євангелія помітили те, чого не зауважили перші слухачі цих слів: Ісус є нареченим Божого народу в прийдешньому месіанському бенкеті, який передвіщається у спільних трапезах Господа з різними людьми (пор. Мт 22:2; 25:10−13). Поки Ісус є поруч, треба навчитися радіти. Коли ж Його фізично поруч не буде, піст стане одним з інструментів, який уможливлюватиме віднайдення духовного зв’язку з Ним. Нова латка не накладається на стару одежу, яка вже могла збігтися від прання і часу, бо коли латка почне збігатися сама, тоді вона просто порве стару одежу. Коли молоде вино вливали до бурдюків, воно бродило і розширювало їх, у вже розширені бурдюки не можна знову влити нового вина, яке просто розірве їх. Тому щоб прийняти спосіб діяння Бога в Ісусі Христі, потрібно відмовитись від старих уявлень про Бога та відкритися на цілком новий спосіб Його дії та присутності, а також бути здатним схилити свою голову перед Тим, Хто перевершує наше розуміння…

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість відрізняти головне від другорядного та бути відкритим на Твій ритм життя…

Contemplatio (споглядання)

Однією з небезпек духовного життя є нездатність розрізняти головне від другорядного, а також не вміти чітко визначити різницю між ціллю та інструментами для її досягнення. Непорозуміння і колотнеча в Церкві починаються тоді, коли другорядним речам надають більшої ваги, ніж вони вартують. Звідси у людей поза церковною огорожею витворюється хибне уявлення про християнство, яке починають сприймати як складну систему незрозумілих вимог та правил. Наша ціль – щораз більше відкриватися на Божу благодать, дію Святого Духа, Життя і Любов та жити ними у ставленні до ближніх. Усе інше – це просто інструменти для досягнення цієї цілі…


[1] Коментар до тексту та розважання основані на C. S. Keener. The Gospel of Matthew: A Socio-Rhetorical Commentary. Grand Rapids, MI; Cambridge, U.K.: Wm. B. Eerdmans Publishing Co. 2009, P. 299−301.

3 коментарі до “2-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Мета посту (Мт 9:14−17)”

  1. Світлана

    Слава Ісусу Христу! Дякую, отче за доступність тлумачень цілей духовного життя. Це дуже близько і актуально.

  2. Людмила

    Слава Ісусу Христу!
    Отче Юрій, дуже дякую Вам за пояснення Божого Слова на сьогодні!
    «…Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них,- тоді й постити будуть вони.» (Мт.9:15)
    Ісус пророкував, що Його учні будуть постити, коли Його схоплять, несправедливо засудять,.. що прийде той час, коли Він повернеться до Отця і вже тілесно не буде присутній серед Своїх учнів. Тому маємо Церквою встановлені пости, і самі можемо постити в різних потребах, попередньо взявши благословіння у священика. Водночас Ісус не заперечував учням Івана, хоч іхнє судження стосовно практикування посту послідовниками Христа не відповідало дійсності. Адже Сам Ісус Христос молився і постив 40 днів перед виходом на Своє служіння. В Нагірній проповіді навчав про піст, молитву і милостиню, як найважливіші засоби Спасіння, але наголошував, що вони мають звершуватися в тайні, а не на показ. Пояснював Своїм учням, що деякі злі духи виганяються тільки молитвою і постом… Тобто, навіть будучи з учнями, Ісус не заперечував піст, як духовну практику, яка наближає до Бога, вивільняє силу духа, щоб могти робити Божі справи. Просто Ісус, як проповідував, так і жив,- тому людям могло здаватися, що Його учні не постять.
    Відразу після діалогу з учнями Івана Христителя Ісус Христос дає науку, яка, здавалося б, не має зв’язку з попередньою темою.
    Нова латка на старій одежі, нове вино в старих бурдюках… Думаю, що цими, зрозумілими для слухачів, прикладами Ісус хотів сказати, що Його Слово не вміщається в серці і розумі тих, хто ще не народився від Духа, хто ще залишається підзаконним, хто не має правдивої внутрішньої свободи, бо не ведений Духом Божим. Навіть побожним людям, як і тоді, так і тепер, потрібно стати новим творінням у Христі, народитися згори,- вповні зодягнутися в нову одежу, у Христа; стати новим бурдюком, посудиною на честь.
    — Боже, продовжуй трудитися над моїм серцем, очищай його, щоб завжди і в усьому я була ведена тільки Твоїм Святим Духом!
    Амінь.

  3. Дякую Господу Богу кожень день прожитийі за все що маю і прошу Духа Святого щоб просвічував керував в провадив нами і завжди бути з Богом

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *