19-та неділя після П’ятидесятниці. Любіть ворогів ваших (Лк 6:31–36)

Час прочитання: 4 хвилин

Lectio (читання)

«І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. 32. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. 33. І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга? Та й грішники те саме чинять. 34. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. 35. Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних. 36. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний

Коментар до тексту

Уривок  Лк 6:27–36 (для кращого розуміння, текст Євангелія цієї неділі – Лк 6:31–36 слід читати в трохи ширшому контексті)  є частиною Проповіді  Ісуса на рівнині, яка відображена в Євангелії від Луки  в 6:17–49 (вона є паралельна до Нагірної проповіді в Матея 5–7).

Сам уривок  має дуже цікаву структуру. Два перші та передостанній вірші, служать своєрідним смисловим обрамленням для навчання Ісуса, яке Лука представляє в цьому уривку. В Лк 6:27–28 читаємо: «А вам, що слухаєте, кажу: Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять, 28. благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають». Далі, в дуже структурований спосіб, Ісус роз’яснює сказане в цих двох віршах і знову в трохи зміненій формі повторює те, що було  висловлене на самому початку: «Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних» (Лк 6:35). Останній вірш служить підсумком цілого уривку: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний». 

Таким чином, слова Ісуса висловлені в цьому уривку, – є радикальним закликом до наслідування самого Бога в найбільш повній та можливій формі. Відколи Ісус став людиною, – одним із нас, – словами засвідченими в Євангеліях, Він закликає усіх переосмислити наші уявлення про людину, та як результат – своє ставлення до всіх без винятку людей загалом. Ісус  пригадує нам дуже прості, але водночас фундаментальні речі – ми покликані бути подібними до свого Отця.  

Meditatio (розважання)

«Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм». Ці слова Ісуса видаються не реалістичними, не практичними, а то й навіть фантастичними. Кожна людина відчуває, що їх майже неможливо реалізувати у щоденній практиці життя. Любити тих хто нас кривдить, завдає болю – є чимось дуже не природнім. І це правда – Ісус би цього не заперечив. Бог ставши людиною – не вдавав, що Він був людиною – Він таки справді був людиною й тому добре розуміє наше життя.

В чому ж тоді суть цього заклику? Щоб відважитися відповісти на такий виклик Ісуса, насамперед, слід вияснити, що в Новому Завіт означає дієслово «любити». Як правило ми сприймаємо любов як емоційний стан, почуття. Інколи пов’язуємо цей стан зі закоханістю. В Новому Завіті, однак, йдеться не про силування відчувати приязнь до когось, хто нам чинить кривду. Любити – в Біблійному сенсі означає – «робити добро іншій особі». Це єдиний акт, який веде до гармонії та життя, котре згідне з первісним Божим задумом для світу. Врешті, тільки добро може подолати будь-яке зло.

Христос закликає нас розірвати коло ненависті. Уникнути подвійного зранення. Що я маю на увазі? Коли нас кривдять – то завдають нам ран. Коли ми переходимо на таку ж логіку поведінки – тоді даємо себе втягнути у гру зі смертю. Будучи зранені – тратимо голову й тоді переступаємо через себе і шкодимо самі собі. Ненависть і гнів нас знищують – вони не ведуть до життя. Відповісти ненавистю на ненависть – це немовби потрапити у капкан, в якому ми приречені на смерть.

Бог не відповідає ненавистю на наші гріхи. Бог любить людину, але ненавидить гріх, який нас руйнує. Тому Біблія розповідає про Історію Спасіння – «місію Бога» спрямовану на порятунок людини. Ця історія – серія благих діянь Бога для нашого добра. Тому Ісус закликає нас проявляти мудрість – чинити добро усім і не піддаватися на спокуси вступити на дорогу смерті. Дорога гніву, не прощення, ненависті – це дороги в нікуди, алогічний акт, який не має перспективи.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість жити згідно Твоїх заповідей. Даруй мені усвідомлення, що виконання Твоїх слів – є справжньою дорогою до щастя…

Contemplatio (споглядання)

Багато людей щоденно працюють над пропозиціями, які можуть покращити наше життя. Застосування Євангелія до суспільного життя – не тільки вирішує наші проблеми, але й запобігає появі нових…

3 коментарі до “19-та неділя після П’ятидесятниці. Любіть ворогів ваших (Лк 6:31–36)”

  1. о. Петро Маковецький

    Дуже вдячний за Вашу працю – за створення цього ресурсу. Дуже допомогає, особливо з недільними проповідями))

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *