19-та неділя після П’ятдесятниці. Божа сила в людських немочах (2 Кор 11:31–12:9)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Бог і Отець Господа Ісуса – благословен вовіки! – знає, що я не говорю неправди. 32. У Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамащан, щоб мене схопити, 33. та мене спущено віконцем у коші з муру, і я втік з його рук. 12:1. Чи треба хвалитися? Воно й не личить, але я таки приступлю до видінь та до об’явлення Господа. 2. Я знаю чоловіка у Христі, що чотирнадцять років тому − чи то було в тілі, не знаю, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає − був він узятий аж до третього неба. 3. І знаю, що той чоловік − чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає − 4. був узятий у рай і чув слова несказанні, яких годі людині вимовити. 5. Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами. 6. А коли я захочу хвалитися, я не буду безумний, бо скажу правду, але я стримуюся, щоби про мене хтось не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує. 7. А щоб я не загордів надмірно висотою об’явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору. 8. Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився, 9. та Він сказав мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо Моя сила виявляється в безсиллі”. Отож я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала».

Коментар до тексту

Цей уривок належить до більшої частини послання(2 Кор 10–13), у якій Павло розповідає про те, що дає йому право називатися апостолом. Вірші 31–33 завершують 11-ту главу, де описано різні терпіння та приниження, які Павло досвідчив задля Євангелія (Ді 9:23–25). Перші 9 віршів 12-ї глави містять опис видінь та об’явлень, що він отримав. Противники Павла, які всіляко хотіли принизити авторитет апостола, притягали до себе людей демонстрацією екстатичних проявів різних духовних дарів. Тому Павло, спровокований їхньою поведінкою, розповідає про свій містичний досвід, який він пережив приблизно за два роки перед своєю першою місійною подорожжю, описаною в Ді 13–14, яка відбулася між 46–48 роками. Ця подія була настільки особливою в житті апостола, що йому навіть бракує слів її описати. З Діянь апостолів дізнаємося, що Ісус багато разів об’являвся Павлові впродовж його життя (Ді 18:9–10; 22:17–21; 23:11) – скріплював на дусі, потішав і навіть відкривав майбутнє. Та навіть про пережиті видіння та об’явлення апостол пише в третій особі, чим підкреслює, що у всьому цьому не було його особистої заслуги, але тільки ласка Ісуса Христа[1]. Стосовно «колючки в тілі, посланця сатани» (в. 7), то висувалися численні пояснення, але найправдоподібніше йдеться про опонентів Павла – таку думку висловив ще св. Йоан Золотоустий[2].

Meditatio (розважання)[3]

«Та Він сказав мені: “Досить тобі Моєї благодаті, бо Моя сила виявляється в безсиллі”. Отож я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала». Під благодаттю Павло має на увазі Божу силу, яка допомагала йому переносити випробування апостольського та місіонерського життя. Апостол досвідчував Боже прощення, а також покріплення тоді, коли переживав фізичну, душевну та духовну боротьбу.

Божа благодать уможливлювала участь Павла у Христових стражданнях заради Євангелія та Церкви і демонструвала Божу силу, незважаючи на його людську слабкість. На відміну від «супер-апостолів» – опонентів Павла, які хизувалися своєю самодостатністю (2 Кор 11:5), апостол Павло знав, що він виконує свою роботу тільки тому, що Бог вибрав його, і саме Він дає йому силу долати усі негаразди.

Слабкість Павла давала можливість проявлятися Божій силі, тому він міг хвалитися своїми немочами, хоча це й викликало насмішки його опонентів. Апостол часто згадував про цю парадоксальну природу його життя і служіння – коли він був безпомічним та вразливим, тоді Христос наснажував його для того, щоб він міг витримати усі випробування та сповнити своє покликання: «Тому я милуюся в немочах, у погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради, бо коли я немічний, тоді я міцний» (2 Кор 12:10).

Oratio (молитва)

«Ті колісницями, ці кіньми, а ми іменем Господа Бога нашого сильні» (Пс 20:8).

Contemplatio (споглядання)

Коли Господь покликав Авраама і дав йому великі обітниці, які мали значення для всіх людей на землі, той мав уже 75 років (Бут 12:1–4). Його бездітна перестаріла дружина Сара народила тоді, коли на це вже не було жодної надії (Бут 21:1–12). Коли Господь захотів вивести Ізраїль з єгипетського рабства, Він покликав 80-літнього Мойсея (за Втор 34:7, на час смерті Мойсей мав 120 років, 40 із яких він ішов з народом Ізраїлю до Обіцяної Землі). Коли Господь забажав звільнити Ізраїль від усіх його ворогів, Він послав пророка Самуїла помазати на царство молодого пастуха Давида (1 Сам 16). Така Історія спасіння Старого Завіту, так само вона продовжилася й у Новому Завіті, коли Господь покликав Собі на апостолів звичайних рибалок, а переслідувача Церкви Савла учинив Павлом, який найбільше з-поміж інших спричинився до поширення християнства. Як я сьогодні відкритий (-а) на Божу дію в моєму житті? Чи може Господь послужитися мною так само, як колись апостолом Павлом?


[1] Pismo Święte Starego i Nowego Testamentu. Najnowszy przekład z języków oryginalnych z komentarzem. Edycja Świętego Pawła 2009, S. 2527–2528.

[2] Детальніший аналіз цього питання див. W. C. Kaiser, P. H. Davids, F. F. Bruce, M. T. Brauch. Hard Sayings of the Bible. InterVarsity Press, Downers Grove Illinois 1996, P. 627–629.

[3] Розважання основане на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. 2 Cor 11:31–12:10.

5 коментарів до “19-та неділя після П’ятдесятниці. Божа сила в людських немочах (2 Кор 11:31–12:9)”

  1. Наталія

    Дякую ❤️,отче.Дай,Господи,нам без остраху,але з вірою,миром і радістю бути Твоїми апостолами.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.