19-й тиждень після П’ятидесятниці. Середа. Умови для нового життя у Бозі (Лк 5:33–39)

Час прочитання: 4 хвилин

Lectio (читання)

«А вони Йому сказали: “Учні Йоана постять часто й моляться, так само й учні фарисеїв, а Твої їдять та п’ють!”. 34. Ісус же до них промовив: “Чи ж можете примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними? 35. Прийдуть дні, коли візьмуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні”. 36. Він їм сказав також цю притчу: “Ніхто не відриває латки від нової одежини й не пришиває її до старої, а то порве й нову, і латка від нової не підійде до старої. 37. Ніхто також не вливає молодого вина до старих бурдюків, а то нове вино прорве бурдюки, й само вино розіллється, і бурдюки пропадуть. 38. Але треба вливати молоде вино до нових бурдюків. 39. І ніхто, що п’є старе вино, нового не захоче, бо каже: Старе ліпше”».

Коментар до тексту

У цьому читанні Ісус розповідає про Своє служіння та місію, які зовсім несумісні з мисленням фарисеїв. Ісус наводить три короткі метафори: час присутності Месії – немовби час присутності нареченого на весіллі, час для святкування; якщо вирізати латку з нового одягу, тоді є подвійна шкода, бо знищимо і нову одежину, і старій не зарадимо; нові бурдюки еластичніші, тому зможуть пристосуватися до ферментаційного процесу без розриву.

Вислів Ісуса «І ніхто, що п’є старе вино, нового не захоче, бо каже: Старе ліпше» є тільки в Луки. Цими словами Ісус, можливо, хотів сказати, що той, хто задоволений старим способом життя, завжди буде протидіяти чомусь новому, навіть коли йдеться про речі, які належать до Божого спасенного діяння.

Meditatio (розважання)

«Ніхто також не вливає молодого вина до старих бурдюків, а то нове вино прорве бурдюки, й само вино розіллється, і бурдюки пропадуть». Ці слова Ісуса слугують базовою інструкцією для кожної людини, яка хоче почати свої стосунки з Господом, вирушити з Ним у спільну мандрівку. Щоб Його слово було ефективне в нашому житті, ми маємо прийняти Його правила – інакше навіть живе та діяльне Слово не дасть свого ефекту.

Для того, щоб Євангеліє перемінило моє життя, я повинен чи повинна зробити свій внесок, тобто спромогтися на покаяння. На жаль, це слово дуже затерте у нашому словнику. Часто воно викликає асоціації, пов’язані з моралізуванням. Однак насправді страх перед покаянням надуманий, тому що це акт визволення, шлях до свободи та нового життя. Покаяння відлунює надією та оптимізмом.

Євреї означують покаяння словом «שׁוּב/ šûb» – дослівно «поворот». У Новому Завіті вжито грецький термін «μετάνοια/ metanoia» – дослівно «зміна думки», «зміна мислення». На означення радикальної зміни життя – навернення – автори Нового Завіту послуговуються словом «ἐπιστρέφω / epistrephō». Отже, у всіх випадках ідеться про відновлення стану людини відповідно до первісного Божого задуму.

Йоан Хреститель почав свою проповідь із заклику до покаяння: «Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство» (Мт 3:2). Також «Ісус прийшов у Галилею і проповідував там Божу Євангелію, кажучи: “Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію”» (Мк 1:15). Так само проповідь апостолів починалася із заклику до оновлення життя: «Покайтеся і наверніться, щоб ваші гріхи були стерті» (Дії 3:19).

Oratio (молитва)

Господи, даруй мені ласку бачити мої гріхи, щоб вони не були перешкодою для Твого діяння у моєму житті…

Contemplatio (споглядання)

Нове життя, яке Бог дарує людині через Христа для зростання, потребує нашої співпраці. Щодня від нас вимагається небагато – просто викинути той непотріб, який нас сковує та не дає змоги рухатися вперед. Решту зробить Господь…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.