17-та неділя після П’ятдесятниці. Храм Живого Бога (2 Кор 6:16–7:1)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Які взаємини між Храмом Божим та ідолами? Ми бо Храм Бога Живого, як сам Бог сказав був: Я поселюся в них і (посеред них) буду ходити. Буду їхнім Богом, вони ж будуть Моїм народом. 17. Тож вийдіть з-поміж них і відлучіться, – каже Господь. Нечистого не дотикайтесь, і Я вас прийму. 18. Я буду вам Отцем, ви ж будете Мені синами та дочками, – каже Господь Вседержитель. Маючи ж такі обітниці, о любі, очистьмо себе від усякої скверни тіла і духа, довершуючи наше освячення в Божому острасі».

Коментар до тексту[1]

Підбадьорюючи віруючих християнської спільноти в Коринті до примирення з Богом, Павло також заохочує їх відсторонитися від усього «нечистого» (в. 17), тобто того, що провадить до смерті та противне Богові, а це ідолопоклонство (в. 16) і фальшиві апостоли, які підважували його авторитет (2 Кор 11:1–15). Павло цитує декілька старозавітних уривків, у яких ідеться про те, що Бог усиновлює Своїх людей (вв. 16–18). Висловлені у них Божі обіцянки сповнилися у Його ділі примирення через Божого Сина Ісуса Христа (2 Кор 5:17–19). Саме це і є причиною, щоб віруючі в Коринті відмежувалися від усякого зла та були святими.

Meditatio (розважання)

«Ми бо Храм Бога Живого». Перш ніж пояснити значення цього вірша, треба краще зрозуміти, які ж старозавітні тексти та чому цитує Павло. У в. 16 («Я поселюся в них і (посеред них) буду ходити. Буду їхнім Богом, вони ж будуть Моїм народом») цитує т. зв. формулу Союзу, яку подибуємо в різних місцях СЗ (Вих 6:7; Лев 26:12; Єр 31:33; Єз 11:20). Ці тексти наголошують, що Бог завжди дотримується Союзу (Вих 6:8; Лев 26:9; Єр 31:31), звільняє та відновлює Своій народ (Вих 6:6; Лев 26:13; Єз 11:17). Усі Його обіцянки сповнилися в Новому Союзі, у якому через Ісуса Христа Він примирив із Собою усіх людей (2 Кор 5:18–20).

У першій половині в. 17 («Тож вийдіть з-поміж них і відлучіться, – каже Господь. Нечистого не дотикайтесь») апостол наводить рядки із пророка Ісаї 52:11 і таким способом закликає християн у Коринті відокремитися від шкідливого впливу невіруючих, позаяк ті опонують Павлові та ділять громаду. У другій половині в. 17 («Я вас прийму») апостол, імовірно, цитує Єз 20:34 (пор. Єз 20:41; Зах 3:20), де Бог обіцяє Ізраїлеві, який перебуває у вигнанні, знову зібрати його, розсіяного поміж народами, та відновити із ним Союз (Єз 20:37–38). Отже, Павло заохочує вірних у Коринті відокремитися від згубних впливів язичників та повністю примиритися з Богом.

У кінці в. 18 («Я буду вам Отцем») великий апостол язичників подає т. зв. формулу усиновлення, у якій Бог обіцяє бути Отцем нащадкові Давида (2 Сам 7:14), і поєднує її зі словами з Іс 43:16 («ви ж будете Мені синами та дочками»). Цим Павло хоче наголосити, що у Христі Бог усиновив та удочерив усіх віруючих (пор. Рим 8:14–15; Гал 3:26).

Отже, у світлі того, що Бог хоче жити в Союзі з людьми та прагне, аби ми, відокремившись від усього, що нас розтліває, були Його доньками і синами, легше пояснити вислів «ми є Храмом Живого Бога». Ці слова необхідно розуміти на рівнях індивідуальному та корпоративному, тобто спільноти. У 1 Кор 3:16, звертаючись до християнської спільноти в Коринті, Павло каже: «Хіба не знаєте, що ви – Храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?». Цими словами апостол вказує на те, що християни є місцем Божої присутності в Дусі у цьому місті, тобто уся спільнота, являючи новий спосіб життя посеред розділеного світу, є прикладом того, що стається, коли Бог живе зі Своїми людьми. Щоб це було можливим, зміни повинні починатися з індивідуального рівня: кожна особа спочатку сама має стати Храмом Живого Бога, а для цього необхідно радикально відмовитися від компромісів із язичництвом та усім, що спотворює навчання Христа.

Oratio (молитва)

«Господи, Ти був нам пристановищем по всі роди» (Пс 90:1).

Contemplatio (споглядання)

Особисте духовне життя має велике значення як на індивідуальному, так і на корпоративному рівнях. Якщо нами керує Святий Дух, тоді нам легше знайти спільну мову з іншими особами, яких Він також провадить. Тих, які відкриті на Бога, Святий Дух веде до єдності в одному тілі Церкви, Голова якої − сам Христос. Церква, яка складається з членів, якими керує Святий Дух, є відблиском Неба на землі, новою реальністю, майбутнім віком у віці теперішньому, тут кожна особа може знайти мир та пережити любов, яка виявляється у повсякчасній підтримці. Загалом Павло пригадує усім християнам наше покликання – без справжньої відповіді на цей виклик ми не зможемо бути тим, ким себе називаємо…


[1] Коментар до тексту та розважання основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. 2 Cor 6:14–7:1.

2 коментарі до “17-та неділя після П’ятдесятниці. Храм Живого Бога (2 Кор 6:16–7:1)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.