17-й тиждень після П’ятидесятниці. Четвер. Запитання до Ісуса (Мк 11:27–33)

Час прочитання: 4 хвилин

Lectio (читання)

«І прийшли знов у Єрусалим. І коли Він ходив у Храмі, підійшли до Нього первосвященники і книжники та старші 28. й кажуть до Нього: “Якою владою чиниш таке? Хто дав Тобі владу це робити?”. 29. Ісус же відказав їм: “Спитаю Я вас одну річ, дайте Мені відповідь, то і Я скажу вам, якою владою Я це чиню. 30. Йоанове хрещення було з неба чи від людей? Відповіжте Мені”. 31. Вони почали міркувати між собою й говорити: Якщо відповімо: З неба, − то скаже: Чому ж ви не повірили йому? 32. А скажемо: Від людей, − лячно народу, всі бо вважали Йоана, що він пророк. 33. І відповіли Ісусові: “Не знаємо”. Ісус же відказав їм: “То і Я вам не скажу, якою владою Я це роблю”».

Коментар до тексту

Після акції Ісуса у Храмі (Мк 11:15−17) «первосвященники і книжники та старші» захотіли дізнатися, хто уповноважив Ісуса на такі дії. Хоча Ісус не відповів прямо, Його слова вказали на джерело Його авторитету: це те саме джерело, яке легітимізує служіння та місію Йоана Хрестителя, – Бог Отець.

Meditatio (розважання)

«І відповіли Ісусові: “Не знаємо”. Ісус же відказав їм: “То і Я вам не скажу, якою владою Я це роблю”». Первосвященники, книжники та старші народу не ставили Ісусові щирих запитань. Незалежно від Його відповідей, вони хотіли залишитися при своїх переконаннях, інтересах та, найважливіше, зберегти свій статус. Фальш у стосунках із Богом не дає відповідей на важливі запитання. Натомість щирість із Ним відкриває перед людиною нові горизонти – нове розуміння Бога, ближнього, себе та світу навколо.

Prosper Grech, монах-августиніанець, патролог і бібліст водночас, у своїй книзі «Контури духовності Нового Завіту» дає дуже цікаве визначення духовності: «Духовність – це абсолютна відповідь віри християнина, що виявляється любов’ю, яку оживляє Святий Дух, на Боже самовиявлення у Христі»[1]. Іншими словами, міра та глибина нашої духовності – це рівень відповіді віри особи на Божий дар спасіння в Ісусі Христі. Тому чим більше ми з довірою відкриваємося на дар спасіння в Ісусі Христі, тим більше пізнаємо Бога та Його грандіозні задуми, нашу роль і місце в них.

Бог ніколи не перестає дивувати. Бо ж Він – Святий, єврейською дослівно означає «інакший, відокремлений, трансцендентно відмінний» (קָדוֹשׁ/ qādоš). Його Воплочення, Діяння та Навчання стали непосильним викликом для тих, які «все знали про Бога». Проте брак відкритості на тайну Божого Провидіння, життя за буквою, а не за духом провадять людину до духовної закостенілості та нездатності правильно відповідати на Божі ініціативи та Його присутність. Жити за буквою легше. Безпечніше, врешті-решт. Та буква іноді вбиває. Життя дає тільки Дух…

Oratio (молитва)

Небесний Отче, даруй мені благодать віри та здатність відкриватися на дар спасіння у Твоєму Сині Ісусі Христі…

Contemplatio (споглядання)

Кожен день − особливий дар, який можна, як талант, використати або ж змарнувати. Використати для того, щоб краще пізнати Живого та Великого Бога, який бажає іти зі мною дорогою мого життя, або ж замкнутися в наркотичному комфорті власного егоїзму і бути відірваним від справжньої динаміки та ритму життя…


[1] Prosper Grech. An Outline of New Testament Spirituality. William B. Eerdmans Publishing Company 2011, P. vii.

4 коментарі до “17-й тиждень після П’ятидесятниці. Четвер. Запитання до Ісуса (Мк 11:27–33)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.