17-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Божі домашні (Еф 2:19–3:7)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі, 20. побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос. 21. На Ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; 22. на Ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі. 3:1. Ось чому я, Павло, – в’язень Христа Ісуса за вас, поган. 2. Думаю, що ви чули про ту спасенну ухвалу Божої ласки, яку Він дав мені для вас, 3. тобто що Він дав об’явленням мені знати тайну, як то я описав вам коротко. 4. Коли ви це перечитаєте, зможете збагнути, яке я маю розуміння тієї Христової тайни. 5. Вона бо не була відкрита синам людським у минулих поколіннях, як то вона тепер відкрита через Духа святим апостолам Його і пророкам, 6. а саме: що погани мають доступ до такої самої спадщини і вони члени того самого тіла й мають участь у тій самій обітниці в Христі Ісусі через Євангелію. 7. Я став її слугою за даром благодаті, що нею Бог наділив мене чином Своєї сили».

Коментар до тексту

Декілька завершальних віршів Еф 2 є частиною ширшої розповіді Павла (2:11–22), у якій апостол пояснює, у чому полягає Боже примирення, – це єдине нове людство, спасенне у Христі, яке складається з євреїв та язичників. Спочатку Павло розповідає, що Христос зруйнував перегородки та бар’єри, які раніше розділяли людей (Еф 2:13–16), а потім висвітлює дію Святого Духа, Який об’єднує віруючих в одну родину та Божий храм (Еф 2:18–22). Далі на початку Еф 3 апостол описує свою роль у поширенні цієї Божої тайни, яку Бог об’явив йому та іншим апостолам останніми часами. Називаючи себе в’язнем Христа (Еф 3:1), Павло засвідчує, що він пише цього листа, перебуваючи в ув’язненні (правдоподібно, в Ефесі, звідки написав ще три інші листи – Кол, Флп, Флм). Бог особисто відкрив Павлові план спасіння язичників (Еф 3:1; пор. Ді 9:1–7; Гал 1:11–12), який він називає «тайною» (Еф 3:3) або «тайною Христа» (Еф 3:4), яку пояснює в Еф 3:6: через Страсті та Воскресіння Ісуса Христа Бог запросив язичників з’єднатися з Його народом (Ізраїлем), і так спасіння поширилося на цілий світ (Іс 49:6; Гал 3:8). Це вражаюче об’явлення − серцевина благовісті та місійного служіння Павла (пор. Рим 11:13–16)[1].

Meditatio (розважання)

«Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі». У віршах, які випереджують ці слова, Павло каже: «Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько, 18. бо через Нього одні й другі маємо доступ до Отця в однім Дусі» (Еф 2:17–18). Усі три вірші (Еф 2:17–19) разом відлунюють до важливих старозавітних текстів та реалій світу, у який Бог воплотився в Ісусі. Пророк Ісая звістував, що з приходом Месії Бог покладе край усякій ворожнечі та встановить еру добробуту: «Бо Хлоп’ятко нам народилося, Сина нам дано, влада на плечах у Нього, і дадуть Йому ім’я Чудесний Порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру» (Іс 9:5). Язичники були «далеко» від Бога, а євреї ніби «близько» (Еф 2:17). Через Ісуса тепер ті і ті мають «доступ до Отця в однім Дусі» (Еф 2:18).

У Вих 26 читаємо про інструкції, які Бог дав Мойсеєві щодо будівництва святині – намету Присутності, де Бог перебував посеред Свого народу, а люди приносили Йому жертви та поклоніння. Доступ до цієї святині мали тільки священники, які сповнювали там свої обов’язки, а звичайні ізраїльтяни – ні. Згодом, уже після того, як Ізраїль жив в Обіцяній Землі і Соломон збудував у Єрусалимі Храм на честь Господа, простір навколо Храму також був поділений на відповідні сектори, і там з’явилася чітка межа – камінна балюстрада з написами кількома мовами, які забороняли язичникам перебувати у тій частині, де молилися євреї. Ця фізична стіна вказувала також на ворожнечу, яка на різних рівнях існувала між язичниками та євреями.

Павло каже, що Ісус знищив цю ворожнечу і, примиривши одних і других Своєю Смертю й Воскресінням, об’єднав усіх у єдину велику Божу родину. Як завжди, Бог в Ісусі Христі взяв ініціативу на Себе: «Бо Він – наш мир, Він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, Своїм Тілом, 15. скасував закон заповідей у Своїх рішеннях на те, щоб із двох зробити в Собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, 16. і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому» (Еф 2:14–16). Тому тепер через Ісуса всі люди мають доступ до Отця – Він зруйнував наші гріхи, які віддаляли нас одних від одних та від Бога. Тепер ніхто не є чужинцем! Якщо ми з’єднані з Ісусом Христом, мовою Павла – перебуваємо «у Христі», тоді ми є Божими домашніми, Божими улюбленими доньками і синами, братами і сестрами Ісуса…

Oratio (молитва)

«А мені благо – близько Бога бути і покладати моє прибіжище в Господі Бозі, щоб розповісти про всі діла Його» (Пс 73:28).

Contemplatio (споглядання)

Бог в Ісусі Христі сходить до людини в найглибші закутки її існування. Людина ж в Ісусі Христі підіймається до найвищих Божих висот – до життя в одній великій Божій родині. Це саме та звістка, яку ми, християни, через взаємну любов, наснажене служіння та радісне проголошення Доброї Новини покликані благовістити та свідчити усім людям, а насамперед самотнім, зраненим, зневіреним, розчарованим та нікому не потрібним…


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Eph 2:11–3:7.

2 коментарі до “17-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Божі домашні (Еф 2:19–3:7)”

  1. Людмила

    Слава Ісусу Христу!
    Щиро дякую за пояснення Божого Слова!
    Вражає, що ця таємниця так довго, в поколіннях, була запечатана, закрита для людей. Ап. Павло – взірець ревного і вірного служіння Богу! Тому невипадково, що саме йому відкриттям об‘явилася ця велика тайна. Ісус Христос Своїм Тілом, розіп’ятим і воскреслим, поєднав євреїв і поган, вчинив нас одним Божим народом, однією святою родиною.
    Ми колись були язичниками, ходили за злою волею князя цього світу, були чужими для Бога. Але повіривши, охрестившись, стали Його домашніми, улюбленими синами і дочками. Прищепилися вірою до доброї оливки і стали спільниками товщу святого кореня. А «коли святий корінь, то і віття святе» (Рим.11:16).
    Написано, що через Святого Духа таємниця Христа була відкрита також Його святим апостолам і пророкам (Еф.3:5)
    Тому і ап. Петро говорить кожному з нас:
    «Але ви – вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого,
    колись «ненарод», а тепер народ Божий, колись «непомилувані», а тепер ви помилувані!» (1Петр.2:9,10)

    — Боже, дякуємо Тобі за це високе покликання і вибрання!
    Поблагослови жити Твоїм Словом, щоб звіщати світові чесноти Ісуса Христа, нашого Господа і Спасителя!
    Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.