16-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Закон Христа (Гал 6:2–10)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Носіте тягарі один одного, й тим робом виконаєте Закон Христа. 3. Коли хто думає, що він є щось, бувши нічим, обманює себе самого. 4. Кожний нехай добре перевіряє своє діло, і якщо він знайде, чим хвалитися перед самим собою, то вже ніяк не перед іншими: 5. кожний бо власний тягар понесе. 6. Нехай учень ділиться всяким добром з тим, хто його навчає слова. 7. Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна. Що хто посіє, те й жатиме. 8. Хто бо для свого тіла сіє, той з тіла пожне зотління, а хто сіє для Духа, той від Духа пожне життя вічне. 9. Робімо добро без утоми: своєчасно, як не ослабнемо, жатимемо. 10. Отож, поки маємо час, робімо добро всім, а зокрема рідним у вірі».

Коментар до тексту

Кожен лист апостола Павла містить вступну (згадані відправники й адресати, поздоровлення, подяка, благословення або запевнення про молитву) та завершальну (часто містяться прикінцеві повчання, особисті зауваження, поздоровлення, побажання благословення, а інколи й власноручний підпис) частини. Між вступом і завершенням розташована основна частина, яка складається з двох частин – доктринальної (догматичної) та паренетичної (моральної, заохочувальної, практичної). У першій частині Павло завжди говорить про те, що Бог зробив для нас в Ісусі Христі (вертикальний вимір), а в другій – як нам потрібно жити цим отриманим скарбом (горизонтальний вимір). Особливістю листа до галатійських церков є той факт, що Павло пише його у відповідь на певну кризу, спричинену тим, що зайшлі агітатори з Єрусалима поставили під сумнів (серед заснованих Павлом спільнот) апостольський авторитет Павла та істинність його навчання про вистачальність віри у Христа для оправдання перед Богом (ці лжевчителі вважали, що необхідно виконувати ще й приписи Закону Мойсея). Тому Павло відразу починає лист з оборони свого апостольського авторитету (Гал 1–2), а потім пояснює суть доктрини про оправдання вірою у Христа (яка, по суті, є наслідком вірності Христа Отцеві – Гал 3–4). І для того, щоб галатійські християни не сприймали віру лише як якийсь психологічний, розумовий чи вольовий акт, але насамперед як ввірення Христові усього свого життя, тобто як віру, чинну любов’ю (Гал 5:6), Павло аж дві глави (Гал 5–6) присвячує поясненню, що оправдана Христом людина Його благодаттю намагається жити новим життям – життям нового творіння (Гал 6:15).

Meditatio (розважання)

«Носіте тягарі один одного, й тим робом виконаєте Закон Христа». Для євреїв та юдействуючих опонентів Павла (тих, які навернулися до християнства з юдаїзму) Закон був найвищою цінністю. Найдовший псалом (119) СЗ присвячений похвалі Господньому Законові. Деякі раввини, які були сучасниками Ісуса, говорили, що якби Ізраїль хоч раз виконав увесь Закон, тоді прийшов би Месія. Проте Закон, вказуючи Божі дороги, заохочуючи до життя згідно з Божим задумом / порядком для світу, не давав людям сили для його виконання. Як казав Павло: «Ми ж знаємо, що все, що Закон говорить, тим, які під Законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом, 20. бо ніхто не оправдається перед ним ділами Закону: Законом бо гріх пізнається» (Рим 3:19–20).

Під Законом Христа Павло має на увазі Ісусову інтерпретацію Закону Мойсея, суттю якої є любов: «Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесности, але любов’ю служіть один одному. 14. Увесь бо Закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого”» (Гал 5:13–14). Заможному юнакові, який запитував, що треба робити, щоб осягнути життя вічне, Ісус відповів: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, 19. поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого» (Мт 19:18–19). На Тайній вечері Ісус сказав Своїм учням: «Нову заповідь даю вам: щоб ви любили один одного! Як Я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! 35. З того усі спізнають, що Мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Йо 13:34–35)[1].

Під тягарями (в. 2) маються на увазі труднощі, які гнітять людину економічно, фізично, емоційно чи соціально. Звідси, носити тягарі іншої особи означає взяти на себе частину цих труднощів через готовність допомогти та послужити, і таким чином виявити любов до ближнього, як до себе самого. Свобода від Закону Мойсея – це не ліцензія на гріх[2], а життя, сповнене благодаттю Христа та силою Святого Духа і спрямоване на служіння іншим людям. Ми стаємо кимось не тоді, коли себе такими уявляємо, але коли смиренно служимо іншим, тобто стати великим (в. 3) можна тільки у ставленні до інших – у любові до Бога, яка виявляється любов’ю до ближніх. Таке служіння – це і є діло Євангелія (в. 4), це особистий «тягар» (в. 5), частку якого повинні нести всі учні Ісуса для спільного добра, щоб уже тут жити вічним життям, яке перетворює Святий Дух (в. 8), а колись пожати плоди цієї спільної діяльності Духа та людини (в. 9; пор. Еф 2:10)[3].

Oratio (молитва)

«Господи, хто перебуватиме у Твоїм наметі? Хто житиме на Твоїй святій горі? 2. Той, хто невинний ходить і чинить справедливість, і правду говорить від серця; 3. той, хто не осуджує язиком, хто ближньому не коїть лиха, хто ганьби не кидає на сусіда, 4. хто нечесного за ніщо вважає, а тих, що Господа бояться, поважає; 5. хто присягає навіть собі на шкоду, та не зміняє; хто гроші свої не дає на лихву і на безвинного підкупу не приймає. Хто отак чинить, не захитається повіки» (Пс 15).

Contemplatio (споглядання)

Закон Христа – це Божий спосіб привести світ до задуманого первісного порядку з допомогою тих, які створені на Його образ і подобу. Людина, як Божий образ і подоба, покликана віддзеркалювати мудре та справедливе правління Бога у світі. Це відбувається через любов – служіння нашим ближнім, адже у такий спосіб одні отримують те, чого потребують, а інші реалізують себе як люди. Якщо християни не сповнюють Закону Христа, тоді світ не стає кращим, а невіруючі люди, розчаровані нашими гарними теоріями без конкретних діл, починають шукати своїх рецептів щастя для всіх людей, і це триває безконечно, і триватиме доти, поки ми – ті, які називаємо себе учнями Ісуса Христа – християнами, не візьмемося за діло. Без нас цього не зробить ніхто. Добра Новина полягає в тому, що Господь в Ісусі Христі уже виконав найважливіше і хоче допомогти зробити нашу частину роботи…


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Ga 6:2.

[2] R. H. Gundry. Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Hendrickson Publishers 2010, P. 753.

[3] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Ga 6:3–9.

1 коментар до “16-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Закон Христа (Гал 6:2–10)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.