15-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Наслідувати віру Авраама (Гал 2:21–3:7)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Я не відкидаю Божої благодаті: бо коли Законом оправдання, то тоді Христос умер даремно. 3:1. О нерозумні галати! Хто вас зачарував, вас, перед очима в яких був зображений Ісус Христос Розп’ятий? 2. Одне лиш хочу від вас знати: Чи ви прийняли Духа завдяки ділам Закону, а чи тому, що повірили проповіді? 3. Невже бо ви такі безглузді? Почавши духом, завершуєте тепер тілом? 4. Невже стільки ви натерпілися марно? Коли б лиш марно! 5. Чи ж Той, хто подає вам Духа і творить чудеса між вами, чи ж Він робить це завдяки ділам Закону, а чи тому, що ви повірили проповіді? 6. Як Авраам “увірував у Бога, і це було зараховано йому за оправдання”, 7. тож зрозумійте, що тільки віруючі – правдиві сини Авраама».

Коментар до тексту[1]

Велика любов Павла до галатів змушує його аж двічі в цьому тексті називати їх нерозумними (вв. 1, 3). Саме ця любов спричиняє йому великі страждання, позаяк галати забули, що тільки Ісус, а не Закон Мойсея дарує спасіння. Павло пригадує їм, що вони прийняли оправдання (тобто не були засуджені за свої гріхи, але прощені та оправдані Богом тоді, коли відкрилися з вірою на дар спасіння в Його Сині) без жодної згадки про Закон Мойсея – після його проповіді Святий Дух зійшов на них задовго до того, як з Єрусалима прибули проповідники, аби баламутити їхню віру та підривати авторитет Павла, який нібито щось їм не договорив (саме тому в Гал 1−2 Павло захищає свій апостольський авторитет, а в Гал 3−4 пояснює, що людина може спастися тільки завдяки вірі в Ісуса Христа, а не власним зусиллям, спрямованим на виконання різних приписів Закону Мойсея). Приклад Авраама, якому віра також була зарахована за оправдання задовго до того, як на Синаї був дарований Закон його нащадкам (Вих 20), вказує на те, що тільки ті, які наслідують віру Авраама, є його справжніми потомками та правильно будують стосунки з Богом і приймають Його дари.

Meditatio (розважання)[2]

«Як Авраам “увірував у Бога, і це було зараховано йому за оправдання”, 7. тож зрозумійте, що тільки віруючі – правдиві сини Авраама». Павла хвилювало одне дуже важливе питання, яке християни мали б ставити собі й сьогодні: ким вони себе вважають? Чи вони сприймали себе частиною народу Христа, людьми, які уже належали до нової ери, що почалася зі Смерті й Воскресіння Ісуса? Чи ж вони намагалися будь-якою ціною залишитися частиною тілесної, фізичної родини Ізраїлю, приєднавшись до нього через обрізання, – частиною народу, який визначався критеріями національності? Старання про фізичну приналежність до Ізраїлю вказувало б на те, що вони не хочуть жити як особи, яких веде Дух і які живуть вірою.

Для Павла Дух – особистий Дух Бога, Який діє з особливою силою тоді, коли проголошується Добра Новина про Ісуса. Галати отримали дар віри завдяки діянню Духа саме в той момент, коли Павло благовістував їм Ісуса (пор. 1 Сол 1:5). Розповідаючи про Слово Боже, яке проповідується, Павло часто говорить про нього як про силу, яка діє сама собою (1 Сол 2:3). Отже, Євангеліє для Павла є реальністю, яка несе в собі силу (Рим 1:16). Так само тільки завдяки Божому Духові людина може визнати головний постулат християнської віри, що «Ісус є Господь» (1 Кор 12:3). Павло хоче, щоби галати тоді, а ми сьогодні усвідомлювали, що коли звіщається Євангеліє, тоді Божий Дух діє в серцях людей і приводить їх до віри.

Тому логіка Павла проста: він чітко протиставляє Духа і віру з одного боку та плоть і Закон − з іншого. Апостол, по суті, заявляє: якщо ви вірите в Євангеліє, тоді ви вже є дітьми Авраама з усякого погляду, тобто не потрібно обрізання і т. д. Авраам повірив Богові, і це було зараховано йому за праведність (Бут 15:6) – Бог визнав правильною його життєву поставу щодо Нього. Фактично віра Авраама була ознакою того, що він перебуває в Союзі з Богом. Якщо ми віримо в Євангеліє, тобто приймаємо Божий план та дар спасіння, який став можливий через Страсті та Воскресіння Його Сина Ісуса Христа, то ми усі є справжніми дітьми Авраама, дітьми за Духом, а не за плоттю (просто фізичні нащадки, які мають знак обрізання).

Oratio (молитва)

«Бо милість Твоя велика надо мною, і Ти вирятував мою душу з найглибшого Шеолу» (Пс 86:13).

Contemplatio (споглядання)

Цей уривок послання Павла до церков Галатії ставить перед нами запитання: «Якою є наша християнська свідомість?». Багато християн думає, що, творячи добрі справи, ми виборюємо собі право на спасіння. Та якщо тільки виконанням добрих справ можна було би спастися, тоді для чого прийшов Ісус? За чиї гріхи Він помер на хресті? Якщо ми розуміємо, що за наші, то розуміємо також, що крім добрих справ ми таки робимо і щось недобре. Апостол Павло каже: «Усі бо згрішили й позбавлені слави Божої, 24. і оправдуються даром Його ласкою, що через відкуплення в Ісусі Христі» (Рим 3:23–24). Апостол Йоан навчає подібно: «Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає» (1 Йо 1:8). Проте «Бог же показує Свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим 5:8). Ця новина повинна приносити нам радість і мир! І силою Божої благодаті ми відповідаємо на цю Божу любов і дар спасіння таким життям, яким керує Дух, а не плоть…


[1] Коментар до тексту оснований на The Navarre Bible. Saint Paul’s Letters to the Romans and Galatians. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 153.

[2] Розважання основане на T. Wright. Paul for Everyone. Galatians and Thessalonians London SPCK, Westminster John Knox Press 2004, P. 28−31.

5 коментарів до “15-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Наслідувати віру Авраама (Гал 2:21–3:7)”

  1. Господи, навчи нас бути вірними Тобі, як Авраам, щоб наша віра була нам за оправдання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.