15-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Утихомирення бурі (Мк 6:45−53)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«І відразу ж спонукав Cвоїх учнів сідати в човен і плисти поперед Нього на той бік до Витсаїди, поки Він відпустить народ. 46. Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись. 47. Як настав вечір, човен був посеред моря, а Він сам один на землі. 48. Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились − вітер-бо їм був противний, то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, хотів обминути їх. 49. Вони ж, побачивши, як Він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали. 50. Усі-бо уздріли Його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: “Будьте ж мужні: це Я, не бійтесь!” 51. І ввійшов до них у човен − і вщух вітер. І вони в собі вельми здумілись, понад міру, 52. бо не розуміли чуда з хлібами – серце їхнє було нечуйне. 53. І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили».

Коментар до тексту

Цей текст разом із попередньою розповіддю про помноження хлібів (Мр 6:30–44) відлунює до подій із книги Виходу. Марко хоче показати, що в Ісусі відбувається Новий Вихід та Нова Пасха. Бог Виходу діє тут і тепер. Наблизившись до знесилених учнів, Ісус каже: «Це Я» (у грецькому тексті Євангелія «ἐγώ εἰμι / ego eimi»). Такими ж словами Бог об’явився Мойсеєві в Неопалимій Купині, про що йдеться у книзі Виходу (3:14). Євангелист запрошує своїх читачів, які вже тоді терпіли перші переслідування, не просто не боятися, але довірити своє життя Тому, Хто Є, і Якому підвладна вся природа.

Meditatio (розважання)

«І ввійшов до них у човен – і вщух вітер». Про це чудо розповідають також Матей (14:22–33) та Йоан (6:16–21). Вітер був супротивний, і учні не могли з ним упоратися, позаяк природні стихії зазвичай сильніші від людини. Проте саме тоді, коли учні вже були виснажені, адже це було між 3 та 6 годиною ранку (четверта сторожа), Ісус приходить до них по воді. Марко показує абсолютну владу Ісуса над природними стихіями. У Євангеліях читаємо про інші чудеса Ісуса на Галилейському морі: Він утихомирює шторм (Мт 8:23–27; Мр 4:35–41; Лк 8:22–25) та двічі спричиняє чудесну ловитву риби (Лк 5:4–11; Йо 21:1–14). Уся природа слухає Свого Творця. Марко й нас запрошує підпорядкувати своє життя Христові – від цього ми тільки виграємо.

Про владу Бога над природою часто читаємо у книзі Псалмів: «І загримів Господь на небі, Всевишній подав Свій голос. 15. Він пустив стріли Свої і їх розсипав, блискавок силу, і розігнав їх. 16. І показалося дно моря. Відкрилися основи всесвіту на Твоє, Господи, грізне слово, на дужий подув Твого гніву. 17. Він простер руку з високости, узяв мене, витяг мене з вод глибоких. 18. І визволив мене від мого ворога сильного, від ненависників моїх, дужчих від мене. 19. Вони на мене насідали під час мого нещастя, але Господь був підпорою моєю» (Пс 18:14– 19); «Ти, що приборкуєш ревіння моря, рев його бурунів і народів галас. 9. Перед Твоїми чудесами ті, що живуть на землі краях, наповнюються страхом; сповняєш радістю країни Сходу й Заходу» (Пс 65:8–9).

Часто човном нашого життя дуже кидає. Причини можуть бути різні: ми самі запливаємо у шторми різних ситуацій, інші люди спричиняють ці шторми, а часом взагалі годі розібратися, чому в житті трапляється буря. На всі наші запитання важко знайти відповіді, як і важко самим вибратися із цих штормів. Проте євангелист Марко навчає: якщо Ісус буде з нами в човні, то нам нічого не зашкодить, а найбільша та найзагрозливіша буря просто вщухне. Ісус є Господом миру та гармонії, і будь-яка турбулентність зникає, коли ми близько до Христа. У безвиході раптом настає тиша й умиротворення, коли в цю ситуацію входить Христос.

Oratio (молитва)

«Господь – мій Пастир: нічого мені не бракуватиме. 2. На буйних пасовиськах Він дає мені лежати, веде мене на тихі води. 3. Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імени ради Свого. 4. Навіть коли б ходив я долиною темряви, я не боюся лиха, бо Ти зо мною. Жезло Твоє й палиця Твоя – вони дають мені підтримку» (Пс 23:1–5).

Contemplatio (споглядання)

Історія людства наповнена численними катаклізмами й бурями, які інколи спричиняють жахливі жертви. Безсумнівною причиною цього є гріх. Проте дуже багато людей на зважає на цю реальність і пробує розв’язати складні життєві ситуації самотужки, покладаючись лише на власні сили. Дехто навіть каже, що вдаватися до Божої помочі − це вияв незрілості й безвідповідальності. Проте немає нічого поганого в тому, що ми визнаємо свою обмеженість та усвідомлюємо, що не все в цьому житті можемо зробити самі. Окрім того, коли діти звертаються до батьків, ті зазвичай радо спішать їм на допомогу. Ми маємо Бога, Який є нашим Отцем. Його Єдинородний Син є нашим Братом і Другом. Ми не мусимо виснажувати себе до останнього і знемагати від буревіїв життя. Варто просто запросити в наш човен Ісуса…