Lectio (читання)
«Ви бо шукаєте доказу, що у мені говорить Христос, Який супроти вас не безсильний, а сильний між вами. 4. Його ж розп’ято з-за немочі, але Він живе з Божої сили. Та й ми, хоч і немічні в Ньому, однак будемо з Ним жити з Божої сили супроти вас. 5. Досліджуйте самих себе, чи ви у вірі, випробовуйте самих себе. Хіба не знаєте самі по собі, що Ісус Христос у вас перебуває? Хіба ви не випробувані! 6. Та сподіваюся, ви спізнаєте, що ми не є невипробувані. 7. Ми молимося до Бога, щоб ви ніякого зла не чинили, не щоб ми з’явились випробувані, але щоб ви добро чинили, навіть якби ми самі з’явилися невипробувані. 8. Бо ми не можемо нічого проти правди, а лиш за правду. 9. Ми бо радуємося, коли ми немічні, ви ж – міцні. Власне, про це ми й молимося – про вашу досконалість. 10. Тому й пишу вам це, не бувши поміж вами, щоб коли прийду, не вживати строгости силою влади, яку дав мені Господь на те, щоби будувати, а не руйнувати. 11. А втім, брати, радійте, прагніть до досконалости, підбадьорюйтеся, будьте однієї думки, живіть мирно, і Бог любови та миру буде з вами. 12. Вітайте один одного святим цілунком. Усі святі вас вітають. 13. Благодать Господа Ісуса Христа й любов Бога і причастя Святого Духа з усіма вами!».
Коментар до тексту
У завершальному уривку послання Павло заохочує коринтян досліджувати себе, чи вони справді мають зв’язок із Христом (2 Кор 13:5). Апостол перестерігає, що, прийшовши до них, він не шкодуватиме відвертих грішників, які не хочуть змінювати свого життя (2 Кор 13:2), але все ж має надію, що вони покаються і підкоряться Богові, тому в часі відвідин громади йому не доведеться діяти суворо та застосовувати свою апостольську владу (2 Кор 13:10). В останніх віршах послання Павло висловлює палке бажання, щоби християни у Коринті перебували в мирі та єдності, а також заохочує їх шукати досконалості та взаємно підтримувати одні одних[1]. Заключне благословення (2 Кор 13:13) є одним із найбільш розлогих у Павла та містить тринітарну форму (згадку про Пресвяту Трійцю) – цей чудовий текст став частиною анафори в Літургії Йоана Золотоустого.
Meditatio (розважання)[2]
«Досліджуйте самих себе, чи ви у вірі, випробовуйте самих себе. Хіба не знаєте самі по собі, що Ісус Христос у вас перебуває? Хіба ви не випробувані!». Християни у Коринті запитували Павла, чи справді Христос перебуває в ньому і промовляє через нього (2 Кор 13:3). Павло каже, що готовий надати їм докази при зустрічі з ними, та зараз пропонує помінятися місцями і закликає їх пройти тест та перевірити себе, чи пульсує у них життя Христа і чи їхнє життя має хоч якийсь зв’язок із Христом Померлим і Воскреслим? Для Павла це осердя того, що означає бути християнином. Сам великий апостол міг відповісти на це питання більше ніж ствердно: «Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й видав себе за мене» (Гал 2:20). Тому Павло пригадує християнській спільноті в Римі: «Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить. 10. А як Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність» (Рим 8:9‒10).
Це питання ключове для кожної особи, яка вважає себе учнем Ісуса сьогодні. Чи, дивлячись у дзеркало, хтось може упевнено сказати, що в ньому чи в ній дійсно живе та діє Цар Христос, чи там видно хіба сумне обличчя того чи тієї, які колись пізнали Господа, а тепер затратили цей досвід? Чи справді ми відчуваємо присутність Христа у нашому житті, у Його відповідях на наші молитви, врешті, уміємо розпізнати Його кроки в житті інших людей – наших братів і сестер? Павло, який дуже глибоко пізнав Божу любов, каже, що він з такою силою бажає їм добре пройти цей тест, що для нього краще самому не пройти його, лише щоб вони пройшли, аніж пройти самому, а вони не пройдуть – саме таке значення цього складного 7-го вірша уривку. Той, хто пізнав Христа, готовий пожертвувати собою для інших, щоб тільки вони Його пізнали (пор. Рим 9:3‒5).
Павло пише цього листа для того, щоб християни у Коринті досягнули духовної зрілості – досконалості (в. 9). Грецький іменник κατάρτισις / katartisis, який тут уживає Павло на означення досконалості, дослівно можна перекласти «повна гармонія» – апостол бажає їм жити довершеним духовним життям у повній згоді із собою та ближніми, а це можливо лише тоді, коли у них житиме Христос, коли вони матимуть зв’язок із Христом Померлим і Воскреслим.
Oratio (молитва)
«Бо в Тебе – джерело життя, у Твоїм світлі побачимо світло» (Пс 36:10).
Contemplatio (споглядання)
Остаточна мета послання Павла – духовна зрілість коринтян. У в. 10 Павло цитує пророка Єремію: «Я спогляну на них ласкавим оком і поверну їх у цю країну; відбудую їх і не буду руйнувати більше, насаджу їх і не викорінюватиму більше» (Єр 24:6) – цими словами Бог через Єремію хотів сказати своєму народові, що Він поверне їх у рідну землю, буде підтримувати і не дасть ослабнути, буде їх відбудовувати, а не руйнувати, а потім укладе з ними Новий Завіт (Єр 31:28). Павло, відчуваючи свій духовний авторитет і місію, яку доручив йому Христос, був переконаний, що Бог дав йому усе необхідне, щоби здійснювати Новий Завіт на практиці – виводити Божий народ з полону гріха і смерті та працювати з ними до того часу, поки вони не досягнуть зрілості, не стануть досконалим Божим народом, який перебуває у єдності з Христом. Ця вражаюча свідомість відповідальності Павла, як і його ревність у служінні усім церквам, розсіяним по всьому Середземномор’ї, – чудовий тест для сучасних провідників Церкви, аби перевірити свій духовний пульс…
[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. 2 Cor 13:1–13.
[2] Деякі думки у розважанні основані на T. Wright. Paul for Everyone. 2 Corinthians London SPCK 2004, P. 142‒145.
Дякую Вам за Вашу працю! ?
Дуже дякую!!!
Дякую, отче!
Дякую