14-а неділя після П’ятдесятниці. Запрошені до Царства (Мт 22:1–14)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах: 2. “Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля. 3. Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти. 4. Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобуусе готове, ідіть на весілля. 5. Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства; 6. інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали. 7. Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило. 8. Тоді він мовив своїм слугам: Обід готовий, але запрошені були негідні. 9. Підіть, отже, на роздоріжжя, і кого лише здибаєте, кличте на весілля. 10. Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали, – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна. 11. Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж, 12. і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав. 13. Тоді цар промовив до слуг: Звяжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів. 14. Багатобо покликаних, але вибраних мало”».

Коментар до тексту

Цієї неділі Царство Боже представлене як бенкет – відомий у юдаїзмі образ радощів та тріумфу в кінці часів. Апостол Павло уточнює, про що насправді йдеться: «Бо Царство Божене їжа й не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі» (Рим 14:17). Праведність – це правильні стосунки з Богом і ближніми, а мир і радість у Святому Дусі –наслідок цієї праведности. Крейг Бломберг, аналізуючи цю притчу, підкреслює такі основні теми:

  •           Бог кличе до Свого Царства багато різних людей;
  •           відверта відмова прийняти Боже запрошення спричинює вічне відкинення / покарання;
  •          нездатність людини, яку Бог покликав, належно приготуватися, виявляється таким же гріхом і спричинює покарання.

Контекст притчі вказує, що першу групу становлять вороже налаштовані до Ісуса юдеї, а другу – майбутні учні, нездатні «сплатити ціну учнівства». Отже, маємо певну тріаду: цар, який запрошує всіх; гості, які відмовилися прийти; чоловік без весільної одежі. Якщо добре проаналізувати причини тих, хто зігнорував запрошення царя й виявив не тільки брак пошани, але й відмову визнавати його суверенітет, то виявиться, що вони сміхотворні. Ситуація з чоловіком, якого начебто забрали з вулиці, також не настільки драматична, як видається на перший погляд. По-перше, наполегливість прийти на бенкет сприймалася на Сході як люб’язність та ласкавість господаря; по-друге, ніде не вказано, що гість був бідний і не мав часу вдягнутися як належить; по-третє, на Сході існував звичай (притаманний також іншим епохам стародавнього світу), що цар сам роздавав гостям святкову одежу, отже, чоловік без святкової одежі свідомо знехтував царським даром.

Meditatio (розважання)

«Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля». За допомогою притчі про весільний бенкет Ісус розповідає про природу сотвореного Богом всесвіту та про особливе місце і призначення людини в ньому. Згідно зі свідченнями, зафіксованими в синоптичних Євангеліях, в основі Божого погляду на світ покладена ідея Царства Небесного (так завжди висловлюється Матей, позаяк його адресатами були християни, що походили з юдейського середовища, у якому за традицією, що базувалася на другій заповіді Декалогу, Боже ім’я не вживалося, а замінювалося іншим словом; Марко та Лука говорять про Царство Боже).

У цьому уривку Матей порушує нелегке для наших вух і серця питання: наскільки зріле та серйозне наше ставлення до того, що Бог зробив і далі робить для нашого спасіння? Само собою зрозуміло, що нам приємніше сприймати розповіді про те, що Бог утре кожну сльозу (Од 21:4), ніж попередження про суд, плач і скрегіт зубів. Проте притча Ісуса, яку Він розповідає в останні дні Свого служіння, після акції у Храмі (Мт 21:12–17) та притчі про злочинних виноградарів (Мт 21:33–46), указує на те, що існує й інша реальність, зумовлена рішеннями та поставою людей.

Том Райт відзначає, що «є різниця між цим щирим запрошенням та нашим сьогоднішнім бажанням почути, що Бог любить всіх нас незалежно від наших учинків. Коли каліки та сліпі прийшли до Ісуса, Він не сказав їм: “Ви гарні такі, як є”, але зцілив їх. Коли до Нього прийшли блудниці й митарі, Його любов не дозволила їм далі перебувати в темряві – і ці люди, і все їхнє життя змінилися на краще. У глибині душі ніхто насправді не вважає, що Бог хоче залишити нас такими, як ми є. Бог любить навіть серійних вбивць та розбещувачів малолітніх, Він любить безжалісних та зарозумілих бізнесменів, Бог любить владних матерів, які калічать життя своїх дітей, але сутність Божої любови полягає в тому, що Він прагне кардинальної переміни всіх цих зловмисників, ненавидячи їхні вчинки. Проте як благий Бог Він не може допустити таких людей до участи у святкуванні на честь Свого Сина, якщо вони не бажають змінюватися… У цій притчі Ісус послуговується символами: весільний одяг – це любов, справедливість, милість і святість Царства Божого. Якщо ви відмовляєтеся від такого вбрання, значить, вам не місце на бенкеті».

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість відповідати на Твої запрошення, щоб бути спадкоємцем (спадкоємицею) Твого Царства…

Contemplatio (споглядання)

Яке моє ставлення до всього того, що Бог благодаттю Святого Духа дарує мені у Своєму Єдинородному Сині? Чи я ціную весільний одяг, подарований мені у Хрещенні? Як відповідаю на запрошення до Євхаристійного столу? Як це допомагає мені змінюватися, тобто ставати сином чи дочкою Царства й утверджувати його в сьогоднішньому світі?

1 коментар до “14-а неділя після П’ятдесятниці. Запрошені до Царства (Мт 22:1–14)”

  1. ” нездатність людини, яку Бог покликав, належно приготуватися, виявляється таким же гріхом і спричинює покарання.”
    Дуже дякую вам отче ❤️🙏

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.