11-й тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок. Правильне духовне життя (Мт 23:13−22)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте увійти тим, які бажали б увійти. 14−15. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоби придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, то робите його гідним пекла, подвійно від вас гіршим. 16. Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: Хто клянеться Храмом, то це нічого, а хто клянеться золотом Храму, той винуватий. 17. Нерозумні й сліпі! Що більше – золото чи Храм, який освячує те золото? 18. І хто клянеться жертовником, то це нічого, хто ж клянеться тим даром, що на ньому, той винуватий. 19. Сліпі! Що більше? Дар чи жертовник, який освячує той дар? 20. Хто клянеться жертовником, той клянеться ним і всім тим, що на ньому. 21. І хто клянеться Храмом, той клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому. 22. І хто клянеться небом, той клянеться Божим престолом і Тим, Хто сидить на ньому».

Коментар до тексту

Євангеліє дня − це частина довшого звернення Ісуса до народу та учнів (займає цілу 23-тю главу), в якому Він висловлює Своє стурбованість поведінкою духовних проводирів (книжників і фарисеїв), які впливали на людей неправильним прикладом та розумінням духовного життя. Ісус попереджає Своїх слухачів, а серед них і учнів, щоб остерігалися іти шляхами таких вождів, а далі прямо засуджує їх найсуворішими словами, докоряючи їм так само, як це в давнину робили пророки (пор. Іс 5:8−23), висловлюючи страшні попередження на зразок проклять, що накладалися в разі порушення Союзу[1]. Промову Христа в Мт 23 можна поділити на три частини: у вв. 1−12 Ісус вказує на головні недоліки та шкідливі практики книжників та фарисеїв; у вв. 13−36 Господь звертається до провідників сімома гострими пророчими висловами «горе», які є протилежністю Блаженств, про які Він говорив на початку Нагірної проповіді в Мт 5: ніхто не зможе увійти в Царство Небесне й уникнути осуду, поки не змінить свого ставлення та поведінки; у кінці, у вв. 37−39, Ісус плаче над Єрусалимом через зло та оману, в яку ввели людей засліплені, горді та затверділі серцем книжники та фарисеї[2].

Meditatio (розважання)

«Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте увійти тим, які бажали б увійти». «Звичайні люди могли почути текст Писань лише в синагогах, де домінували книжники та фарисеї. «Тяжкі, не під силу тягарі» (Мт 23:4), які вони клали людям на плечі, – це ніщо інше, як їхнє тлумачення Закону та нав’язування його людям. Ісус навчав зовсім іншого ставлення до Закону, ярмо якого було приємним, а тягар – легким (Мт 11:30)»[3]. Вигук Ісуса «οὐαί / ouai / горе» виявляв Його крайнє незадоволення та болісний заклик до поправи. Насправді Ісусове «горе» було судом минулої поведінки духовних провідників та погрозою кари, якщо вони не покаються і не змінять своїх доріг. Кожен із трьох наступних докорів у читанні дня вказує на спотворене розуміння Божого Закону.

«Перший докір (в. 13) засуджує вчення та практики книжників і фарисеїв, які фактично унеможливлюють щирі стосунки з Господом їхніх послідовників, позаяк вчать їх бути залежними від власних скрупульозних дій замість того, щоб покладатися на Божу благодать.

Другий докір (вв. 14−15) стосується їхньої практики подорожей до інших спільнот по всій діаспорі, щоб заохотити народ дотримуватися традицій. Вони шукали в цих спільнотах язичників-прозелітів, «які мали страх Божий», аби зробити з них новонавернених з їхнім розумінням Закону, розвинути в них фанатизм щодо Закону і так закрити їм шлях до Царства.

У третьому докорі (вв. 16−22) їх названо сліпими проводирями (пор. також Мт 23:24 та 15:14), нерозумними й сліпими (вв. 17, 19; пор. також Мт 23:26 та 5:22). Вони хочуть вести за собою інших, а натомість самі потребують проводиря. Тут Ісус розширює тему, на якій зупинявся раніше (Мт 5:33−37), про практику легалістичного розрізнення клятв. У Царстві немає місця для такої нісенітниці, тому що врешті-решт будь-яка клятва стосується імені Бога як єдиного, до Кого ця клятва звернена. У Царстві Божому такі клятви не потрібні (Мт 5:37)»[4].

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість та силу жити євангельським життям, яким керує Святий Дух…

Contemplatio (споглядання)

Навчання Ісуса не завжди легке для розуміння чи виконання, але воно завжди звільняє та дарує нове життя. Життя згідно з Євангелієм − це життя у всій його повноті, адже тоді найкраще реалізуються гідність і свобода людини. Сьогодні завдання духовних провідників та активних християн полягає в тому, щоби свідчити саме таке справжнє життя – надихаюче, змістовне та сповнене автентичної радості…


[1] А. Леске. Євангеліє від Матея (Міжнародний Біблійний Коментар. Т. 4: Євангелія та Діяння апостолів). Пер. з англ. Львів, Свічадо 2019, С. 121−122.

[2] The Navarre Bible. Saint Matthew’s Gospel. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 150.

[3] А. Леске. Євангеліє від Матея (Міжнародний Біблійний Коментар. Т. 4: Євангелія та Діяння апостолів). Пер. з англ. Львів, Свічадо 2019, С. 122.

[4] Там само. – С. 123.

4 коментарі до “11-й тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок. Правильне духовне життя (Мт 23:13−22)”

  1. Щиро вдячна. Ваші лекції, заняття якось впорядковують почуття та думки. Необхідно мені відчути час, коли найкраще опрацьовувати. продумувати почуте. Цього ще не знаю. Очевидно, виробити певну систему.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.