10-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Знати Писання (Мт 22:23−33)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Того ж самого дня приступили до Нього садукеї, що кажуть, ніби нема воскресіння, і спитали Його: 24. Учителю, – кажуть, – Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого. 25. Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму. 26. Так само і другий, і третій, аж до сьомого. 27. Нарешті після всіх померла й жінка. 28. Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Усі бо її мали”. 29. Ісус у відповідь сказав їм: Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили. 30. У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є, як ангели на небі. 31. А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали Слова Божого, яке вам каже: 32. Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог не мертвих, але живих!”. 33. І чувши це, народ дивувався Його навчанню».

Коментар до тексту

«Садукеї визнавали лише П’ятикнижжя Мойсея, яке вважали авторитетним у Писанні, і не вірили у воскресіння (пор. Ді 23:8). Звертаючись до закону про одруження з удовою покійного брата (Втор 25:5−6; пор. Бут 38:8), вони наводять приклад про сімох братів, які одружуються з тією самою жінкою, яка не народжує дітей (пор. Тов 3:8−15), щоби піддати сумніву обґрунтованість воскресіння. Показуючи, що їхнє розуміння воскресіння неслушне, Ісус вказує на абсолютно новий вимір життя з Богом, у якому переважають духовні стосунки. Якщо Іс 26:19 та Дан 12:2−3 містять детальні пояснення щодо воскресіння, то Ісус обмежується лише частиною Писань, які визнавали садукеї. Отже, будуючи Своє судження на фрагменті з Вих 3:6, 15−16, в якому Господь говорить Мойсеєві, що Бог − вічний «Я Є», Ісус аргументує, що вживання теперішнього часу означає, що патріярхи перебувають у вічних відносинах із Господом поза межами земного існування (пор. Мт 8:11)»[1].

Meditatio (розважання)

«Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили». Проблема садукеїв полягала в тому, що Бог, у якого вони вірили, був сумішшю їхнього слабкого розуміння Писання та власних обмежених поглядів. На початку Свого прилюдного служіння в синагозі рідного Назарета Ісус «увійшов Своїм звичаєм Суботнього дня в синагогу і встав, щоб читати. 17. Йому подано книгу пророка Ісаї, і, розгорнувши книгу, Він натрапив на місце, де було написано: 18. Господній Дух на Мені, бо Він Мене помазав. Послав Мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, 19. оповістити рік Господній сприятливий”. 20. А згорнувши книгу, Він віддав її слузі та й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на Нього. 21. І Він почав до них говорити: Сьогодні збулось це писання у вухах ваших» (Лк 4:16−21). На жаль, Його одноплемінники не розпізнали в Ньому Того, про кого пророкував Ісая.

У часі Свого чудотворного служіння Ісус знову скаже юдеям: «І Отець, Який послав Мене, свідчить за Мене, лише ви ані голосу Його не чули, ані виду Його не бачили ніколи. 38. І Слова Його не маєте, що перебувало б серед вас, – ви бо не віруєте в Того, Кого Він послав. 39. Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, а й вони свідчать за Мене!» (Йо 5:37−39; пор. Йо 5:47). Усе життя Ісуса було сповненням Писань, які ми сьогодні називаємо Старим Завітом. Євангелист Матей, зокрема, дуже промовисто ілюструє, що всі обітниці та пророцтва Старого Завіту сповнилися (πληρωθῇ / plerothe) в Народженні, Житті та Смерті Ісуса Христа. Матей наводить близько 70 посилань, а саме Євангеліє розпочинається з Родоводу. Найбільше пророцтв вміщено в перших 4-х главах. Порівняно з іншими євангелистами, Матей наводить 9 додаткових текстів – доказів, які сповнилися в Ісусі Христі.

Після Свого Воскресіння Господь сказав учням: «Це власне ті слова, що Я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про Мене в Законі Мойсея, в пророків та у псалмах”. 45. Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання, 46. і до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, 47. і щоб у Його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалима. 48. Ви – свідки того (всього)”» (Лк 24:44−48). Пізнаючи Писання, ми відкриваємо для себе правду про великого, вірного, відповідального та люблячого Бога, а також унікальний план спасіння для всіх людей, який уже реалізується через Церкву.

Oratio (молитва)

«Слово Твоє – світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці» (Пс 119:105).

Contemplatio (споглядання)

Св. Єронім казав, що незнання Писання − це незнання Христа. Сьогодні, окрім літургійного контексту, ще дуже мало християн, зокрема УГКЦ, беруть до рук Святе Письмо. Як наслідок, духовне життя дуже мілке або взагалі ледь жевріє. Той самий св. Єронім також стверджував, що хто не живиться Божим Словом – Словом Писання, той не живе. Ісус прийшов, щоб ми мали життя, і мали його у всій повноті (Йо 10:10). Його Слово – це Слово вічного життя (Йо 6:68), адже Він Сам є Словом Бога до нас (Йо 1:1), тому дуже важливо пізнати це Слово. Йоан Богослов каже, що Боже Слово записане для нас, щоб ми жили вічним життям: «Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очах у Своїх учнів. 31. А ці списано, щоб увірували ви, що Ісус – Христос, Син Божий, а вірувавши, щоб мали життя в Його ім’я» (Йо 20:30−31). Подібні висловлювання знаходимо і у св. Павла: «Бо я не соромлюся Євангелії, вона бо – сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (Рим 1:16).


[1] А. Леске. Євангеліє від Матея (Міжнародний Біблійний Коментар. Т. 4: Євангелія та Діяння апостолів). Пер. з англ. Львів, Свічадо 2019, С. 120−121.

6 коментарів до “10-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Знати Писання (Мт 22:23−33)”

  1. Людмила

    Слава Ісусу Христу!
    О. Юрій, щиро дякую Вам за науку!
    Для себе взяла багато нового і корисного.
    Мене також торкнули слова Ісуса, звернені до саддукеів: «Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили.»(Мт.22:29)
    Пізнавши Бога, відродившись у Святому Дусі, ми вже не хочемо грішити; нам прикро, коли часом спотикаємося, допускаємо прогрішення… Тоді каємося, сумуємо за Богом… і, ведені Святим Духом, спішимо висповідатися, щоб знову на серці було спокійно і радісно.
    Буває, що помиляюся, – отже, ще більше треба перебувати в Слові Божому, а, головне, сумлінніше і в повноті його виконувати! Це перше, що почула від Бога. А друге це те, що треба мені кожного дня особисто прославляти Бога, співати для Нього пісні хвали, дякувати за все! Про це раніше мені говорив і мій духівник. А тепер Господь знову нагадав. Наповнюватися Святим Духом і Його силою через молитву прослави!
    Як написано: «… наповнюйтесь Духом, розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа, дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім‘я Господа нашого Ісуса Христа» (Еф.5:18-20).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.