1-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Блаженні вбогі духом (Мт 4:25−5:13)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«А йшла за Ним велика сила людей з Галилеї, з Десятимістя, з Єрусалима, з Юдеї та із Зайордання. 5:1. Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли Він сів, підійшли до Нього Його учні, 2. а Він, відкривши уста, почав навчати їх: 3. “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. 4. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю. 5. Блаженні засмучені, бо будуть утішені. 6. Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться. 7. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. 8. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. 9. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. 10. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. 11. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи Мене ради. 12. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так-бо переслідували пророків, які були перед вами. 13. Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба викинути її геть, щоб топтали люди”».

Коментар до тексту

Вислів Матея «велика сила людей» (4:25)не лише вказує на успіх служіння Ісуса, але в поєднанні з географічними позначеннями, які охоплюють усі частини Ізраїлю, крім Самарії, провіщає успіх всесвітньої місії апостолів і підбадьорює їх відважитися на це, незважаючи на переслідування. Велика кількість людей, які «ідуть за Ісусом», символізують Його учнів – так само «пішли за Ним» перші апостоли Симон та Андрій, Яків та Йоан (4:20, 22). Читаючи Євангеліє далі, ми побачимо, що учні Ісуса в Матея – це суміш дуже різних людей (справжніх і фальшивих). Ця велика сила людей також передвіщає велику, змішану Церкву, якою була спільнота послідовників Ісуса вже в часі написання Євангелія від Матея[1].

Закон Мойсея міститься у П’ятикнижжі – перших п’яти книгах Старого Завіту, які євреї називали Торою (з євр. תּוֹרָה / tora – дослівно Закон, Вчення). Тому Матей хоче показати, що Ісус є немовби новим Мойсеєм (хоча будучи Єдинородним Сином Божим, є незрівнянно більшим від нього) – Він дає новому Ізраїлеві нову Тору, яка закликає до нової праведності (пор. Мт 5:23), що основується на дусі, а не на букві Закону. Саме тому усе навчання Ісуса Матей укладає у п’ять навчальних частин: глави 5−7 (Нагірна проповідь), 10 (Місія Царства), 13 (Притчі про Царство), 18 (Навчання про Церкву), 23−25 (Остання промова Ісуса). Відтак уривок Мт 5:1−13 відкриває Нагірну проповідь Ісуса, яка є своєрідною Конституцією Божого Царства. Ці слова Ісуса відслонюють для нас те, як Бог бачить світ – від Його зору не заховане жодне людське терпіння, і тому наближається час, коли через Ісуса Бог усе приведе до первісного порядку. Для цього Ісус звертається до учнів, хоча Його чують усі, хто прийшов за Ним (Мт 4:25; 7:28), і навчає їх, щоб вони пізніше могли передати цю науку всім людям на землі (Мт 28:19−20).

Meditatio (розважання)[2]

«Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне». Існує чимало пропозицій, як найкраще передати зміст грецького прикметника μακάριοι / makarioi. Традиційно українською мовою його перекладають як «блаженні». Деякі екзегети перекладають цей вислів англійською як «fortunate are» (щасливі), «privileged» (привілейовані), «happy» (шасливі), «blessed are» (блаженні), «blessings on» (благословення на), «wonderful news for» (чудові новини для), «how blest are» (якими благословенними є), «oh the bliss» (о блаженство) тощо. Мені видається, що усі варіанти разом намагаються передати понятійну насиченість та велику богословську місткість цього слова. Загалом це поняття вказує на привілейованих Богом осіб, тих, до кого Він відчуває особливу прихильність.

Заповідями блаженств Ісус говорить про людей, які є дійсно щасливі саме з Божої перспективи, а також про те, що робить людей справді щасливими. Беручи до уваги контекст вживання цього поняття у Старому Завіті, воно може також означати: «Ви є щасливі реципієнти Божого милосердя та благословення». Щасливі тому, що Бог хоче зробити щось для Вас – дарувати вам Царство.

Хто такі вбогі духом (πτωχοὶ / ptohoi / убогі)? Це особи, які знають, що самі собою вони є духовно бідними та усвідомлюють потребу в Бозі. У Септуагінті (перекладі Старого Завіту грецькою мовою) термін «убогі» використано для перекладу єврейських слів, які означають «духовно надломлені», «смиренні». У часи Ісаї (див. глави 40−55) такими людьми уважалися всі, хто жив у вавилонському вигнанні, особи без власної землі. Пізніше нижчі соціальні класи послуговувалися цим поняттям для того, щоб відрізнити себе від вищих класів. У часи Ісуса це слово стало своєрідним почесним титулом для вірних Богові людей, які смиренно приймали труднощі та виклики життя. Складні зовнішні обставини не спонукали їх до насильства, але змушували у всьому покладатися на Бога, приймати від Нього духа віри і йти з Ним дорогою життя. Вони знали, що істинне блаженство стає можливим тільки тоді, коли Дух Божий приведе дух людини до абсолютної довіри Богові.

Звертаючись до Своїх сучасників, які терпіли від римської окупації і прагнули Божого відновлення Ізраїлю, Ісус обіцяє їм прихід Царства через Його служіння як Месії Ізраїлю. Це буде, однак, не торжество земного царства, але Царства Небесного (Матей, як єврей за традицією, не вживає вислів Боже Царство, але «Небесне Царство»). Під Божим / Небесним Царством Ісус має на увазі Боже правління над усім світом. Це Царство починається (інавгурується) через служіння, Страсті та Воскресіння Ісуса, а вповні виявить свою силу у часі Його Парусії (Другого і славного приходу / повернення).

Oratio (молитва)

«Серце чисте сотвори в мені, Боже, і дух правий обнови в нутрі моїм. Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відійми від мене» (Пс 50:12−13)[3].

Contemplatio (споглядання)

Описуючи грандіозну віднову світу в майбутньому, пророк Ісая, якого часто називають старозавітним євангелистом, наводить такі слова Господа: «Та ось на кого Я дивлюсь ласкаво: на вбогого й скрушеного духом, і на того, що тремтить перед Моїм Словом» (Іс 66:2). Якщо ми визнаємо потребу у спасінні та новому житті, Ісус – Слово Отця до всіх людей – може подарувати нам це і навіть більше (Еф 3:20). Від нас потрібно тільки одне – приготувати місце для Його дару в нашому серці…


[1] R. H. Gundry. Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Hendrickson Publishers 2010, P. 15.

[2] Деякі думки у розважанні основані на B. M. Newman, P. C. Stine. A Handbook on the Gospel of Matthew. New York: United Bible Societies 1992, P. 105−108.

[3] Переклад зі Септуагінти Майстерні літургійних перекладів «Трипіснець».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.